Рішення № 45201965, 08.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/7682/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз»простягнення 5533537 грн. 35 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Панов Д.І. - представник за довіреністю № 21 від 17.03.2015;

від відповідача 1: Апісарев С.О. - представник за довіреністю б/н від 12.05.2015;

від відповідача 2: Хіжняк І.О. - представник за довіреністю б/н від 04.06.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» про стягнення 5533537 грн. 35 коп., з яких 4000000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач 1 в порушення норм чинного законодавства України та укладеного Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) порушив строки повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у зв'язку з чим у позивача виникло право достроково стягнути з відповідача 1 заборгованість за кредитом у розмірі 4000000 грн. 00 коп. та заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 416665 грн. 50 коп. за листопад 2014 року - січень 2015 року. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти. При цьому, зважаючи на укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» Договір поруки № 1 від 25.06.2013 (в редакції Угоди до Договору поруки від 24.06.2014), відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 умов Кредитного договору, та з огляду на невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором, у позивача виникло право стягнути з відповідача 2 заборгованість відповідача 1 за Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, як із солідарного божника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7682/15-г, розгляд справи призначено на 17.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.05.2015.

У судовому засіданні 18.05.2015 представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги позивача у загальному розмірі 4433308 грн. 94 коп., з яких 3161940 грн. 95 коп. заборгованості за кредитом, 376562 грн. 81 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 167193 грн. 03 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 19911 грн. 40 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 632388 грн. 19 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту та 75312 грн. 56 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків, у зв'язку з чим надав власні відповідні контррозрахунки.

Обгрунтовуючи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач 1 зауважив, що 08.10.2014 між ним та Буровою А.С. було укладено Договір № 08/10-2014 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого Бурова А.С. передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» свої права вимоги до позивача щодо повернення вкладу у розмірі 78000 дол США 00 центів та 2159 дол США 00 центів нарахованих відсотків (за винятком права на виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб). Таким чином, відповідач 1 стверджує, що шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сума його заборгованості за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 зменшилась на 838059 грн. 05 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.06.2015.

08.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/13494/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання угоди до договору поруки недійсною.

Розглянувши у судовому засіданні 08.06.2015 клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Суд зазначає, що обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним договору поруки (додаткової угоди до договору поруки), не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Крім того, у випадку визнання судом у справі № 910/13494/15 Угоди до Договору поруки № 1 від 24.06.2014 недійсною, відповідач 2 має право звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення у даній справі за ново виявленими обставинами.

При цьому, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач 1 не вказував наявності будь-яких підстав щодо недійсності Угоди до Договору поруки № 1 від 24.06.2014.

У судовому засіданні 08.06.2015 представник позивача подав письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судовому засіданні 08.06.2015 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 08.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»), (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 74, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію і надав йому кредит.

В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 шляхом укладення Угод до кредитного договору.

Так, Угодою № 69 від 24.06.2014 сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 та викласти його у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 4000000 грн. 00 коп., у межах якої банк зобов'язується за наявності вільних грошових коштів надати позичальнику кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, а позичальник зобов'язується прийняти, використовувати відповідно до цільового призначення і повернути банку кредитні кошти та сплатити проценти/комісії за їх користування та інші належні платежі в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.4 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, кінцевим терміном повернення усіх кредитних коштів, процентів/комісії, неустойки та інших належних платежів за цим Договором є 23.06.2015, із настанням якого будь-яка заборгованість позичальника перед банком повинна бути повністю погашена, а зобов'язання банка щодо видачі кредитних коштів припиняється.

Згідно з п. 1.4.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, починаючи з 01.10.2014 позичальнику встановлюється графік погашення кредиту у відповідності до графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до цього Договору) та разом з цим зменшується ліміт кредитної лінії. Кредитні кошти, які перевищують нові встановлені ліміти згідно порядку, обумовленого цим пунктом, є простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту та надає позичальнику кредитні кошти (кредит) шляхом переказу грошей на його поточний рахунок: № 26008106345001 в АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294.

Відповідно до п. 2.8 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, кошти для погашення заборгованості направляються в першу чергу для сплати неустойки (штрафи, пені); в другу чергу - для сплати простроченої заборгованості по процентам/комісії; в третю чергу - для сплати строкової заборгованості по процентам/комісії; в четверту чергу - для сплати простроченої заборгованості за кредитом; в п'яту чергу - для сплати строкової заборгованості по кредиту; в шосту чергу - для сплати інших належних платежів та відшкодування витрат банку, пов'язаних з виконанням цього Договору (в тому числі, що пов'язані з судовим та/або позасудовим способами врегулювання заборгованості за цим Договором).

Відповідно до п. 3.2 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, забезпеченням зобов'язань позичальника за цим Договором є, зокрема, порука Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз», а саме: Договір поруки, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз», без нотаріального посвідчення від 25.06.2013.

Додатком № 1 до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 (Графік щомісячного зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії) сторони визначили розмір та строк сплати відповідачем 1 грошових коштів за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

25.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (поручитель) укладено Договір поруки № 1, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд») умов Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

24.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (поручитель) укладено Угоду до Договору поруки № 1, яким сторони виклали Договір поруки № 1 від 25.06.2013 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Угоди від 24.06.2014 до Договору поруки № 1 від 25.06.2013, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд») Договору кредиту (Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008).

Відповідно до п. 1.2 Угоди від 24.06.2014 до Договору поруки № 1 від 25.06.2013, поручитель відповідає перед банком як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у сумі 4000000 грн. 00 коп. у встановлений Договором кредиту термін (строк), сплату процентів/комісій за користування кредитом у розмірі, визначеному Договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені Договором кредиту.

Згідно з п. 2.1.1 Угоди від 24.06.2014 до Договору поруки № 1 від 25.06.2013, поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня від дня отримання (можливості отримання) вимоги про порушення позичальником зобов'язань за Договором кредиту, виконати своє зобов'язання, встановлене предметом цього Договору шляхом сплати грошових коштів на користь банку.

Відповідно до п. 4.3 Угоди від 24.06.2014 до Договору поруки № 1 від 25.06.2013, цей Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 23.06.2020.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» кредитні кошти у розмірі 4000000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок та було визнано відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 18.05.2015.

Додатком № 1 до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 (Графік щомісячного зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії) сторони визначили розмір та строк сплати відповідачем 1 грошових коштів за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

Зокрема, як вбачається із Графіку, в строк по 31.10.2014 відповідач 1 повинен був повернути позивачу кредит у розмірі 450000 грн. 00 коп., в строк по 28.11.2014 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 29.12.2014 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 30.01.2015 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 27.02.2015 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 31.03.2015 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 30.04.2015 - 450000 грн. 00 коп., в строк по 29.05.2015 - 450000 грн. 00 коп. та в строк по 23.06.2015 - 400000 грн. 00 коп.

Однак, відповідач 1 порушив умови Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 щодо повернення кредиту у передбачені Графіком строки, що було визнано відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.05.2015, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» зазначило,що станом на 18.12.2014 кредитні кошти у розмірі 4000000 грн. 00 коп. не були повернуті.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, процента ставка (проценти) за користування кредитними коштами (кредитом) встановлюється у розмірі 25,0 % річних.

Згідно з п. 1.3 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, в разі порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50,0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості протягом 90 календарних днів, починаючи з першого дня такого порушення до дня належного виконання порушених грошових зобов'язань, або до спливу 90 днів з моменту такого порушення (в залежності від того, яка обставина настане раніше). У разі непогашення позичальником простроченої заборгованості протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення, кінцевим строком погашення усіх кредитних коштів, процентів/комісій, неустойки та інших належних платежів за цим Договором є 90-й день прострочення будь-якого з грошових зобов'язань за цим Договором. В разі виконання позичальником прострочених грошових зобов'язань перед банком в повному обсязі до спливу 90 днів, починаючи з дня порушення грошових зобов'язань, кінцевий термін повернення усіх кредитних коштів, процентів/комісій, неустойки та інших належних платежів за цим Договором визначається у відповідності до п. 1.4 цього Договору, а процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі, визначеному у п. 1.2 цього Договору, починаючи з дня повного погашення простроченої заборгованості позичальника перед банком. Починаючи з 91-го календарного дня з моменту порушення грошових зобов'язань позичальником проценти за користуванням кредитом не нараховуються та не сплачуються, а банк починає нараховувати позичальнику штрафні санкції на умовах та в порядку, передбачених п. 5.1 цього Договору. Сторони погодились, що зазначений у п. 1.3 цього Договору порядок зміни розміру процентів не є односторонньою зміною умов цього договору банком, виражає повну і безумовну згоду сторін і не потребує додаткового погодження з боку позичальника.

Відповідно до п. 2.6 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, проценти за користування кредитом сплачується позичальником щомісячно не пізніше останнього банківського дня поточного місця. В останній місяць користування кредитом проценти сплачуються не пізніше дня повернення кредиту та разом з повним поверненням кредиту.

Проценти за користування кредитом нараховуються за кожний день користування кредитом, шляхом множення процентної ставки на залишок суми заборгованості за кредитом на кінець кожного дня виходячи з фактичної кількості днів у місяці та умовної кількості днів у році - 360 днів. День видачі та день погашення кредиту вважаються одним днем для цілей нарахування процентів (п. 2.7 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014).

Пунктом 1 Угоди № 72 від 26.11.2014 сторони погодили у листопаді 2014 року не застосовувати п. 1.3 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

Судом встановлено, що відповідач 1 неналежним чином виконував свій обов'язок зі сплати відсотків за користування кредитом, зокрема, як вбачається із наданої позивачем таблиці сплати відсотків, останньою датою сплати відповідачем 1 відсотків у розмірі 86110 грн. 87 коп. за користування кредитом за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 є 11.11.2014, що не заперечувалось відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, з огляду на що у відповідача 1 виникла заборгованість зі сплати відсотків за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 за листопад 2014 року - січень 2015 року (виходячи із визначеної сторонами ставки відсотків відповідно Угоди № 72 від 26.11.2014 та п. 1.3 Договору) у загальному розмірі 416665 грн. 50 коп.

Згідно з п. 2.9 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, банк має право достроково закрити кредитну лінію, відмовити у видачі позичальнику кредитних коштів, вимагати від позичальника достроково повернути кредитні кошти, проценти/комісії за користування кредитом, інші належні платежі та/або розірвати цей Договір у разі, зокрема, порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів/комісії за користування кредитом.

У випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів/комісії за користування кредитом банк має право, зокрема, змінити умови цього Договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, банк зобов'язаний у випадку дострокової вимоги сплати кредитних коштів встановлювати конкретний строк їх повернення, повідомивши про це позичальника за 30 днів.

Судом встановлено, що 03.03.2015, у зв'язку з порушенням відповідачем 1 термінів повернення кредиту та сплати процентів за його користування, позивач звернувся до нього із вимогою про дострокове повернення коштів вих. № 1701/1246 від 02.03.2015, в якій вимагав негайно сплатити у повному обсязі суму загальної заборгованості за Кредитним договором.

Втім, відповідач 1 відповіді на вимогу про дострокове повернення коштів вих. № 1701/1246 від 02.03.2015 не надав, заборгованість за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 не сплатив.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 за кредитом у розмірі 4000000 грн. 00 коп. та процентами за користування кредитом у розмірі 416665 грн. 50 коп. за листопад 2014 року - січень 2015 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не були спростовані, зокрема, відповідачем 1 не надано суду доказів повернення позивачу кредиту у розмірі 4000000 грн. 00 коп. та сплати відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 416665 грн. 50 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4000000 грн. 00 коп. та відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 416665 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 - 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або терміну сплати процентів за користування кредитом, терміну сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, а також інших платежів, що належать до сплати позичальником за цим Договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, за кожний день прострочення та штраф у розмір 20% від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення. Застосування штрафу та пені до позичальника здійснюється починаючи з 91-го дня прострочення виконання позичальником будь-якого з грошових зобов'язань за цим Договором, з урахуванням положень п. 1.3 цього Договору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за прострочений кредит, пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, штрафу за прострочений кредит та штрафу за прострочені проценти, суд дійшов висновку, що вони відповідають встановленим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в частині стягнення 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 30.01.2015 по 15.03.2015, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що у судовому засіданні 18.05.2015 представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги позивача у загальному розмірі 4433308 грн. 94 коп., з яких 3161940 грн. 95 коп. заборгованості за кредитом, 376562 грн. 81 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 167193 грн. 03 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 19911 грн. 40 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 632388 грн. 19 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту та 75312 грн. 56 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків, у зв'язку з чим надав власні відповідні контррозрахунки.

Обгрунтовуючи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач 1 зауважив, що 08.10.2014 між ним та Буровою А.С. було укладено Договір № 08/10-2014 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого Бурова А.С. передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» свої права вимоги до позивача щодо повернення вкладу у розмірі 78000 дол США 00 центів та 2159 дол США 00 центів нарахованих відсотків (за винятком права на виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб). Таким чином, відповідач 1 стверджує, що шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сума його заборгованості за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 зменшилась на 838059 грн. 05 коп.

Однак, суд вважає такі твердження відповідача 1 є безпідставними з огляду на наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 597 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк», згідно з яким з 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк».

Тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» запроваджено строком на три місяці з 25.09.2014 по 25.12.2014.

Як встановлено судом, з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 163 від 25.12.2014 про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» до 24.01.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 15 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука Ігоря Григоровича строком на 1 рік з 26.01.2015 року по 25.01.2016 року включно.

Згідно з п. 5 ст. 602 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається у випадках встановлених договором або законом.

Згідно з п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації, серед іншого, не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами; 5) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до ч. 2 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Також, відповідно до ч. 1 статті 27 вказаного Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі абз. 1 ч. 1 статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до ч. 5 ст. 45, ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кредитори банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, мають право заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої, третьої статті 49 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядок заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених норматив правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно до частини 6 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погоджені з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлена черговість та порядок задоволення вимог до банку, згідно якої кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та ще покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осі суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

На підставі вищенаведеного розрахунок по вимогам вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, здійснюється у четвергу чергу задоволення вил-кредиторів.

Частиною 4 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

Таким чином, з огляду на дату укладення Договору № 08/10-2014 про відступлення права вимоги (цесії) - 08.10.2014, дату введення тимчасової адміністрації (25.09.2014) та положення підп. 5 п. 5 ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зарахування зустрічних вимог відповідача 1 у розмірі 838059 грн. 05 коп. є, по суті, порушенням передбаченого законом спеціального порядку захисту прав кредиторів банку та фактично призводить до порушення порядку, передбаченого ліквідаційною процедурою черговості задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк».

Отже, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами ліквідаційної процедури не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи доведення факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 у загальному розмірі 5533537 грн. 35 коп., що складається із 4000000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» заборгованості у загальному розмірі 5533537 грн. 35 коп., що складається із 4000000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит та 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп.

Нормами частини 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» задоволені в повному обсязі на суму 5533537 грн. 35 коп., судовий збір у розмірі 73080 грн. 00 коп. підлягає солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 3 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 211; ідентифікаційний код: 32308598) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, офіс 204; ідентифікаційний код: 32045440) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код: 09322299) 4000000 грн. (чотири мільйони) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 (двадцять дві тисячі тридцять одна) грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит, 83333 (вісімдесят три тисячі триста тридцять три) грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, оф. 211; ідентифікаційний код: 32308598) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, офіс 204; ідентифікаційний код: 32045440) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.06.2015

Суддя І.М. Отрош