Ухвала суду № 4517963, 30.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3676/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 року                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуУжгородської міжрайонної державної інспекції у Закарпатській області

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007

у справі№ 5/65-А господарського суду Закарпатської області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Ужгородське шляхово-будівельне управління -58»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.06.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007, позов задоволено: визнано протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Ужгородської МДПІ від 24.02.2006 № 85/23-111/03450092/2243, яким накладено на ВАТ "Ужгородське шляхово-будівельне управління № 58" фінансові санкції в розмірі 1407,07 грн на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Судові рішення вмотивовані висновком суду про те, що відповідальність, встановлена абзацом шостим статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», стосується особи, на яку чинним законодавством покладено обов'язок оформити розрахунок готівкою у встановлений спосіб, тобто продавця товару /одержувача коштів/, а не покупця /платника коштів/, яким був позивач. Додатково, суд апеляційної інстанції вважав, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюється на фінансові санкції, застосовані за порушення законодавства у сфері обігу готівки, а відтак визначення суми фінансових санкцій сумою податкового зобов'язання позивача суперечить нормам цього Закону та Закону України "Про систему оподаткування".

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій згідно спірного рішення слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 09.02.2006 № 13/23-0/03450092, про порушення пунктів 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, та 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, внаслідок підтвердження понесених витрат готівкою платіжними документами, що не відповідають встановленим формі та змісту, в період з 01.04.2004 по 30.09.2005.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Зі змісту наведеної норми випливає, що передбачені нею штрафні санкції застосовуються до продавця товарів (робіт, послуг) (одержувача готівкових коштів) за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів.

         Такий висновок відповідає положенням пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, та пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідно до яких касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу шостого статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є неправомірним, оскільки при проведені готівкових розрахунків позивач виступав, як покупець товарів (робіт, послуг) і платник готівкових коштів, а ці штрафні санкції застосовують виключно до продавця товарів (робіт, послуг) і одержувача готівкових коштів.

Крім того, слід зазначити, що мотиви суду апеляційної інстанції про невідповідність оспорюваного рішення вимогам Законів України "Про систему оподаткування" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Ужгородською МДПІ було прийнято не податкове повідомлення-рішення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та штрафні санкції не були визначені як податкове зобов'язання позивача.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 06.06.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                               підпис                                     Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп.секретар А.О.Патюк