Рішення № 45153069, 11.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/3988/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 635/8649/14-ц Шинкарчук Я.А.

Категорія: спадкові Доповідач Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Кругової С.С.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Будянської селищної ради Харківського району Харківської області про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2014 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути відповідача ОСОБА_4 від спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5, визнати її спадкоємцем першої черги за законом та вважати процесуальний строк на звернення до суду не пропущеним, а позовну заяву - поданою вчасно.

Свої вимоги, обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_4 є рідними сестрами, їх мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та в свідоцтві про смерть причиною її смерті зазначено метостази в кістки черепа. Після смерті матері залишилась спадщина, що складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1. За життя мати склала заповіт, яким своє майно заповіла ОСОБА_4 та про наявність якого вона дізналась при зверненні до нотаріального контори у зв»язку з подачею у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини. Позивач , з посиланням на вимоги ч.1 ст. 1224 ЦК України вважає, що відповідач ОСОБА_4 не має право на спадкування, оскільки вона позбавила матір можливості отримувати постійну медичну допомогу цілодобово у лікувальному закладі та вказує на те, що їх мати постійно скаржилася на головні болі та болі в спині, за її наполяганням неодноразово знаходилася на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. Після отримання консультації онколога за її ініціативи матір було переведено до Хоспісу для онкохворих.

Позивач також зазначає. що після смерті матері отримала медичні документи, з яких дізналася, що саме за наполяганням відповідача та за її письмовою заявою їх матір було доставлено додому, де вона знаходилася без належної медичної допомоги що і стало причиною смерті маті матері протягом короткого часу після виписки та ,посилаючись на ч.1 ст. 1224 ЦК України , що позбавлення відповідачем спадкодавця можливості отримувати медичну допомогу, нею фактично було створено умови для позбавлення життя спадкодавця, а також з посиланням на ч.2 ст.1224 зазначає, що відповідач повинна бути усунена від спадкування за заповітом, так як спадкоємець перебувала у безпорадному стані та не мала фізичної можливості призначити інших спадкодавців.

Як на підставу того, що процесуальний строк на звернення до суду з зазначеним позовом не пропущено, позивач зазначає, що 14 березня 2005 році вона звернулась до суду із позовною заявою про визнання права на спадщину, за якою було відкрито провадження та ухвалою суду від 24.03. 2005 року в забезпечення її позову судом було накладено арешт на ? частину зазначеного нерухомого майна, яка була направлена для виконання до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області та по цій справі невідомо з яких причин сторони перестали отримувати судові повістки та лише після неодноразових звернень вона дізналась, що справу було утилізовано ,хоча по ній не було прийнято остаточне рішення та у 2012 році вона звернулась до суду з заявою про відновлення втраченого провадження та ухвалою суду від 11 липня 2013 року провадження з розгляду вказаної заяви було закрито. Позивач також зазначає, що до спливу строку позовної давності вона повторно зверталась до суду з позовом по якому було відкрито провадження № 2-635/112/2014 та 14.08.2014 року було винесено ухвалу, яка оскаржена нею в апеляційному порядку та на дату подачі позовної заяви ця апеляційна скарга не розглянута.

19 березня 2015 року представник позивач звернулась до суду з заявою в якій просила визнати ,що строк позовної давності на звернення до суду на захист права на спадкування позивачем не пропущено та продовжити такий строк ( а.с.82).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2015 року позивачу відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог .

Ухвалою Харківського районного суду від 20 квітня 2015 року виправлені описки у вступній його частині та зазначено дату ухвалення рішення 03 квітня 2015 року , а також виправленні описки в ім»ї та по батькові ОСОБА_5, а також в прізвищі позивача .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Позивач зазначає, в обгрунтувуння позовних вимог вона посилалась на вимоги ч.2 ст. 1224 ,зазначивши, що в силу фізичного стану спадкодавець не мала можливості самостійно, без сторонньої допомоги звернутись до відповідних інстанцій з питання скасування або зміну заповіту, а також на те, що відповідач ініціювала виписку спадкодавця із лікувальної установи, де остання отримувала кваліфіковану , своєчасну та невідкладну допомогу та до самої смерті протягом трьох днів знаходилась поряд зі спадкодавцем, бо розуміла, що моральні засади яких вона притримується, не дозволили їй наполягати виразити останню волю спадкодавцю,завдавши їй фізичних та моральних страждань. Між тим, суд посилається на норми ч.1 ст. 1224 ЦК України та за цими підставами вона до суду не зверталась бо такі підстави визначені в ч.2 ст. 1227 ЦК України та суд вирішив спір з підстав ,за якими вона до суду не зверталась, а тому у неї були відсутні підстави надавати будь-які докази, що дії відповідача були спрямовані на умисне позбавлення життя спадкодавця. Також зазначає на невірне застосування судом ст.ст. 260-261 ЦК України щодо відліку позовної давності стосовно заявлених нею позовних вимог та вказує на її переривання .

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, її представника та пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ч.1 ст.1224 ЦК України, виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що будь-які дії відповідача ОСОБА_4 були спрямовані на умисне позбавлення життя ОСОБА_5

При цьому судом першої інстанції встановлено та визнано сторонами , що померла ОСОБА_5 є їх матір'ю.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що спадкодавцю ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації 31 грудня 1998 року належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.5).

Відповідно до повідомлення Харківського обласного центр паліативної медицини «Хоспіс» від 18.04.2005 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася на стаціонарному лікуванні у цьому закладі з 06 червня 2004 року по 16 вересня 2004 року з діагнозом «Метастатичне ураження шийного відділу хребта, костей черепу, легенів IV клінічної групи». Оформлення документів на госпіталізацію, питання щодо стану здоров'я хворої та лікування вирішувала ОСОБА_3 За час знаходження в стаціонарі хвору відвідували ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Хвора була виписана за заявою ОСОБА_4 ( а.с.74).

Відповідно до повідомлення КЗОЗ «Мереф'янська центральна районна лікарня» від 06.03.2014 року № 14-02/216, ОСОБА_7 знаходилася на стаціонарному лікування в терапевтичному відділенні Будянської дільничної лікарні у 1996 році з діагнозом ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз. Надалі на стаціонарному лікування не знаходилася, а лікувалася амбулаторно у терапевта.

Відповідно до повідомлення КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Мерефа Харківського району» від 29.01.2014 року № 20, історія хвороби ОСОБА_5 у вказаному закладі відсутня ( а.с 78).

Відповідно повідомлення Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 24.03.2005 року, заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті матері зареєстрована 02.02.2005 року, одночасно повідомлено, що згідно ухвали Харківського районного суду від 24.03.2005 року на ? частину спадкової квартири накладена заборона ( а.с.8).

Згідно повідомлення цієї ж нотаріальної контори від 17.12.2013 року № 02-14/3948, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, на протязі шестимісячного строку з дня смерті звернулася дочка спадкодавиці ОСОБА_3. Про прийняття спадщини згідно заповіту, посвідченого 26.03.1999 року виконкомом Будянської селищної ради, на протязі шестимісячного строку з дня смерті спадкодавиці звернулася дочка померлої ОСОБА_4. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось ( 79).

Згідно до вимог ч.1 ст. 1224 ЦК України на підставі якої суд першої інстанції вирішив позовні вимоги позивача, не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як свідчать вказані обставини справи, спадкодавець ОСОБА_5 померла внаслідок тяжкої хвороби, при цьому доказів того, що умисними діями відповідач позбавила життя спадкодавця, позивач, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надала.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ч.1 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_5

При цьому, як свідчать матеріали справи, судом не розглядались позовні вимоги позивача про усунення від спадщини відповідача з підстав, передбачених ч.2 ст. 1224 ЦК України, яка встановлює усунення від спадкування особи, яка умисно перешкоджала спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування у неї самої чи в інших осіб або сприяла збільшенню їхньої частки у спадщині та по зазначеним вимог позивача, судом першої інстанції не ухвалювалось рішення,.

Оскільки ж рішення у справі за вказаними позовними вимогами позивача судом першої інстанції не ухвалювалось та вказані вимоги позивача не були предметом їх розгляду судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розгляду вказаних позовних вимог в порядку апеляційного провадження у справі, і це не перешкоджає позивачу повторно звернутись з таким позовом до суду першої інстанції, і не дає підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі судом першої інстанції рішення.

Між тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо незастосування до позовних вимог ОСОБА_3 наслідків пропуску нею строку позовної давності , у зв»язку з відсутністю заяви відповідачів про застосування позовної давності, оскільки в порушення вимог ч.5 ст. 267 ЦК України суд першої інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи заяви представника позивача про продовження процесуального строку, яка судом не розглянута та якій суд не надав оцінку ( а.с.82) .

Більш того, згідно до роз»ясень , які містяться в п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності, заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права , свідчать про необґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо незастосування до позовних вимог наслідків пропуску нею строку позовної давності у зв»язку з відсутністю заяви відповідачів про застосування позовної давності, і це у відповідності до частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни ухваленого у справі рішення та виключенню з мотивувальної його частини зазначених вище висновків суду.

В іншій частині доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для його скасування чи зміни.

За таких обставин в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2015 року, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на незастосування до позовних вимог ОСОБА_3 наслідків пропуску нею строку позовної давності, на відсутність заяви відповідачів про застосування позовної давності.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :