Постанова № 45164896, 09.06.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/311/15-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Остапчук Т.В.,

при секретарі Шинкаренко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрегіонального головного управління ДФС центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування постанови № 20 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2014, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовомпро скасування постанови № 20 про адміністративне правопорушення від 01.12.2014, посилаючись на те, що з

а результатами виїзної планової документальної перевірки АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014 року, проведеної з 23.09.2014 року 24.11.2014 року, винесено акт перевірки № 1418/28-10-43-10/25959784 від 01.12.2014 року, яким встановлено порушення абз.2 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». На підставі цього акту винесено протокол №15 від 01.12.2014 року про притягнення Голови Правління АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки акту та протоколу № 15 заступником начальника Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників Коротковою І.М. винесено постанову №20 від 17.12.2014 року про накладання адміністративного стягнення, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 1651 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 1700,00 грн. Вважаючи таку постанову необґрунтованою, позивач просить її скасувати.

Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.2013р. № 453, розроблено і прийнято для можливості здійснення банками функцій з перевірки сплати платниками єдиного соціального внеску /клієнтами банку, оскільки на банки покладено обовязок щодо здійснення перевірки сплати підприємствами/клієнтами банку ЄСВ під час нарахування/виплати заробітної плати. У разі якщо підприємство не здійснило сплату ЄСВ, банк зобовязаний відмовити у здійсненні виплати заробітної плати. Проте даний Порядок регулює механізм прийняття банком розрахункових документів на видачу коштів для виплати заробітної плати, на які нараховується ЄСВ, при цьому, даний Порядок не зобовязує банк (який одночасно є і платником ЄСВ) отримувати довідку про сплату ЄСВ, оскільки банк і платник є однією юридичною особою.На підставі Акту перевірки було прийнятірішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимогЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які оскаржено в судовому порядку, тобто сума грошового зобов'язання є неузгодженою. Таким чином притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - передчасне, оскільки грошове зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску вважається неузгодженим.

В судовому засіданні представник позивача просив розглядати справ в його відсутність та позов задовольнити.

Представник відповідача, був належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розглядусправи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняти вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згіднозі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що маютьзначення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1. ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадськоїсамодіяльності.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що маютьзначення для правильного вирішення справи.

Частина четверта статті 165-1 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 80 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 9 КАСУ суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та законами України. А відповіднодо положень ст. 55 Конституції України, кожен має право звернутись за захистом прав, які вважає порушеними, у судовому порядку.

Ст. 7 КУпАП встановлює, що ніхто не може бути підданий заходу стягнення у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

У відповідностідо ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободигромадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами виїзної планової документарної перевірки АТ «СбербанкРосії» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014 р. винесено Акт перевірки № 1418/28-10-43-10/25959784 від 01.12.2014 р.

Вказаним Актом встановлено порушення абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та винесено протокол № 15від 01.12.2014 р. про притягнення Голови Правління АТ «СбербанкРосії» до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску (авансовіплатежі) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

17.12.2014 р., на підставі вище вказаних Акту та Протоколу, заступником начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України Коротковою І.М. винесено постанову № 20 про накладення адміністративного стягнення, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, у вигляді штрафу на суму 1700.00 грн.

Однією з підстав заявленого позову є те, що прийняте на підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0002094301 від 17.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених ч.2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 31663,46 грн. та податкове рішення № 0002084301 від 17.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 3166,35 грн., оскаржено в судовому порядку, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є передчасним.

Судовим розглядом встановлено, що станом на день розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2015 позов АТ «СбербанкРосії»до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерствадоходів і зборів України задоволено частково, визнано протиправним та скасовано, зокрема, і податкові рішення № 0002094301 від 17.12.2014 р. та рішення № 0002084301 від 17.12.2014 р.

Разом з тим постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, що набрало законноїсили, вище вказане рішення суду першої інстанції частково скасовано, податкове рішення № 0002094301 від 17.12.2014 р. залишено в силі, рішення № 0002084301 від 17.12.2014 р. скасовано.

При скасуванніи рішення № 0002084301 від 17.12.2014 р., суд апеляційної інстанції зазначив, що в акті перевірки відповідачем констатовано норму, яку, на думку відповідача було порушено АТ «СбербанкРосії», проте, жодним чином не доведено, що АТ «СбербанкРосії» здійснив виплату заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на сумиякої (якого) нараховується єдиний внесок, без одночасної сплатиєдиноговнеску. З огляду на вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає оскаржуване податкове рішення протиправним і тому погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом встановлено, що згідно з оскаржуваною постановою правопорушення по несплаті вказаного платежу було вчинено позивачем в період з 26.04.2011 року по 02.09.2013 року.

Згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Підставою для відмежування триваючого правопорушення від разового є не сам по собі факт, що воно було виявлено лише в процесі документальної перевірки суб'єкта правопорушення, а те, що воно має відповідні ознаки об'єктивної сторони такого правопорушення. У зв'язку з цим, передбачений двомісячний строк обчислюється не від часу складання акту перевірки чи складання протоколу про адміністративне правопорушення, а з часу вчинення самого правопорушення.

Вказане правопорушення не відноситься до категорії триваючих, а отже посадова особа при отриманні протоколу про адміністративне правопорушення відносно правопорушення вчиненого до кінця 2013 року, повинна була діяти у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, за яким провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач не мав права притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення вчинене в період з 2011 по 2013 рік, оскільки на час притягнення його до адміністративної відповідальності - 17 грудня 2014 року - сплинули строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, адміністративне стягнення накладено на Позивача поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1, 2ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, жоднихдоказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем надано не було.

За результами розгляду адміністративної справи суд визнає, що в діях позивача відсутній склад вказаного правопорушення, і тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

Враховуючивикладене, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 70, 71, 158 - 163, 171-2 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адмінінстративний позов ОСОБА_1 до Міжрегіонального головного управління ДФС центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування постанови № 20 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2014р. задовольнити.

Скасувати постанову №20 від 17.12.2014 року, винесену заступником начальника Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників Коротковою І.М. щодо накладання адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 1651 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Поcтанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністратвиного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії.

Суддя Остапчук Т.В.