Ухвала суду № 45206096, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1141/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Старової Н.Е.,

суддів:Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини А2622 Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності Чернігівського ОВК щодо не зарахування на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 30.11.2014 до в/ч А2622, та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622; визнання неправомірною бездіяльності в/ч А2622 щодо невиплати нарахованої згідно наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575, за період з 18.03.2014 по 21.11.2014 грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4369,76 грн.; та стягнення з в/ч А2622 нарахованої грошової компенсації в сумі 4369,76 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що наказом від 18.03.2014 №21 військового комісара Новгород-Сіверсько-Семенівського об'єднаного районного військового комісаріату позивач був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «оператор відділення зв'язку та інформації Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК» (а.с.5).

Позивача з 18.03.2014 не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при в/ч А2622, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.

Відповідно до наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 №575 ОСОБА_2 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А 2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 4369,76 грн. (додаток №10) (а.с.18-19, 20).

Водночас, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/31/82) зазначено, що втрата доходів на загальну суму 2446343,18 грн. (бюджетом 366951,48 грн. та фізичними особами на суму 2079391,70 грн.) було допущено внаслідок не нарахування та не виплати грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям Чернігівського обласного військового комісаріату, які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 по 30.11.2014. В термін до 26 січня 2015 року організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн.

Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Північ» командиру в/ч А 2622 від 20.09.2014 (а.с. 22).

Приписами ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.9-1 Закону визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.«н» п.1 приміток до «норми №1 - загальновійськова» Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Пунктом 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 №402, передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

Відповідно до п.2.3. вказаного Положення у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм, що і було призначено позивачу, та підтверджується доказами, які відповідають вимогам ст.70 КАС України.

Відтак, позивачу належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 по 20.11.2014, включно, в сумі 4369,76 грн., що зокрема, підтверджується актом взаємозвірки вартості компенсації замість норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.33).

Стосовно доводів апелянта щодо пропуску процесуального строку звернення до суду, колегія суддів вказує на наступне.

Приписами п.2.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 року №402, передбачено, що за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.3 ст.99 КАС України, встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, позивачем не пропущено строку звернення до суду, оскільки в даному випадку він є спеціальним, та встановлений вищевказаними приписами.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності належних правових підстав для стягнення з грошової компенсації на користь позивача, відповідно, вимоги апелянта є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт на виконання вказаних вимог ч.1 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та належним чином не обґрунтував їх.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, повно встановлені обставини справи, з урахуванням вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 16.04.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.