Ухвала суду № 45152830, 11.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/3640/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 643/11956/14-ц ОСОБА_1

Категорія: кредитні Доповідач Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА :

13 серпня 2014 року позивач звернувсь до суду з позовом в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 68708Z35 від 10.12.2008 року, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями , загальною площею160,0 кв.м, житловою площею73, 2 кв.м., розташований за адресою : м.Харків, пров. Корсиківський, 25, для задоволення вимог щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007 року за період з 18.11.2010 року по 31.07.2004 року в сумі 5764287, 79 грн., визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки-вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб»єкта оціночної діяльності та виселити всіх мешканців із зазначеного житлового будинку.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 10.12.2008 між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про переведення боргу (заміну боржника), згідно з яким ОСОБА_4 перевів на відповідача грошові зобов'язання, що виникли та виникнуть в майбутньому за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007, за яким ОСОБА_4 отримав у Банка кредит в розмірі 1717000.00 грн. строком до 27.12.2026 для придбання нерухомого майна: житлового будинку з прибудовами, загальною площею 160,0 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. по пров. Корсиківському, 25 в м. Харкові та земельної ділянки, загальною площею 0.0549 га.. кадастровий номер 6310137500:04:004:0001 за тією ж адресою.

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього між Банком і відповідачем укладено Іпотечний договір № 68708235 від 10.12.2008. предметом іпотеки за якими, є вказаний вище житловий будинок і земельна ділянка та у зв»язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору Банк був змушений звернутись до суду та заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011 року з відповідача стягнуто на користь Банку заборгованість в розмірі 2868002.04 грн.. яка виникла станом на 17.11.2010.

За період з 18.11.2010 по 31.07.2014 заборгованість збільшилась та становить 5764287,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 169425849 грн., за відсотками - 2228539,91 грн., пені за прострочену заборгованість - 964480.17 грн. та пені за прострочені відсотки - 877009,22 грн.

Як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки позивач посилається на невиконання відповідачем умов зазначеного договору та заочного рішення Московського районного суду від 09.08.2011 року.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року позовні вимоги позивача задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2008 року за період з 28.12.2007 року по 31.07.2014 року в сумі 5764287 (п'ять мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі дві вісімдесят сім) гривень 79 копійок для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», звернуто стягнення на житловий будинок № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові, загальною площею 160.0 кв.м.. житловою площею 73,2 кв.м., який є предметом іпотеки за іпотечним договором № 68708Z35 від 10.12.2008 і належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом його продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. ОСОБА_3 виселено з будинку № 25 по пров. Корсиківському в м. Харкові та вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі. Суд відмовив позивачу в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року заява відповідача про перегляд зазначеного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи та які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає на несправедливі умови зазначеного кредитного договору, його укладення відповідачем з використуванням її юридичної необізнаності порушення позивачем при укладанні договору вимог ст.ст. 1, 11, ч.12 ст. 10 , ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» , а також зазначає на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та при застосуванні норм матеріального права суд першої інстанції, на думку відповідача, неправильно витлумачив закон та прийшов до необгрунтваного висновку щодо прав та обов»язків сторін ( ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), також зазначає на порушення судом першої інстанції норм ст. 157 ЦПК України щодо строку розгляду зазначеної справи.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про що свідчить її розписка ( а.с.124). Про причини неявки не повідомила.

За таких обставин судова колегія, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи вказані позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 526 ЦК України,ч.1 ст. 33, частини1 та 2 ст. 39, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України , виходив з доведеності позивачем зазначених позовних вимог.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, який суд дав належну оцінку.

Так ,судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 28.12.2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 6807С135. за яким останній отримав кредит в сумі 1717 000,00 грн. строком до 27.12.2026 для придбання житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 160.0 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. по пров. Корсиківському, 25 в м. Харкові та земельної ділянки, загальною площею 0.0549 га., кадастровий номер 6.310137500:04:004:0001 за тією ж адресою (а.с. 5-9).

10.12.2008 між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору, договір про переведення боргу (заміну боржника), за якими позичальником за кредитним договором є ОСОБА_3 (а.с. 13, 19, 20): того ж числа між Банком та відповідачем укладено додаткову угоду № № 6807С135-2 до кредитного договору, якою змінено пункти щодо суми отриманого кредиту, відповідальності за його неповернення та сплату відсотків, встановлений графік надання та погашення кредиту (а.с. 14-18).

Як свідчить додаткова угода № 6807С135 , укладена між позивачем та відповідачем, Банк надав їй кредит в сумі 1694258, 49 грн. з кінцевою датою погашення 27 грудня 2026 року для оплати придбання зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою, з виплатою фіксованої відсоткової ставки на рівні 21,00% річних ( а.с.14-18).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 10.12.2008 року на забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 6807С135 від 28.12.2007 року, та зазначених додаткових угод, між сторонами укладений іпотечний договір № 68708Z35, предметом іпотеки за яким є вказані житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка (а.с. 21-23).

Судом першої інстанції також встановлено підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем не спростовано, що відповідач зобов»язання щодо щомісячної сплати кредиту та відсотків не виконує, у зв»язку з чим станом на 31.07.2014 року має прострочену заборгованість за відсотками в сумі 2228539,91 грн., за пенею у зв»язку з простроченням сплати відсотків в розмірі 877009,22 грн. та за пенею у зв»язку з простроченням сплати кредиту - в розмірі 964480,17 грн., та 1694258,49 грн. заборгованості за тілом кредиту ( а.с.27-31).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011року з відповідача та ТОВ «Лотос» як поручителя на користь позивача була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором та додатковою угодою до нього, станом на17.11.2010 року в розмірі 2869822, 04 грн., однак вказане рішення суду відповідачем не виконується ( а.с.32-33).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_3 виконуються умови договору кредиту, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки метою погашення заборгованості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення , є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У відповідності до частин 2 та 3 ст. 109 ЖК України , громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення,за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення ,що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

В правовій позиції, висловленої Верховним судом України у справі № 6039 цс15 від 18 березня 2015 року зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв»язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

В даному ж випадку зазначений вище , переданий в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, було придбано відповідачем за рахунок отриманих кредитних коштів.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку як щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, так і щодо виселення відповідача з зазначеного житлового будинку.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі заочного рішення.

При цьому, звернення відповідача 25 травня 2015 року з позовною заявою до Московського районного суду м. Харкова про визнання умов зазначеного кредитного договору несправедливими та про зміну його умов , не є підставою як для скасування чи зміни ухваленого у справі заочного рішення, оскільки як свідчать матеріали справи, при розгляду вказаної справи судом першої інстанції відповідач не скористалась правом щодо подачі зустрічного позову, ухвалення ж судом рішення за зазначеним позовом відповідача на її користь , не позбавляють її права щодо звернення до суду з позовом про перерахунок Банком виниклої у відповідача заборгованості за кредитним договором. Однак, наявність такого рішення не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідача з зазначеного іпотечного майна, оскільки право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено як умовами укладеного між сторонами іпотечного договору, так і вимогами зазначених норм матеріального права, та таке право виникло у позивача у зв»язку з невиконанням відповідачем умов зазначених вище: кредитного договору та додаткової угоди до нього.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :