Ухвала суду № 4518842, 09.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-17300/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                     09  липня  2009 року                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року

у справі№ 2-а-8292/08

за позовом Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

до        1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильський моноліт»,

            2. Приватного підприємства «Авекс -2001»

простягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2008 року ДПІ у Старобешівському районі Донецької області звернулась до суду з позовом про зобов’язання ПП «Авекс -2001» повернути ТОВ «Стильський моноліт» вартість отриманої в якості оплати за угодою продукції власного виробництва – молодняк курей в сумі 30528, 00 грн. згідно податкової накладної № 8 від 31 жовтня 2006 року, стягнення ТОВ «Стильський моноліт» вартість отриманого за угодою від ПП «Авекс -2001» комбікорму для курчат в сумі 30383, 00 грн. згідно накладної № 128 від 31 жовтня 2006 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 208 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Старобешівському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Старобешівському районі Донецької області провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Стильський моноліт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої було складно акт № 444/23-0/33450815 від 07 вересня 2007 року.

В ході перевірки було встановлено, що між ПП «Авекс -2001» та ТОВ «Стильський моноліт» було укладено усну угоду купівлі – продажу комбікорму на суму 30383, - грн., у тому числі податок на додану вартість на 5063, 84 грн., згідно податкової накладної № 128 від 31 жовтня 2006 року.

Відповідно до цієї угоди ТОВ «Стильський моноліт» отримав від ПП «Авекс -2001» комбікорм для курчат в кількості 23,0 тонн на загальну суму 30383, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 5063, 84 грн., згідно податкової накладної № 128 від 31 жовтня 2006 року. В рахунок оплати за одержаний товар ТОВ «Стильський моноліт» відвантажує ПП «Авекс -2001» продукцію власного виробництва – молодняк курей в кількості 3211 штук на загальну суму 30528, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 5088, 00 грн., згідно податкової накладеної № 8 від 31 жовтня 2006 року. Угода була виконана сторонами в повному обсязі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07 жовтня 2003 року у справі № 42/56 скасовано державну реєстрацію ПП «Авекс -2001». Рішення обґрунтовано тим, що підприємство не подавало протягом року до органів державної податкової служби фінансову звітність.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено, що укладаючи спірну угоду, ПП «Авекс -2001» діяло з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за наслідками виконання угоди з ТОВ «Стильський моноліт» ПП «Авекс -2001» податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток не сформувало та не сплатило до Державного бюджету з урахування того, що його державну реєстрацію було скасовано та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, тобто, укладаючи цю угоду, підприємство діяло з метою, спрямованою на зайняття незаконною підприємницькою діяльності та ухилення від сплати податків, тобто такою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачає наявність хоча б у однієї сторони умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В той же час, наявність умислу не може підтверджуватись рішенням суду про скасування державної реєстрації.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства в судовому порядку є державна реєстрація припинення юридичної особи. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства в судовому порядку не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Враховуючи те, що виконання спірної угоди відбувалось в жовтні 2006 року, позивачем був пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Старобешівському районі Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ М.І. Костенко

                                                        ______ Н.Є. Маринчак

                                                        ______ Є.А. Усенко

                                                        ______ Т.М. Шипуліна