Ухвала суду № 4518020, 16.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-4643/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007

у справі№ 16/313 господарського суду Закарпатської області

за позовом приватного підприємства «Агро-Карпат»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 31.10.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007, позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 25.05.2006 № 0001762341/1/2392/23-0/32953547/13808 в частині визначення ПП «Агро-Карпат» податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 6260,00 грн, накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; в іншій сумі штрафних санкцій, визначеної цим податковим повідомленням-рішенням, та в частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.03.2006                    № 0001762341/0 (1133/23-0/32953547/6882) в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення в задоволеній частині позовних вимог вмотивовані тим, що заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток з боку позивача мало місце лише з 30.10.2005 по 30.11.2005, оскільки, позивач замість відтворення вартості господарської операції з продажу добових курчат ТОВ «Темп» в податковому обліку з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року по факту отримання від покупця предоплати в сумі 260200,00 грн /без ПДВ/ відтворив вартість цієї господарської операції в податковій декларації за 11 місяців 2005 року по факту відвантаження продукції покупцю. У зв’язку з цим суд задовольнив позов лише в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 6260,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову у зазначеній частині позовних вимог, суд виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 № 0001762341/0 (1133/23-0/32953547/6882) в силу статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається відкликаним через його скасування на суму 260,00 грн рішенням ДПІ у м.Ужгороді від 25.06.2006 № 13120/10/250 за результатами розгляду скарги платника податків.

            Касаційна скарга подана ДПІ у м. Ужгороді, в якій ДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За твердженням відповідача правильне застосування вказаної норми передбачає застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 20% від суми недоплати, тобто у розмірі 10% за кожний з двох періодів недоплати, починаючи з періоду, на який припала недоплата та закінчуючи періодом, в якому позивач отримав податкове повідомлення-рішення.       

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З огляду на те, що касаційна скарга у цій справі подана лише відповідачем, касаційні вимоги фактично стосуються перегляду постановлених у справі судових рішень щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 25.05.2006 № 0001762341/1/2392/23-0/32953547/13808 на суму накладення штрафних санкцій - 6260,00 грн.

Відповідач вважає правомірним накладення на позивача штрафних санкцій у зазначеній сумі, виходячи з того, що позивач в одному податковому звітному періоді занизив податкові зобов’язання з податку на прибуток, а в наступному їх завищив, що хоч і не призвело до виникнення у позивача недоплати з цього податку, але є порушенням податкового законодавства, за яке передбачена відповідальність підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому посилається на те, що відповідно до цієї норми кількість періодів недоплати визначається, починаючи з періоду, на який припадає недоплата та закінчуючи періодом, в якому платник податку отримує податкове повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати / заниження суми податкового зобов’язання / за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору / обов’язкового платежу /, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до положень зазначеного підпункту умовою застосування встановлених ним штрафних /фінансових / санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків внаслідок заниження податкового зобов’язання, що випливає із правила цього підпункту щодо визначення розміру штрафних / фінансових / санкцій у відсотках від суми недоплати / заниження / податкового зобов’язання платником податків.

З огляду на те, що податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2006                            № 0001762341/1/2392/23-0/32953547/13808 податок не донарахований, висновок судів попередніх інстанцій про невідповідність цього податкового повідомлення-рішення підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак і про його нечинність відповідає правильному застосуванню зазначеної норми матеріального права.

            Враховуючи викладене, у контролюючого органу взагалі не було законних підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання із штрафних санкцій в розмірі, визначеному податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2006                                             № 0001762341/1/2392/23-0/32953547/13808. Тим самим спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стосовно визначення кількості податкових періодів недоплати у позивача.

Касаційний перегляд справи здійснений в межах касаційної скарги, як того вимагає припис частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області  від 31.10.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                             підпис                      Є.А.Усенко

Судді                                                                         підпис                        Л.І.Бившева

                                                                                  підпис                        М.І.Костенко

                                                                                  підпис                        Н.Є.Маринчак

                                                                                  підпис                        Т.М.Шипуліна

З оригіналом згідно

Відп.секретар А.О.Патюк