Ухвала суду № 45119961, 01.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/8852/2012 Головуючий у І інстанції Саган В.М.Провадження № 22-ц/780/3639/13 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 26 01.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, яку уточнив у жовтні 2012 року, і в якій посилався на те, що 24 січня 2012 року між ПАТ "Комерційний Банк "Глобус" та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого 25.01.2012 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1000000 (один мільйон) грн. строком до 23.01.2014 року зі сплатою 27 % річних за користування кредитом, а відповідач зобов"язався здійснювати повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти у відповідних розмірах згідно графіку погашення кредиту, визначеному у додатку № 1 до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязання за даним кредитним договором 24.01.2012 року позивач уклав з відповідачем іпотечний договір, відповідно до умов якого предметом іпотеки є садовий будинок № 13 та земельна ділянка площею 0,0960 га, що знаходяться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство "Селекціонер", буд. № 13.

Зважаючи на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати процентів та керуючись п. 9.2 кредитного договору, яким передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, 21 травня 2012 року банк направив відповідачу іпотечну вимогу, якою повідомив останнього про порушення ним умов кредитного договору, а також звернувся з вимогою достроково сплатити заборгованість за кредитним договором, попередивши, що в іншому разі на підставі і в порядку Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

01.06.2012 року відповідач особисто одержав іпотечну вимогу, однак станом на 31.08.2012 року іпотечна вимога банку не виконана, проценти та основна сума по кредитному договору не сплачені, загальна сума заборгованості становить 1115868,33 грн., що складає: 90000,00 грн. прострочена сплата процентів за користування кредитом, 56000,00 грн. прострочена заборгованість по кредитному договору, 944000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 22983,61 грн. поточна заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, 2471,61 грн. пеня за прострочення строків сплати процентів за користування кредитними коштами та 413,11 грн. пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту.

Таким чином, оскільки у порушення умов кредитного договору та вимог ст. ст. 525-526, 530, 610-612 ЦК України відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором, то позивач звернувся в суд з даним позовом і просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24.01.2012 року в розмірі 1068870,50 грн. шляхом набуття іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" права власності на предмет іпотеки садовий будинок № 13 та земельну ділянку площею 0,0960 га, що знаходяться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство "Селекціонер", буд. № 13, встановити ціну майна предмета іпотеки у розмірі визначеному суб"єктом оціночної діяльності станом на поточну дату. Судові витрати покласти на відповідача.

Позов заявив з підстав, передбачених п. 6.1, 6.3, 6.5 іпотечного договору від 24.01.2012 року, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" (а. с. 60-61).

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2012 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач порушив умови кредитного договору, оскільки належним чином не виконує свої зобовязання за кредитним договором.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що 24 січня 2012 року між ПАТ "Комерційний Банк "Глобус" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого 25.01.2012 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1000000 (один мільйон) грн. строком до 23.01.2014 року зі сплатою 27 % річних за користування кредитом, а відповідач зобов"язався здійснювати повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти у відповідних розмірах згідно графіку погашення кредиту, визначеному у додатку № 1 до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязання за даним кредитним договором 24.01.2012 року позивач уклав з відповідачем іпотечний договір, відповідно до умов якого предметом іпотеки є садовий будинок № 13 та земельна ділянка площею 0,0960 га, що знаходяться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство "Селекціонер", буд. № 13.

Встановлено, що предмет іпотеки садовий будинок № 13 належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21.10.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а земельна ділянка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а. с. 74-79)

Встановлено, що 21 травня 2012 року банк направив відповідачу іпотечну вимогу, якою повідомив останнього про порушення ним умов кредитного договору, також звернувся з вимогою достроково сплатити заборгованість за кредитним договором і попередив ОСОБА_2, що в іншому разі на підставі і в порядку Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки. 01.06.2012 року відповідач особисто одержав дану іпотечну вимогу (а. с. 40-41).

Встановлено, що станом на 31.08.2012 року іпотечна вимога банку не виконана, проценти та основна сума по кредитному договору відповідачем не сплачені, загальна сума заборгованості становить 1068870,50 грн.

З урахуванням наведеного, судом вірно встановлено, що у порушення умов кредитного договору відповідач прострочив виконання зобовязання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів і станом на 31.08.2012 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 1068870,50 грн.

За правилами ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

За змістом ст. 553 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

За правилами ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року йому належить на праві власності садовий будинок з надвірними будівлями № 13, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство "Селекціонер". Даний садовий будинок він нікому не відчужував у встановленому порядку і грошові кошти за нього не отримував, а рішення Приморського районного суду м. Одеси, в тому числі на підставі якого відповідач ОСОБА_2 незаконно набув право власності на даний садовий будинок, скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року.

Тому вважає, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року відновлено його право власності на зазначений садовий будинок, який відповідач незаконно передав у іпотеку. Крім того, цим рішенням встановлено факт безпідставного та протиправного набуття ОСОБА_4 права власності на будинок, який незаконно 14.10.2011 року продав даний садовий будинок ОСОБА_5, а останній в свою чергу незаконно 21.10.2011 року продав цей будинок відповідачу ОСОБА_2

На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт долучив копію договору купівлі-продажу, укладеного 27.11.2007 року між ним та ОСОБА_6, згідно умов якого останній продав ОСОБА_1 садовий будинок з надвірними будівлями № 13, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садове товариство "Селекціонер".

Також апелянт надав копію договору купівлі-продажу зазначеного садового будинку укладеного 14.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно п. 2 якого садовий будинок належить ОСОБА_4 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 року, та копію договору купівлі-продажу зазначеного садового будинку укладеного 21.10.2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем у даній справі ОСОБА_2

Як убачається з апеляційної скарги, апелянт вважає, що оскільки рішенням апеляційного суду Одеської області від 29.02.2012 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 року, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на зазначений садовий будинок, то перехід права власності садового будинку № 13 до ОСОБА_2 відбувся всупереч вимогам ст. 328 ЦК України, так як ніяких правочинів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалось.

Такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно статті 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу садового будинку № 13 від 21.10.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та земельної ділянки від 04.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі яких предмет іпотеки належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, є правомірними, оскільки доказів того, що вони визнані судом недійсними, апелянт суду не надав.

З урахуванням наведеного, оскільки зазначені договори купівлі-продажу предмета іпотеки, тобто садового будинку № 13 та земельної ділянки, на час розгляду справи в суді є правомірними, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді