Постанова № 45201090, 17.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 904/7666/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015у справі№904/7666/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Комунальник"простягнення 1640549,08грн. за участю представників сторін:

від позивача: Бернацька О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Коніщук А.В. - за довіреністю, Омельченко В.І. - керівник.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Комунальник" про стягнення 1640549,08 грн., з яких 1354245,15 грн. - основної заборгованості, 102618,17 грн. - пені, 37441,81 грн. - 3% річних, 146243,94 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунальник" задоволено частково. Зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені з 102618,17 грн. до 51309,08 грн.; стягнуто з Комунального підприємства "Комунальник" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу за договором купівлі -продажу природного газу в розмірі 1354245,15 грн., пеню в розмірі 51309,08 грн., 3% річних в розмірі 37441,81 грн., суму інфляційної складової в розмірі 146243,94 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 32810,96 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами в частині зменшення розміру пені не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у стягненні пені у розмірі 51309,28 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Комунальник" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2345-БО-3.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом січня - квітня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1671211,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ, у останнього виникла заборгованість у розмірі 1354245,15 грн.

На суму основної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 102618,17 грн., 3 % річних в розмірі 37441,81 грн. та 146234,94 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, дійшов до висновку про доведеність позовних вимог в частині нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Разом з тим, в ході розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем заявлено клопотання, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 50%, посилаючись при цьому на те, що він є комунальним підприємством, основним напрямком діяльності якого є надання послуг з виробництва теплоенергії та подачі теплоенергії до споживачів, якими в основному є заклади та установи бюджетної сфери, заборгованість яких перед відповідачем станом на 01.10.2014 становить 375523,90 грн. Також, згідно фінансового звіту за 2013 рік збитки підприємства становлять 433500 грн.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, та майновий стан обох сторін, важливість збереження господарської діяльності відповідача та позивача, як підприємств.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі №904/7666/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова