Постанова № 45199068, 20.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р. Справа №805/1174/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 11год.35хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Гилки Д.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про

скасування податкових повідомлень-рішень № 0000034200/1205/10/28-03-40, №0000044200/1204/10/28-03-04 від 17.03.2015 року,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 24.12.2014 р. №09-18/4179

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішення 0000034200/1205/10/28-03-40 від 17.03.2015 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року на 668 375,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 334 187,5 грн., №0000044200/1204/10/28-03-04 від 17.03.2015 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702 160,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Відповідачем проведено камеральну перевірку з питань правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року. У висновках Акту перевірки від 19.02.2015 року зазначено, встановлені порушення вимог п.198.6, ст.198, п.200.1, 200.3ст.200 Податкового кодексу України у частині завищення податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 668 375 грн., за грудень 2014 року на суму 709 290,00 грн. та щодо порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у частині завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 668 375,00 грн. В акті перевірки зазначено,що відповідно до п.201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. В акті перевірки вказано,що позивачем порушено вимоги податкового законодавства у частині формування податкового кредиту у листопаді 2014 року у сумі 668 375 грн., що призвело до завищення заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за грудень 2014 року та податкового кредиту у грудні 2014 року у сумі 709 290,00 грн. На підставі складеного акту перевірки та виявлених порушень відповідачем 17 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000044200/1204/10/28-03-04 про зменшення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 702 160,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000034200/1205/10/28-03-40 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 668 375,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 334 187,50 грн., які на думку позивача прийняті безпідставно та з порушенням діючого законодавства. Вважає,що не повинен нести відповідальність за невиконання контрагентами власних податкових зобовязань перед бюджетом і це не може вважатись підставою для відповідальності позивача. З вищевказаних підстав не погодившись з актом перевірки позивачем було надано на адресу податкової заперечення, які залишені без задоволення. Враховуючи викладене, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Просить визнати протиправним та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, письмові заперечення не наддав, був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та повістка надіслана електронною поштою на адресу електроної пошти відповідача ( том 3 стор.21,60-61).

На підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовтсаль» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 01.10.1996 року, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджує свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100336160 серія НБ № 196350 від 17.07.1997 року . Знаходиться на обліку платників податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 04.10.1996 року за № 835 (том 3 арк. справи 25-53).

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів діє на підставі положення про Міністерство доходів і зборів України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Позивачем на адресу відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 19.12.2014 р. № НОМЕР_1, податкову декларацію за грудень 2014 року від 20.01.2015р. №9078796220, уточнюючий розрахунок за грудень 2014 року від 30.01.2015р.№ 9006875215 /том 1 а.с.42-139/.

Відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у листопаді 2014 року, яку заявлено до бюджетного відшкодування, становить відємне значення в розмірі 366 236 287 грн.

Разом з доданою декларацією для підтвердження права на податковий кредит податкові накладні, отримані від КП «Компанія «Вода Донбасу», Донецька залізниця СП «Енергозбут» були відображені в Додатку №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до декларації за грудень 2014 року, з додаванням супроводжувальним листом копій первинних документів , якими підтверджується факт отримання позивачем товарів та послуг від постачальників.

25.12.2014 року за вих. № 02-1447, 20.01.2015р. за вих.№№02/54, 02/55 позивачем на імя начальника СДПІ по роботі з великими платниками в м. Донецьку для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок в податковій декларації з податку на додану вартість направлено відповідні підтверджуючи документи /том 1 а.с.140-144/.

Серед прав, наданих податковим органам, ст.ст. 75,76 Податкового кодексу України передбачено проведення камеральних перевірок платника податків. Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України.

На підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обовязкова. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків,що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетного відшкодуванню. Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу і вручається або надсилається для підписання платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку даних,задекларованих ПАТ «МК «Азовсталь» правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року.

Зазначена перевірка проводилась з 09.02.2015р.по 19.02.2015 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2015р. № 29/28-03-40/00191129 /том 1 а.с.20-30/. Акт перевірки підписаний посадовими особами ПАТ «МК «Азовсталь» с запереченнями.

Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1,200.3 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму ПДВ 668 375 грн., за листопад 2014 року на суму ПДВ 709 290 грн.; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України,що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 668 375 грн., яке підлягає зменшенню.

В акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки дотримання вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у частині відображення збільшення або зменшення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з врахуванням результатів попередньої камеральної перевірки від 21.01.2015 року, проведеної органом податкової служби, встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 668 375 грн. За листопад 2014 року заниження податкових зобовязань на суму 21 829,8 грн., за листопад 2014 року завищення податкового кредиту на суму 1 132 116,71 грн.,за грудень 2014 року заниження податкових зобовязань на суму 40 775,9 грн.,за грудень 2014 року завищення податкового кредиту на суму 1 060 390 грн.

Відповідно до Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2014 року ПАТ «МК «Азовсталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3 501 886,5 грн. по податковим накладним, виписаним у грудні 2014 року отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу». Згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобовязань КП «Компанія «Вода Донбасу» за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ не надано та не задекларовано свої податкові зобовязання.

Відповідно до Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2014 року ПАТ «МК «Азовсталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 8 912,17грн. по податковим накладним, виписаним у грудні 2014 року отриманим від ДП Донецька залізниця. Згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобовязань ДП Донецька залізниця за грудень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. ДП Донецька залізниця до СДПІ не надано та не задекларовано свої податкові зобовязання. Отже загальна сума по контрагентах, які не задекларували податкові зобовязання у грудні 2014 року становить 702 160 грн.: КП «Компанія «Вода Донбасу» -700 377,3 грн., ДП «Донецька залізниця» -1 782,49 грн. Таким чином, встановлені порушення п.198.6 ст.198 ПК України призвели до завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668 375 та за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709 290 грн. Згідно акту перевірки контрагенти позивача підпадають під критерії, визначені Наказом ДПС України від 10.05.2012р. № 390, тобто податковий кредит сформовано за рахунок підприємств ризикової категорії,що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту («транзитерів», «податкових ям») у тому числі за ланцюгами поставки; порушення п.200.1,200.3 ст.200 ПК України , що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668 375 грн. та до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709 289,77 грн.; порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 668 375 грн., яка підлягає зменшенню та до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 709 290 грн.

04.03.2015 року за вих. № 02/212 не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті, позивачем на імя начальника СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів направлено письмові заперечення /том 1 а.с.31-37/.

12.03.2015 року за вих. № 826/10/28-03-40-10 на заперечення позивача податковим органом надано відповідь, згідно якої висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства залишається без змін /том 1 а.с.38-41/.

За результатами перевірки заступником керівника податкового органу 17.03.2015року згідно з п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України за порушення передбачені п.п.14.1.18,п.198.1, 198.6,ст.198, п.200.1,200.3, ст.200 Податкового кодексу України, прийняте податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702 160 грн., № НОМЕР_3 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 668 375,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 334 187,5 грн. /том 1 а.с.16-19/.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено,що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що 19 грудня 2014 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, 20 січня 2015 року податкову декларацію за грудень 2014 року та 30 січня 2015 року уточнюючий розрахунок за грудень 2014 року.

Згідно даним декларації за грудень 2014 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у листопаді 2014 р., та становить відємне значення у декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 366 236 287.грн .

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної ( контрактної) вартості товарів/послуг Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже підсумовуючи вимоги податкового законодавства необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів ( послуг) сумм податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає , що при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку,що виник за попередні звітні(податкові) періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) , а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Що і було зроблено позивачем на виконання вказаної норми, що також підтверджується листом від 20.01.2015 року за вих.02/54 з відповідними додатками, який направлено на імя керівника податкового органу /том 1 а.с.141-144/.

Сума податкового кредиту, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів ( послуг) у листопаді грудні 2014 року становить 366 702 166,21 грн., що підтверджується наданими позивачем як відповідачу, так і суду первинними документами.

Так, під час розгляду справи судом, встановлено, що між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «МК «Азовсталь» укладено договір № Д/МЕС 07056 від 19.12.2007р. (з додатковими угодами) на відпустку води з відомчого водопроводу та прийом стоків до відомчої каналізації , згідно з яким поставщик бере на себе зобовязання забезпечувати абонента питною водою. «Поставщик» зобовязаний надати податкову накладну за звітний період до 2-го числа місяця наступного за звітним; договір підряду № 0165/ЗТО від 30.04.2014 року укладений між ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Донбаський протипожежний центр» (з додатками) згідно якому підрядчик зобовязується у відповідності з вимогами цього Договору виконати певний перелік робіт та надати послуги . Відповідно з п.4.1.1 вказаного договору, розрахунок за виконанні роботи в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання акту прийому - передачі виконаних робіт обома сторонами ; договір про постачання електричної енергії № 002 від 17.09.2010 року укладений між ДП «Донецька залізниця» - (Постачальник) та ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», згідно якому постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4304,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії, з додатковими угодами, які є невідємною частиною вказаного договору;договір підряду № 2014/41ск від 23.01.2014 року укладений між ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Донавтоматіка» (з додатками) згідно якому підрядчик зобовязується у відповідності з вимогами цього Договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів. Згідно п.4.1.1 вказаного договору, розрахунок за виконанні роботи в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання акту прийому - передачі виконаних робіт; договір на послуги водопостачання № 2 від 18.01.2011 року укладений між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» та ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (з додатками) згідно якому підприємство зобовязується надати послуги питного та технічного водопостачання з додатковими угодами, які є невідємною частиною договору /том 2 а.с.84-255/.

Виконання вказаних договорів підтверджується відповідними первинними документами: актами виконаних робіт,рахунками-фактури, рахунками на оплату, податковими накладними, транспортних квитків та посвідчень на відрядження, банківськими виписками, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість при оплаті позивачем придбаних товарів та послуг /том 1 а.с.159-250,том 2 а.с.1-82/.

Так, позивачем отримано податкові накладні на підставі яких сформовано податковий кредит у листопаді-грудні 2014 року від продавця - КП «Компанія «Вода Донбасу» від 19.12.2014р. № 15/06 на загальну суму 1 295 481,60 грн., в т.ч. ПДВ 215 913,60 грн., від 29.12.2014р. № 45/06 на загальну суму 1 417 840,20 грн., в т.ч. ПДВ 236 306,70 грн., від 09.12.2014р. № 5/06 на загальну суму 1 488 942,00 грн., в т.ч. ПДВ 248 157,00 грн., від 19.11.2014р. № 12/06 на загальну суму 1 295 028,00 грн., в т.ч. ПДВ 215 838,00 грн., від 07.11.2014р. № 03/06 на загальну суму 1 209 070,80 грн., в т.ч. ПДВ 201 511,80 грн., від 27.11.2014р. № 44/06 на загальну суму 1 407157,92 грн., в т.ч. ПДВ 234526,32 грн., від 07.11.2014р. № 90/038 на загальну суму 45126,86 грн., в т.ч. ПДВ 7521,14 грн., від 19.12.2014р. № 15/06 на загальну суму 1 295 481,60 грн., в т.ч. ПДВ 215 913,60 грн. Продавець ДП «Донецька залізниця» СП «Енергозбут» податкова накладна від 28.11.2014р. № 994/038 на загальну суму 1 338,68 грн., в т.ч. ПДВ 223,11 грн. . Продавець ТОВ «Донавтоматика» від 21.11.2014р. № 14 податкова накладна на загальну суму 48027,60 грн., в т.ч. ПДВ 8004,60 грн. Продавець ДП «Донецька залізниця» Маріупольське будівельно-монтажне управління податкова накладна від 28.11.2014р. № 35/152 на загальну суму 20,81 грн., в т.ч. ПДВ 3,47 грн. , від 28.11.2014 р. № 36/152 на загальну суму 76,30 грн., в т.ч. ПДВ 12,72 грн. Продавець ТОВ «Донбаський протипожежний центр» - податкова накладна від 25.11.2014р. № 75 на загальну суму 51034,80 грн., в т.ч. ПДВ 8505,80 грн.; від 25.11.2014р. № 76 на загальну суму 46515,60 грн., в т.ч. ПДВ 7752,60 грн. /том 1 а.с. 145-158/.

Факт здійснення оплати за отриманні роботи та послуги підтверджується банківськими виписками , які також були надані суду /том 3 а.с.1-11/.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податків на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного(податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів,що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата(аванс). При цьому, відповідно, до пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податків в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено,що податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто, враховуючи зазначені положення податкового законодавства , суд зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу , при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3). Значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Отже, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам за грудень 2014 року у повному обсязі покриває суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 366 236 287 грн., що підтверджує право позивача на отримання бюджетного відшкодування в заявленій в декларації за грудень 2014 року в сумі 366 236 287 грн., в тому числі в сумі 668 375 грн., яка зменшена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем відємного значення податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0000034200, № НОМЕР_2 від 17 березня 2015 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034200 від 17 березня 2015 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 668 375,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 334 187,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000044200 від 17 березня 2015 року яким зменшено відємне значення податку на додану вартість у сумі 702 160,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 20 травня 2015 року.

Повний текст постанови складений 25 травня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.