Ухвала суду № 45185816, 08.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. КиївК/800/17290/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року

у справі № 826/17617/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»

до Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року у справі № 826/17617/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, в цій частині позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.10.2013 року № 69926552207. В решті постанову першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія» з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за листопад 2011 року, відповідачем складено акт від 08.10.2013 року № 484/26-55-22-07/23700220, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 652, 20 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 69926552207, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 92 065, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем документи не вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем виконано всі необхідні умови, передбачені законодавством, що надають йому право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Асгільдія»: договором, бланками замовлень, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Матеріалами справи підтверджується передача отриманого товару кінцевим споживачам на виконання договірних зобовязань. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність господарської мети при здійсненні вище вказаної господарської операції та підтвердження її реального характеру.

Посилання податкового органу на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 01.03.2013 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою ст. 358 Кримінального кодексу України є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції.

Вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обовязковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 826/17617/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук