Постанова № 45205097, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/4393/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Соколов Ю.К. - за дов.

від відповідача: Маслакова І.Ю. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015

у справі № 910/4393/15-г (суддя Сташків Р.Б. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Ефективних Технологій»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

про стягнення 443 728, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Ефективних Технологій» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі, відповідач або НДПІ містобудування) про стягнення 443 728, 30 грн. заборгованості з вартості виконаних робіт за субпідрядним Договором № 2012-432 від 20.09.2012, з урахуванням Договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Ефективних Технологій» 443 728, 30 грн. заборгованості, а також 8 874, 57 грн. судового збору.

Рішення суду обгрунтоване тим, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 443 728, 30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/4393/15-г та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

За твердженнями скаржника, судом першої інстанції не взяті до уваги умови Додаткової угоди № 1 від 31.12.2012, згідно якої проведення оплати за виконані роботи здійснюється при умові своєчасного та належного фінансування Основного договору.

Як зазначає відповідач, він не міг сплатити основну суму заборгованості за субпідрядним договором № 2012-432 від 20.09.2012, оскільки не отримав вчасного фінансування на цей проект, а з часу анексії півострову Крим (територія розташування виконавця за договором) не міг перерахувати кошти на півострів. Таким чином, апелянт наголошує на тому, що факт неперерахування коштів за субпідрядним договором не можна вважати бездіяльністю відповідача, оскільки він є виключно наслідком дії обставин непереборної сили, якими виступила окупація території АР Крим, вчинена Російською Федерацією впродовж березня 2014 року.

Крім того, відповідач заперечує виконання зобов'язання позивачу, оскільки вважає, що Договір № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 підпадає під ознаки недійсності відповідно до частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України. За переконанням скаржника, укладення Договору № 2014-17 про відступлення права вимоги відбулося не 17.02.2014, а значно пізніше - 17.12.2014 (дата направлення повідомлення про заміну кредитора).

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» у справі № 910/4393/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 28.05.2015.

25.05.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/4393/15-г без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 28.05.2015, не з'явився та подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок направлення на курси підвищення кваліфікації та надання додаткових доказів стосовно досудового розслідування кримінального провадження № 1201510006003510.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи відкладено на 16.06.2015.

11.06.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що Печерським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві зареєстрована заява НДПІ містобудування за вх. № 5625 від 20.04.2015 з приводу підробки невстановленими особами Договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014. Дана заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 15544 від 21.05.2015. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060003510 від 22.05.2015, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. На даний час триває досудового розслідування. Враховуючи зазначене, відповідач, керуючись положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України, просив зупинити провадження у справі № 910/4393/15-г до закінчення досудового розслідування.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Колегія суддів, дослідивши доводи відповідача, викладені у його клопотанні про зупинення провадження у справі, ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки початок проведення досудового розслідування з приводу підробки невстановленими особами Договору № 2014-17 про відступлення права вимоги від 17.02.2014 не є підставою для зупинення провадження у справі у відповідності до норм статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як підтверджується матеріалами справи, 20.09.2012 між відповідачем, як замовником, та Державним підприємством «Севастопольський геодезичний центр», як виконавцем, було укладено Субпідрядний договір № 2012-432 (далі, Договір; том 1, а.с. 31-33) до Основного договору № 2012-112 на виконання топографічно-геодезичних робіт, визначених розділом № 1 Договору, по створенню цифрового векторного плану М 1:200 в УСК-2000 для виконання плану зонування території м. Севастополя.

Відповідно до пункту 2.3. Договору загальна сума Договору становить 993 728,30 грн.

31.12.2012 між відповідачем та Державним підприємством «Севастопольський геодезичний центр» укладено Додаткову угоду № 1 до Субпідрядного договору № 2012-432 від 20.09.2012 (далі, Додаткова угода).

Відповідно до пункту 2.2. Договору у редакції Додаткової угоди № 1, розрахунок за виконані роботи проводиться у безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого рахунку, календарного плану робіт та акту приймання-здачі виконаних робіт по кожному етапу/під етапу виконаних робіт, протягом 20 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт, за умови своєчасного та повного фінансування Основного договору.

Строк дії Договору з урахування змін, внесених Додатковою угодою, до 31.12.2013 (пункт 6.1. Договору).

На підтвердження виконання обумовлених Договором робіт між його сторонами було підписано та скріплено печатками наступні акти виконаних робіт: від 12.04.2013 на суму 300 000 грн.; від 15.04.2013 на суму 120 000 грн.; від 23.09.2013 на суму 80 000 грн.; від 31.12.2013 на суму 150 000 грн.; від 31.12.2013 на суму 193 728,30 грн.; від 31.12.2013 на суму 150 000 грн., а разом на суму 993 728,30 грн. Вказані акти були підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Відповідно до пункту 2.2. Договору у редакції Додаткової угоди № 1 оплата по кожному з вищезазначених актів виконаних робіт повинна була бути проведена протягом 20-ти банківських днів з дня підписання кожного з вищеописаних актів.

Як підтверджується матеріалами справи, замовник по Договору лише частково оплатив вартість виконаних робіт, перерахувавши на рахунок ДП «Севастопольський геодезичний центр» 550 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем було частково прострочено оплату виконаних на його замовлення по Договору послуг за трьома актами від 31.12.2013, що мала відбутися по 29.01.2014 включно.

Отже, заборгованість відповідача за Договором становить 443 728,30 грн., строк виконання зобов'язань є таким, що настав.

Доказів на підтвердження оплати вказаної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до частини 1 статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Як підтверджується матеріалами справи, 17.02.2014 між Державним підприємством «Севастопольський геодезичний центр» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Ефективних Технологій» (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2014-17 (том 1, а.с. 51-52), відповідно до пункту 1.1. якого Державне підприємство «Севастопольський геодезичний центр» передає новому кредитору належне йому право вимоги за Субпідрядним договором № 2012-432 від 20.09.2012.

Згідно з пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги № 2014-17 новий кредитор займає місце першого кредитора в зобов'язаннях, які виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, які існують на момент укладення цього договору і до нього переходять права вимоги боргу у сумі 443 728,30 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору про відступлення права вимоги № 2014-17 він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Із системного аналізу норм статей 516 - 518 Цивільного кодексу України вбачається, що на нового кредитора у зобов'язанні покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Матеріалами справи підтверджується факт повідомлення боржника про перехід прав у зобов'язанні до нового кредитора, а саме лист від 17.12.2014 № 1.712/14, отриманий відповідачем 23.12.2014 (том 1, а.с. 55).

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача у сумі 443 728,30 грн.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує про недійсність Договору про відступлення права вимоги № 2014-17.

Зазначені доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Договір про відступлення права вимоги № 2014-17 був визнаний недійсним відповідно до закону або рішення суду. Водночас, апеляційна скарга не містить жодного посилання на факти, з якими закон пов'язує недійсність укладеного правочину, а доводи скаржника з цього приводу ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що будь-яких документів на підтвердження належного виконання відповідачем зобов'язання в частині перерахування на користь Державного підприємства «Севастопольський геодезичний центр» або позивача оплати боргу у сумі 443 728,30 грн. суду не надано, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача, як боржника, заборгованості у розмірі 443 728,30 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача як на підставу несплати у встановлений Договором строк (протягом 20-ти банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт) на передбачене Додатковою угодою до Договору положення про проведення оплати за умови своєчасного та належного фінансування Основного договору № 2012-112 від 18.09.2012 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що будучи обізнаним про відсутність коштів для оплати робіт за Договором, замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт або заборонити виконавцю подальше виконання робіт, проте, цього не зробив, та прийняв їх результати.

Твердження апелянта з приводу того, що факт неперерахування коштів за субпідрядним договором не можна вважати бездіяльністю відповідача, оскільки він є виключно наслідком дії обставин непереборної сили, якими виступила окупація території АР Крим, вчинена Російською Федерацією впродовж березня 2014 року, колегією суддів відхиляються, оскільки, як уже зазначалося вище, строк оплати за спірними актами настав значно раніше - у січні 2014 року, тобто, ще до анексії Криму.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/4393/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/4393/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4393/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх