Ухвала суду № 4518039, 23.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                       К/С  № К-7276/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                               УХВАЛА

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

23.07.2009 р.                                                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Конюшка К.В.

  Ланченко Л.В.

  Сергейчука О.А.

                                     Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.07.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2008 р.

у справі № 15а/101-1769

за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2008 р., адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПІ № 39/0000032301/0 від 19.02.2007 р. Повернуто з Державного бюджету України 85 грн. сплаченого державного мита на користь ДП «Ковалевський спиртовий завод».

Бучацька МДПІ (Монастирське відділення) подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що позивач, у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» включив до податкового кредиту та бюджетного відшкодування 20995,69 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Луксор» та ТОВ «Укренерго», тоді як за вимогами п.п. 5 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 р. № 1729 позивач має право споживати природний газ виключно закордонного походження, операції з ввезення якого на митну територію України звільняються від обкладання податком на додану вартість. Посилаючись на п. 1.7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова інспекція робить висновок, що відсутність надмірної сплати податку до бюджету з боку ТОВ «Луксор» позбавляє покупця права на податковий кредит та заявлення від’ємного значення  з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Актом перевірки № 45-23/00375059 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», що зумовило завищення заявленої до бюджетного відшкодування за декларацією за листопад 2006 року суми - 20995,69 грн., сформованої за результатами сплаченого податку на додану вартість постачальникам за операціями з поставки газу у жовтні 2006 року. Податкова інспекція виходила з того, що продавець товару безпідставно визначив  податок на додану вартість за ставкою 20% за операціями з поставки природного газу на підставі договорів між позивачем та ТОВ «Укренеро» та ТОВ «Луксер». 

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №39/0000032301/0 від 19.02.2007 р. про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20995,69 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і погоджується з позицією про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування у листопаді 2006року суми.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість у межах сплачених у попередньому податковому періоді сум податку на додану вартість постачальникові товару.

Обчислення податку на додану вартість та його ставка визначаються постачальником у податковій накладній, а не покупцем товару, відповідно, покупець не може нести відповідальність за неправильність обчислення постачальником податку на додану вартість та за інші порушення податкового законодавства, зумовлені неправильністю обчислення.

До того ж, суди не встановили порушень постачальниками природного газу – ТОВ «Укренерго» та ТОВ «Луксор» вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов’язань за операціями з поставки газу та не виявили доказів, які б свідчили, що придбаний позивачем у вказаних постачальників природний газ є ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 р. № 1729, зокрема її п.п 5 п. 2, не містить заборони щодо використання для потреб виробництва природного газу вітчизняного походження, операції з поставки якого обкладаються податком на додану вартість, у зв’язку з чим суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції щодо наявності у позивача права споживати природний газ виключно закордонного походження, правила оподаткування якого визначені у ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару до бюджету не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                      УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення) залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.07.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2008 р. – без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                        Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                  К.В. Конюшко          

            Л.В. Ланченко

                                                                       О.А. Сергейчук

                                                                       О.І. Степашко