Рішення № 45201719, 29.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа №910/28125/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»

до Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»

про стягнення 227 085,08 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Сафонов І.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Кацинський О.В. - представник за довіреністю.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 203 708,00 грн. заборгованості за отриманий товар по договору № 33/СО2/1 від 01.06.2012, 11 820,66 грн. пені, 10 167,81 грн. інфляційних втрат, 1 337,94 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/28125/14, розгляд справи призначено на 15.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 розгляд справи відкладено до 29.01.2015.

В судовому засіданні 29.01.2015 представник позивача підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позов мотивував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 33/СО2/1 від 01.06.2012 щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2014 повідомив суд про те, що відповідачем частково погашено заборгованість за договором № 33/СО2/1 від 01.06.2012, а саме сплачено 41 720,00 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 між позивачем - ТОВ «Укртехгаз ЛХЗ», як постачальником, та відповідачем - ПАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», як покупцем, укладено договір поставки рідкого діоксину вуглецю № 33/СО2/1 (далі - договір поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме: рідкий двоокис вуглецю.

Умовами договору поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах DAP згідно Інкотермс 2010, на склад покупця (п. 3.3), право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття ним товару та підписання видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної (п. 3.4), оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем постачальнику в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем від постачальника (п. 4.2).

Додатковою угодою № 4 до договору поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 сторони узгодили, що строк дії договору закінчується 31.05.2015.

Також додатковими угодами № 4 від 10.04.2014 та № 7 від 10.07.2014 до договору поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012, сторонами узгоджено характеристики товару.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000291 від 29.07.2014 на суму 41 720,00 грн., № РН-0000302 від 05.08.2014 на суму 39 480,00 грн., № РН-0000315 від 08.08.2014 на суму 40 920,00 грн., № РН-0000326 від 13.08.2014 на суму 47 560,00 грн., № РН-0000351 від 26.08.2014 на суму 44 028,00 грн., позивачем було поставлено, а відповідачем (в особі уповноважених представників за довіреностями № 834 від 01.07.2014, № 969 від 30.07.2014), прийнято товар на суму 213 708,00 грн..

Крім того, поставка позивачем відповідачу товару загалом на суму 213 708,00 грн. підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: № 0007481 від 29.07.2014 на суму 41 720,00 грн., № 005868 від 05.08.2014 на суму 39 480,00 грн., № 0007489 від 08.08.2014 на суму 40 920,00 грн., № 005871 від 13.08.2014 на суму 47 560,00 грн., № 0007498 від 26.08.2014 на суму 44 028,00 грн.

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за договором поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012, а саме: оплачено загалом 41 720,00 грн., що сторонами по справі не заперечувалось. Заборгованість в розмірі 41 720,00 грн. відповідач погасив в ході розгляду справи.

Згідно довідки позивача від 29.01.2015, наданої суду в судовому засіданні 29.01.2015, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 станом на 29.01.2015 складає загалом 161 988,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутність предмету спору є підставою припинення господарським судом провадження у справі.

Оскільки предмет спору у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 41 720,00 грн. відсутній, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем всупереч умов договору поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 та ст. 692 Цивільного кодексу України, у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару від позивача за видатковими накладними не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару в сумі 161 988,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 161 988,00 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі у встановлений договором строк товар, підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати отриманої продукції, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 10 167,81 грн. інфляційних втрат та 1 337,94 грн. 3% річних, а з посиланням на приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» - 11 820,66 грн. пені.

Щодо вимоги про стягнення 11 820,66 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 11 820,66 грн. пені задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, за заявлений позивачем період нарахування з 28.08.2014 по 08.12.2014 у відповідача перед позивачем існувала непогашена заборгованість за договором поставки № 33/СО2/1 від 01.06.2012 загалом в сумі 203 708,00 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення. Зазначене згідно вимог ст.ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, періодів нарахувань, строків прострочення та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунком вказаних показників, у зв'язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі, а саме: інфляційні втрати в сумі 10 167,81 грн., а 3% річних - в сумі 1 337,94 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг в сумі 161 988,00 грн., інфляційні втрати в сумі 10 167,81 грн., а 3% річних - в сумі 1 337,94 грн. В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 11 820,66 грн. пені. суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення 41 720,00 грн. основного боргу підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням і тієї суми боргу, яка була погашена відповідачем, оскільки часткове погашення заборгованості було здійснено відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (код ЄДРПОУ 00382496; місцезнаходження: 03057 м. Київ, вул. Ежена Потьє,6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (код ЄДРПОУ 35721095, місцезнаходження: 79070 м. Львів, вул. Бережанська,6) основний борг в сумі 161988 (сто шістдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 94 коп., 10 167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, а також 4 305 (чотири тисячі триста п'ять) грн. 29 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41 720,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:12.02.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова