увійти
УКР
К-25780/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року по справі № 25/231-11/277 за позовом ТОВ «Вікторія Трейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Вікторія Трейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 10.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.129 Конституції України, п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб ті фізичних осіб - підприємців», п. 1.3 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.49, ч.1 ст.86, ст.ст.70, 128, 155 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідач на заперечення позову посилається на несплату контрагентом позивача сум ПДВ до Державного бюджету, вважаючи що це є перешкодою для формування позивачем податкового кредиту по проведеним господарським операціям.
Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.
В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність повноважень ОСОБА_1 представляти інтереси позивача в якості директора ТОВ «Вікторія Трейд», оскільки згідно з даними єдиного державного реєстру та довідки статистики від 27.01.2006р. та 13.02.2006р., заяви позивача №1 від 06.01.2006р. та довіреності від 17.01.2006р. директором підприємства є ОСОБА_2 і даних які б засвідчували зміну директора до контролюючих органів не надходило, а тому, на думку податкового органу дана справа підлягала залишенню її без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України.
Такі доводи відповідача правильно не були взяті судами до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією довідки № 2151/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 06.02.2006 року та копією довідки форми № 4-ОПП Відділу реєстрації та обліку платника податків у Печерському районі м. Києва за № 20147 від 14.02.2006р., в якій керівником підприємства визначено ОСОБА_1.
На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 236/26-062/0 від 02.06.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34738,00 грн. (з них: основний платіж - 23159,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11579,00 грн.) стали результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Вікторія Трейд» за II півріччя 2003 року, які були закріплені в акті № 37/26-20/30779711 від 27.05.2004 року.
В зазначеному акті податковий орган вказує на порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, товариством віднесено до складу податкового кредиту за період серпень - листопад 2003 року віднесено суми податку на додану вартість, сплачену ПП «Малтексторг», реєстраційні документи якого рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «Малтексторг» визнані недійсними.
В той же час при перевірці доводів відповідача судами попередніх інстанцій було встановлено, що протягом серпня-листопада 2003 року між ТОВ «Вікторія Трейд» (Замовник) та ПП «Малтексторг» (Виконавець) було укладено ряд договорів, зокрема, від 06.10.2003 року № 06.10/03, від 04.08.2003 року № 4.08/03, від 24.09.2003 року № 24.09/03, від 06.11.2003 року № 06.11/03 за умовами яких Виконавець зобов'язувалось виготовити поліграфічну продукцію, а Замовник - прийняти та оплати вказану продукцію.
Зазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується виписаними ПП «Малтексторг» видатковими накладними по факту поставки позивачу товару та виписаними ПП «Малтексторг» платіжними дорученнями на загальну суму 138954,00 грн. та податковими накладними на загальну суму 138954,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23159,00 грн.).
В акті перевірки встановлено факт сплати позивачем вартості отриманого товару на загальну суму 138955,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 23159,20 грн.), що підтверджується виписками банківського рахунку.
За наслідками виконання договорів, укладених між ТОВ «Вікторія Трейд» та ПП «Малтексторг», позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 23159,00 грн.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Платник податку, згідно із вимогами, закріпленими в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавцем передбачена заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому, законодавцем не ставиться в залежність виникнення права на податковий кредит із фактичною сплатою податку на додану вартість до державного бюджету контрагентом позивача.
Не заслуговують на увагу доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «Малтексторг», яким було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП «Малтексторг», зареєстрований 09.07.2003 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 08312 та визнано недійсним з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Малтексторг» 35611350 від 16.07.2003 року, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2005р. рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2004р. було скасовано, а справу переглянуто за нововиявленими обставинами.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2005р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.04.2005р., в задоволені позову Кришень С.П. до ПП «Малтексторг» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що податкові накладні, були виписані платником податку, який на момент укладання та виконання договорів з позивачем був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а податкові накладні відповідають вимогам передбаченим п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також те, що позивачем було сплачено податок на додану вартість в ціні товару, а факт отримання товарів позивачем підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що до правомірності віднесення позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Малтексторг» до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 23159,00 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що ПП «Малтексторг» не задекларував показники існування будь-якої господарської діяльності у спірний період, в т.ч. і взаємовідносини з ТОВ «Вікторія Трейд» спростовується матеріалами справи, які містять документи податкової звітності ПП «Малтексторг» на період укладення та виконання укладених з позивачем договорів, які підтверджують, що ПП «Малтексторг» декларувало свої доходи, в т.ч. зобов'язання з ПДВ, в установленому порядку подавало звітність до податкових органів, засвідчену підписом керівника (т.4 а.с.13 - 19).
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені судами відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
