Ухвала суду № 4518943, 08.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“08” липня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 головуючого                                Конюшка К.В.

суддів:                  Голубєвої Г.К.

                        Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 16.12.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р.

у справі № 5/1920-28/286

за позовом Львівського комунального підприємства «Львівсвітло»

до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2006 року Львівське комунальне підприємство «Львівсвітло» звернулось до Господарського суду Львівської областіз позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірку підприємства було проведено з порушенням вимог Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а висновки Акта перевірки не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р., позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львоваоскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено Акт № 784/23-2/03348577 від 08.12.2004р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 1.32 статті1, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року                 № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 140086,00 грн. та пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 4 Закону України від  03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 121762,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005942320/0/30910 від 08.12.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 247641,00 грн., в тому числі: 140086,00 грн. основного платежу та 107555,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та                                         № 0005932320/0/30909 від 08.12.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 250096,00 грн., в тому числі: 121762,00 грн. основного платежу та 128334,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення скасовано та в порядку, передбаченому пунктом 4 статті 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведено позапланову документальну перевірку підприємства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено Акт № 306/23-2/03348577 від 23.06.2005р.

На підставі Акта перевірки № 306/23-2/03348577 податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005942320/3/19597 від 26.07.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 139687,00 грн., в тому числі: 78591,00 грн. основного платежу та 61096,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також  податкове повідомлення-рішення № 0005932320/3/19598 від 26.07.2005р. визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 119078,20 грн., в тому числі: 58023 грн. основного платежу та 61055,20 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР) датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України від  03.04.1997р.                  № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з даними витягу з книги валових доходів і витрат, декларації з податку на прибуток за 3-й квартал 2004р. позивачем включено суми коштів по зазначених в Актах перевірок роботах до складу валового доходу по факту надходження таких коштів на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до даних довідки Управління капітального будівництва Львівської міської ради № 21/1930 від 14.10.2004р. фінансування робіт по будівництву Сихівського шляхопроводу та його транспортної розв’язки проводилось як за бюджетні кошти, так і за кошти Укрзалізниці.

Частиною1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

            Так, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було досліджено, в якій саме частині фінансування робіт по будівництву Сихівського шляхопроводу та його транспортної розв’язки проводилось за бюджетні кошти, а в якій - за кошти Укрзалізниці.

Але це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

            Крім того, ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами не перевірено доводи податкового органу про те, що підприємством на час проведення перевірки не було надано відомостей, які б підтверджували факт фінансування робіт з державного бюджету.

            Суди не зобов’язали податковий орган надати докази в обґрунтування своїх доводів і не витребували доказів з власної ініціативи.

Відповідно до роз’яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про  судове  рішення»  зі  змінами  та  доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства  і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами  матеріального  права, що  підлягають застосуванню  до  даних  правовідносин. 

Проте, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Враховуючи викладене та межі перегляду судових рішень касаційною інстанцією, постанова Господарського суду Львівської області від 16.12.2005р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа відповідно до приписів статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.  

Під  час  нового  розгляду  справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно і повно  з’ясувати і перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,   об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  та вирішення  спору  по  суті, і в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права, що підлягають застосуванню до спірних  правовідносин, та прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі                     м. Львовазадовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 16.12.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р.у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.                

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

      (підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                              А.В. Савченко