Рішення № 45202168, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/12840/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магістр Інжиніринг»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс» простягнення 61 863,04 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

в присутності представників сторін:

від позивача - Марковський А.М. - по дов. №б/н від 10.05.2015р.

Шрай О.М. - директор

від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістр Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс» про стягнення 61 863,04грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки обладнання та виконання робіт № 159-М від 10.01.2012р. в частині оплати робіт..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/12840/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2015р. за участю представників сторін.

Представники позивача в судовому засіданні 15.06.2015р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений. Ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01133, м. Київ,вул.. Щорса, 29. Інших адрес вказаного учасника судового процесу матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 20.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Дану ухвалу отримав представник відповідача 25.05.2015р.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс» , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 15.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішеньня, відповідно до

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи докази та заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістр Інжинірінг» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс» (надалі відповідач) було укладено договір за № 15 9-М на поставку обладнання та виконання робіт.

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався виконувати за завданням відповідача, власними та/або залученими силами і засобами відповідно до умов договору роботи в ресторані «Зебра», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4, згідно із розробленою позивачем та погодженою із відповідачем документацією, а відповідач зобов'язався прийняти належно виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили загальну суму договору, що становить 288 480,00 грн.

Порядок оплати робіт за даним договором визначений в п.2.2 договору, згідно з яким оплата робіт здійснюється відповідачем поетапно:

- авансовий платіж у розмірі 65% від суми договору, що складає 187 512, 00 грн. перераховується відповідачем на рахунок позивача на протязі 5 -ти банківських днів з дати підписання сторонами договору (п.2.2.1 договору).

- платіж у розмірі 20 % від суми Договору, що складає 57 696,00 гри. перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після завершення монтажу систем вентиляції повітря в приміщення ресторану та установки вентиляційного обладнання в приміщенні кухні, що підтверджується внутрішнім технічним актом завершення монтажу і випробування окремих елементів системи, перелік яких визначається згідно додатку № 2 до договору. Вказаний акт є технічною документацією і не засвідчує факту здачі-приймання робіт між сторонами (п.п.2.2.2 Договору);

- остаточний платіж в розмірі 15 % від суми договору, що складає 43 272,00 грн., перераховується відповідачем за цим позовом на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі приймання робіт і прийняття систем вентиляції повітря в експлуатацію (п.п. 2.2.3 Договору).

При розгляді справи судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов»язання за договором.

Відповідач платіжними дорученнями № 26 від 10.01.2012 року та № 30 від 17.01.2012 року перерахував авансовий платіж 65 % на загальну суму 187 512,00 грн; платіжним дорученням № 35 перерахував 57 696,00 грн. (20 % від суми договору), чим виконав п.п. 2.2.1 та п.п 2.2.2 п. 2.2 Договору.

Умови п.п. 2.2.3. п. 2.2 договору відповідач виконав частково. Відповідач 03.12.2013 двома платежами перерахував на розрахунковий рахунок позивача 5 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 на суму 1 900,00 грн. та платіжним дорученням № 37 на суму 3 100,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.3. п. 2.2. договору остаточний платіж в розмірі 15 % від суми Договору складає 43 272,00 грн. та перераховується відповідачем на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання робіт і прийняття систем вентиляції повітря в експлуатацію.

01 серпня 2012 року між сторонами було підписано акт здачі-прийомки виконаних робіт.

Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати робіт в повному обсязі належним чином не виконав та має заборгованість з оплати робіт згідно умов договору в сумі 38 272, 00 грн.

Претензій щодо якості виконаних робіт у відповідача не було, про що зазначено в акті здачі - прийомки виконаних робіт від 01 серпня 2012 року.

Станом на час подання позову та розгляду справи в судовому засіданні сьогоднішній заборгованість відповідача за договором становить 38 272,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки №159-М від 10.01.2012р. становить 38 272,00 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 38 272,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.1 договору поставки, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 894,28 грн. пені за період прострочення з 07.08.2012 р. по 07.02.2013 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 договору поставки № 159-М від 10.01.2012 р. встановлено, що за порушення строків оплати робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 894, 28грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр Інжинірінг" просить суд також стягнути з відповідача 17 566,85 грн. - інфляційні та 3% річних в сумі 3 129,91грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням умов договору та інфляційних, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних підлягають задоволенню повністю у розмірі 3 129,91 грн. та 17 566,85 грн. відповідно.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсерівс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул.. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31840158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр Інжинірінг» (місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул.. Маршала Гречко, 20, кв. 26, код ЄДРПОУ 35122445) 38 272 грн. 00 коп. основного боргу, 2 894 грн. 28 коп. - пені, 3 129 грн. 91коп. -3 % річних, 17 566 грн. 85 коп. - інфляційні та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2015.

Суддя Т.Ю.Трофименко