Ухвала суду № 4517968, 01.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                    К/С  № К-37975/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                                      УХВАЛА

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

01.07.2009 р.                                                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

                                   Бившевої Л.І.

                                   Сергейчука О.А.

                                   Степашка О.І.

при секретарі          Кризі В.О.

за участю представників

позивача Собка О.В., Зубар О.В.

відповідача-2 Туман Н.В., Супроткіної І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р.

у справі № 25/271-А

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до 1. Державної податкової адміністрації України;

     2. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними рішень, -

      ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.10.2006 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. постанову Господарського суду міста Києва від 03.10.2006 р. скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000751606/0 від 18.11.2005 р., №0000751606/1 від 08.02.2006 р., № 0000751606/2 від 14.04.2006 р., № 0000191650/3 від 27.06.2006 р. Визнано недійсним рішення ДПА України від 21.06.2006 р. № 6779/6/25-0215 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0000751606/0 від 18.11.2005р., № 0000751606/1 від 08.02.2006 р., № 0000751606/2 від 14.04.2006 р. Судові витрати покладено на відповідачів. Стягнуто з Державного бюджету на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» 21,25 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків та ДПА України подали касаційні скарги, якими просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. та залишити в силі постанову Господарського суду м.Києва від 03.10.2006 р. Посилаються на порушення судом апеляційної інстанції  норм матеріального права, а саме: ст. 3 Законів України про державний бюджет України на 2003 та 2004 року, п.3, п.5 Порядку  обчислення та внесення до Державного бюджету рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 22.03.2001 р. №256. СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків також зазначає про порушення судом норм процесуального права, а саме: 159, 207 Кодексу адміністративного судочинства України.  

 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом ДПА у м. Києві № 15/23-20/30019775 від 11.05.2006 р. позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 22.03.2001 р. № 256, яке полягало у тому, що у період з липня по грудень 2003 року відокремленим структурним підрозділом позивача - ГПУ «Харківгазвидобування» відвантажено на користь відокремленого структурного підрозділу позивача - Управління по переробці газу та газового конденсату газовий конденсат у кількості 32358,53 тонн., у період з січня по листопад 2004 року – у кількості 61394,77 тонн без нарахування та сплати рентної плати до бюджету, що призвело до заниження такої плати на суму 9177694,25 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751606/0 про визначення ДП «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» податкового зобов’язання з рентної плати у сумі 18355388,51 грн., в тому числі 9177694,25 грн. основного платежу та 9177694,25 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення-рішення № 0000751606/1 від 08.02.2006р., № 0000751606/2 від 14.04.206 р., № 0000191650/3 від 27.06.2006р., ДПА України -  рішення № 6779/6/25-0215 від 21.06.2006 р.

Відмовляючи у позові про визнання недійсними вказаних рішень податкових органів, суд першої інстанції виходив з положень ст. 3 Законів України про Державний бюджет на 2003 та 2004 роки, п. 2, п. 3, п. 5, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 22.03.2005 р. № 256, зазначивши, що позивач не спростував висновків акту перевірки.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та визнаючи недійсними рішення податкових органів, суд апеляційної інстанції мотивував свою позицію тим, що при передачі філією нафти для переробки іншій філії не виникає самого факту використання підприємством видобутої сировини, оскільки переробка відбувається в межах одного суб’єкта господарювання – ДК «Укргазвидобування». Платником рентної плати у випадку використання підприємством видобутої сировини (реалізації чи передачі на обробку нафти, газу та газового конденсату іншим підприємствам) є юридична особа – ДК «Укргазвидобування», а тому визначення податкового зобов’язання з рентної плати філії – ГПУ «Харківгазвидобування» є неправомірним.

Суд касаційної інстанції позицію суду апеляційної інстанції визнає такою, що не ґрунтується на приписах законодавства.

Статтями 3 Законів України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26.12.2002 р. № 380-IV та «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. №1344-IVустановлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату (крім видобутку природного газу та газового конденсату із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за газовий конденсат - у розмірі 104,04 гривні за 1 тонну.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 22.03.2001 р. № 256 встановлено, що підприємства, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат вносять до державного бюджету рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, що встановлюються державним бюджетом.

Пунктом 5 Постанови визначено, що платниками рентної плати є підприємства, які здійснюють видобуток нафти і природного газу, утім, за рішенням підприємства рентну плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в установах банку.

Згідно із п. 3 Постанови рентна плата включається підприємствами, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат, до оптової відпускної ціни на нафту, товарний природний газ і стабільний газовий конденсат (без податку на додану вартість) на дату їх відпуску.

Відповідно до п. 6 Постанови сума рентної плати за нафту, товарний природний газ і стабільний газовий конденсат визначається нафтогазодобувними підприємствами виходячи з обсягів відпущених ними нафти, товарного природного газу і стабільного газового конденсату та ставок рентної плати.

          Із змісту п. 3 та п. 6 Постанови випливає, що рентна плата визначається підприємством за фактом відпуску (відвантаження) обсягів газового конденсату, датою якого є: для перевезення залізничним транспортом – дата оформлення товарно-транспортної накладної на маршрут чи групу вагонів; для транспортування трубопровідним транспортом – дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах здавання стабільного газового конденсату.

При цьому, нарахування рентної плати на дату відпуску (відвантаження) газового конденсату не ставиться у залежність від того, хто є суб’єктом, якому відпускається газовий конденсат, та не ставиться у залежність від підстави та мети відпуску. «Відпуск обсягів газового конденсату» може бути як внутрішнім переміщенням між структурними підрозділами підприємства нафти, товарного природного газу і стабільного газового конденсату з відповідним документальним бухгалтерським оформленням, так і стороннім підприємствам на підставі цивільно-правових договорів.

У зв’язку з наведеним, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції про те, що обов’язок щодо сплати рентної плати виникає лише за умови реалізації чи передачі на обробку нафти, газу та газового конденсату іншим суб’єктам господарювання  на підставі цивільно-правових угод.

В подальшому, у зв'язку з неоднозначним розумінням та різним застосуванням деяких положень Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання застосування Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 23.12.2004 р. №1718.

Даною постановою Кабінет Міністрів роз’яснив, що відповідно до статті 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та пунктів 2 і 5 «Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (крім видобутку природного газу з морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) є усі, без винятку, підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату, незалежно від подальшого використання видобутої ними сировини (у тому числі її відпуску чи переробки).

          Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції про наявність у позивача обов’язку у спірні періоди вносити до державного бюджету рентну плату у встановленому законом розмірі, підставою для обчислення якої є факти відвантаження газового конденсату до перевезення залізничним транспортом або для транспортування трубопровідним транспортом.

         Та обставина, що податкове зобов’язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом структурному підрозділу ГПУ «Харківгазвидобування», на що посилається суд апеляційної інстанції, не знаходить свого підтвердження, оскільки податкове зобов’язання визначено саме юридичній особі - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить такими, що підлягають задоволенню касаційні скарги, і вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі помилково скасовану постанову суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                 УХВАЛИВ :

Касаційній скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 03.10.2006 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                          Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                   Л.В. Ланченко

                                                                                    Л.І. Бившева

                                                                                   О.А. Сергейчук

                                                                                    О.І. Степашко