Ухвала суду № 45206249, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1350/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекціії у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі Позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі Відповідач) про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року в задоволенні подання відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Відповідача.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 лютого 2015 року начальником Головного управління ДФС у Київській області прийнято наказ №62 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» 31 березня 2015 року.

31 березня 2015 року на підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 31 березня 2015 року №1682, №1683 Позивачем були здійснені заходи спрямовані на проведення фактичної перевірки Відповідача, за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135 (склад-магазин).

Відповідачем після отримання наказу та направлень на перевірку було відмовлено Позивачу у допуску до проведення фактичної перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу було складено відповідний акт від 31.03.2015 року №0746/1000/22/38679874.

01 квітня 2015 року на підставі звернення начальника відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведенням фактичних перевірок ГУ ДФС у Київській області та у зв»язку з порушенням Відповідачем п.94.2.3 ст.94 Податкового кодексу України (далі Кодекс), Позивачем було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Положеннями статті 75 Кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Кодексу визначено порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно п.п.80.2.4 п.80.2 ст.80 Кодексу, фактична перевірка проводиться у разі неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Відповідно п.81.1 ст.81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Приписами статті 81 Кодексу передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови

Таким чином, обов»язковими умовами для наявності підстав для ствердження про не допуск посадових (службових) осіб контролюючого до проведення документальної виїзної перевірки, а саме, пред'явлення (надіслання) посадовими особами контролюючого органу визначених Податковим кодексом України документів (направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення уповноважених на проведення перевірки осіб). При цьому пред'явлення таких документів має відбуватись у день, що визначений в наказі як такий, в який має бути розпочата перевірка.

Приписами ст.94 Кодексу передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків, як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

Арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

З наявних в матеріалах справи направлень на перевірку від 31.03.2015 року №1682, №1683 вбачається, що підставами для проведення фактичної перевірки Відповідачем вказано п.п.80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Кодексу.

Проте, ні у наказі на проведення перевірки ні в направленні на перевірку Позивачем не було зазначено конкретних фактів неподання Відповідачем обов»язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій або подання їх з нульовими показниками та не вказано інших фактів порушення норм податкового законодавства.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що представником Відповідача під час апеляційного розгляду було надано копії відомостей з бази, що підтверджують надання контролюючому органу звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

З наведеного вбачається, що у Позивача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки Відповідача у відповідності до приписів п.п.80.2.4 п.80.2 ст.80 Кодексу.

Крім того, посадові особи ГУ ДФС у Київській області здійснювали заходи спрямовані на проведення фактичної перевірки Відповідача, не допуск посадових осіб податкового органу до якої не тягне за собою застосування арешту майна.

Отже, відмова платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби для проведення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування адміністративного арешту майна такого платника податків, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість застосування адміністративного арешту майна в разі відмови платника податків від проведення фактичної перевірки.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у Позивача відсутні підстави для проведення фактичної перевірки Відповідача, а рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків є необґрунтованим.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування Позивачем умовного адміністративного арешту майна платника податку ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг".

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч. 1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддяТвердохліб В.А.

СуддіКостюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 18 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.