Ухвала суду № 4517860, 15.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“15” липня 2009р.                                                                                                       №К-20654/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Філозоп О.В.;

відповідача:Горбатенко А.О.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р.

у справі №28/347

за позовом               Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до                               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про                             визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-західна залізниця» (далі по тексту – позивач, ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.03.2004 р. №270/23-1/04713033 в частині донарахування податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 73464,12 грн.: в тому числі 48 976,08 грн. основного платежу та 24 488,04 грн. штрафні (фінансові) санкції та №267/23-1/04713033 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 13500,21 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р. у справі №28/347 (суддя Хрипун О.О.), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. (головуючий суддя Мателич М.М., судді – Андрієнко В.В., Данилова Т.Б.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.03.2004 р. №270/23-1/04713033 в частині донарахування податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 73464,12 грн.: в тому числі 48 976,08 грн. основного платежу та 24 488,04 грн. штрафні (фінансові) санкції та №267/23-1/04713033 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 13500,21 грн.

ДПІ у Шевченківському м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. у справі №28/347, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському м. Києва 18.03.2004 р. прийнято податкові повідомлення-рішення

- №270/23-1/04713033, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 187 184 грн., в тому числі: 124 788 грн. основного платежу та 62 396 грн. штрафних санкцій (оскаржується в частині донарахування податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 73464,12 грн.: в тому числі 48 976,08 грн. основного платежу та 24 488,04 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- №267/23-1/04713033, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 381172 грн. (оскаржується в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 13500,21 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДТГО «Південно-Західна залізниця» за період з 01.10.01 р. по 01.07.03 р.» від 16.03.2004р. №126/23-1/04713033 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.3.1, 7.3.4 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, а також було двічі віднесено до податкового кредиту витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів, які були використані Центральною автобазою Південно-західної залізниці на здійснення автопослуг (легкового автотранспорту) структурним підрозділам та центрального апарату.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, в тому числі податок на додану вартість, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя. Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно того, що вартість паливно-мастильних матеріалів включається до складу валових витрат тих платників податку на прибуток, основною діяльністю яких є надання платних послуг по транспортному обслуговуванню, в тому числі легковим автотранспортом, сторонніх громадян або організацій.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки неправомірного включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів у розмірі 312 400 грн., що були використані Центральною автобазою Південно-західної залізниці  на здійснення автопослуг легкового автотранспорту структурним підрозділам та її центрального апарату, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Південно-західна залізниця, як територіально-галузеве об'єднання, здійснює свою господарську діяльність в тому числі і через структурні підрозділи, та сплачує податок на прибуток, який отримано від усіх видів своєї господарської діяльності всіма структурними підрозділами.

Згідно преамбули статуту Позивача до складу ДТГО «Південно-Західна залізниця» входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відокремлені підрозділи та юридичні особи.

Відповідно до ст. 5 Статуту ДТГО «Південно-Західна залізниця» залізниця має право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з правом відкриття поточних, валютних та інших рахунків та затверджує положення про них.

Згідно з Наказом Міністерства транспорту України №125-11 від 14.06.2000 р. «Про вдосконалення організації матеріально-технічного забезпечення залізниці» Київську вузлову дорожню автобазу було реорганізовано в Центральну залізничну автобазу. Відповідно до Довідки Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 31.01.2001 №07/16-215 Центральна залізнична автобаза, що була створена 14.06.2000 р., є структурним підрозділом, створеним ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Статтями 1 і 3 Положення про Центральну залізничну автобазу, затвердженого Наказом по ПЗ залізниці №185-11 від 09.08.2000р., передбачено, що автобаза є відособленим підрозділом позивача, не є юридичною особою, веде свій баланс, який входить до зведеного балансу ДТГО «Південно-Західна залізниця», має поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та входить до складу Служби матеріально-технічного забезпечення залізниці.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що автобаза, згідно з п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не є самостійним платником податку на прибуток. Платниками податку на прибуток, одержаними від господарської діяльності залізничного транспорту, у відповідності до п. 2.2 ст. 2 вказаного закону, є управління залізниць.

Судова колегія також погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами стосовно того, що основною діяльністю автобази є надання транспортних послуг. Сама автобаза згідно Положення про неї та статуту ДТГО «Південно – Західна залізниця» входить до складу матеріально-технічного забезпечення залізниці і створена для здійснення залізницею статутних завдань, а тому витрати для здійснення цієї діяльності, в тому числі на придбання паливно-мастильних матеріалів, використаних в процесі утримання та експлуатації легкових автомобілів, підлягають включенню до складу валових витрат позивача у відповідності з п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи № 7947 від 12.09.2005р., у відповідності до розрахунків податку на додану вартість, сума, що підлягає сплаті в бюджет Південно-Західною залізницею, як платником податку на додану вартість, становить підсумок розрахованих платежів в бюджет всіх її структурних підрозділів, складовою частиною якого є показник Податкової декларації з податку на додану вартість "До сплати" автобази. Такий порядок обліку відповідає вимогам п. 1 та п. 11 Інструкції з податку на додану вартість, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.17.1997 №141 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 39/10319, де передбачено, що суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість", суми податку на додану вартість, перераховані до бюджету, відображаються за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках". У зазначених розрахунках показники по автобазі аналогічні показникам податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період. Підсумки по показниках податкових декларацій структурних підрозділів цього розрахунку відображено в загальних податкових деклараціях з податку на додану вартість Південно-Західної залізниці. В разі, коли автобаза надавала послуги іншим структурним підрозділам Південно-Західної залізниці, вартість наданих послуг, в тому рахунку послуг по обслуговуванню легковим автотранспортом, включалася до складу її валового доходу. До складу валових витрат та пов'язаного з ними податкового кредиту цього структурного підрозділу включалась вартість паливо мастильних матеріалів. До складу валових витрат інших підрозділів залізниці включалась вже вартість послуг автотранспорту, які є видом економічної діяльності автобази, а не вартість пального. Крім вартості пального загальна вартість послуг автотранспорту, згідно з п. 18 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001р. № 165, складається із заробітної плати водіїв та відрахувань на соціальні заходи, амортизації транспортних засобів, послуг сторонніх організацій, адміністративних витрати транспортних організацій, витрат на ремонт транспортних засобів та інших витрат. Вартість паливо-мастильних матеріалів була включена до складу валових витрат того структурного підрозділу, який надає ці послуги, тобто автобази.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в загальному обліку податкового кредиту позивача, сплачений постачальникам пального податок на додану вартість враховувався тільки один раз, а саме в складі податкового кредиту автобази. Зазначені обставини підтверджені також і висновком проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи №7947 від 12.09.2005 р.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. у справі №28/347 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. у справі №28/347 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. у справі №28/347 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко