Ухвала суду № 4518825, 22.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                       К/С  № К-3710/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

22.07.2009 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Конюшка К.В.

    Ланченко Л.В.

    Сергейчука О.А.

                                 Степашка О.І.

при секретарі          Кризі В.О.

за участю представника

відповідача Сендунь М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області  

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р.

у справі № А-8/189

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р.,  позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 4673/0000732310/0 від 06.10.2003 р. В частині позовних вимог щодо повороту виконання рішення провадження закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Віктор» 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у Галицькому районі Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 8, ст. 9, ч. 1 ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та п. 3 Методики визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. № 697.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 4673/0000732310/0 від 06.10.2003 р. про визначення ТОВ «Віктор» податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 12372 грн. та штрафних санкцій у сумі 3048 грн. прийнято на підставі акту № 102/23925775/23-100 від 01.10.2003 р. планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

Для визначення суми податкових зобов’язань позивача були застосовані непрямі методи, оскільки в ході документальної перевірки платником не підтверджено документами обліку наведені у декларації розрахунки.

В рішенні № 1 від 19.09.2003 р. про застосування непрямих методів визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підставою для їх застосування податкова інспекція зазначила п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами» від 27.05.2002 р. № 697.

Визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свою позицію тим, що податковий орган застосував непрямі методи за відсутності підстав, передбачених п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Такого висновку суди дійшли виходячи з того, що податкова інспекція ні в рішенні про застосування непрямих методів, ні в запереченнях до позовної заяви не навела обставин, що стали підставою для застосування непрямих методів. В акті перевірки містяться загальні формулювання щодо непідтвердження позивачем розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку, без зазначення конкретних декларацій та розрахунків, що не є достатньою підставою для застосування непрямих методів. 

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою таку позицію судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди мали перевірити фактичну наявність визначеної податковим органом в акті перевірки правової підстави для застосування непрямих методів: не підтвердження під час документальної перевірки розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 27), в процесі перевірки податковим органом встановлено неналежне ведення бухгалтерського обліку, суть якого викладена в акті перевірки, в тому числі зафіксовано неведення податкового обліку з податку на прибуток тощо.

Дана обставина судами попередніх інстанцій залишена поза увагою.

Не зазначення у рішенні керівника органу державної податкової служби підстави його прийняття само по собі не свідчить про фактичну відсутність такої підстави.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, перевірити фактичну наявність визначеної податковим органом підстави для застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов’язання, і, в залежності від встановлених обставин, надати оцінку правильності визначення останнім спірного податкового зобов’язання.    

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                         УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області  задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                  К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

                                                                             О.І. Степашко