Постанова № 4511968, 26.01.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-а-48/2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Жорової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про поновлення строку звернення до суду та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Добропільської міської Ради про поновлення строку звернення до суду та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що вона знаходиться у відпустці по догляду за донькою ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ст..12 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року ( зі змінами та доповненнями на 27.04.2007 року), допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у 9-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12-ти місяців. На момент народження її дитини, розмір прожиткового мінімуму на дітей до 6-ти років становив 470 грн. ( з 01.10.2007 року), тобто згідно вказаної статті розмір одноразової грошової допомоги при народженні дитини повинен становити 22,6х470=10622 грн., а її було сплачено всього 8500 грн., тобто не донараховано та недоплачене 2122 грн., що передбачене Державним бюджетом на 2007 рік.

У судовому засіданні представник позивача, діюча на підставі ордеру, адвокат ОСОБА_2 повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , просить суд поновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, як пропущений з поважних причин та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити на її користь недоплачену її одноразову грошову допомогу при народженні дитини в сумі 2122 грн.

В обґрунтування поважності пропущення строку для звернення до суду представник позивача вказала, що відповідно до ст.ст.99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Законні права позивачки були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, тому про факт порушення прав її сім'ї стало їй відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року. В грудні 2008 року вона звернулася до відповідача з проханням перерахувати та виплатити на її користь недоплачену їй одноразову грошову допомогу при народженні дитини, але отримала відмову.

Представник відповідача - Жорова Н.А., діюча на підставі доручення, в судовому засіданні позов не визнала з наступних підстав. Вона зазначила, що стаття 12 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме визначення в ній розміру одноразової допомоги при народженні дитини в даному випадку при призначені допомоги не може застосовуватись, оскільки суперечить ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким були визначені розміри зазначеної допомоги. Так представник відповідача зазначила, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім»ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а згідно ст.95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та ЗУ «Про Державний бюджет України». У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка передбачена ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тому посилатися лише на основний Закон не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме ЗУ про Державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з цього ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме ст.71 було призупинено дію частини статті 12 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та передбачено відповідний обсяг видатків, які позивачка отримувала у 2007 році у повному обсязі. Щодо рішення Конституційного Суду України № 6-рп\2007 від 09 липня 2007 року, з приводу неконституційного обмеження розміру одноразової допомоги при народженні дитини , встановленої ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», представник відповідача вважає, що законодавством України не визначено додаткових вимог стосовно виконання цього рішення і змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати допомоги при народженні не прийнято, а тому взяття зобов»язань щодо проведення соціальних виплат згідно з цим Рішенням можливе лише у разі внесення відповідних змін до Закону України про Державний бюджет України, які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. На підставі викладено вважає, що управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів самого нижчого рівня, здійснює виплату допомоги при народженні дитини в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Крім того, вважає, що представником позивачки не надано переконливих доказів щодо поважності пропущення строків звернення до суду, передбачених ст.ст..99,100 КАС України.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьмі», Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», та Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 .

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір»ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

 Згідно ст..12 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року ( зі змінами та доповненнями на 27.04.2007 року), допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у 9-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12-ти місяців. На момент народження її дитини, розмір прожиткового мінімуму на дітей до 6-ти років становив 470 грн. ( з 01.10.2007 року), тобто згідно вказаної статті розмір одноразової грошової допомоги при народженні дитини повинен становити 22,6х470=10622 грн., а позивачці було сплачено всього 8500 грн., що підтверджується відповідними банківськими документами, тобто не донараховано та недоплачене 2122 грн., що передбачене Державним бюджетом на 2007 рік.

Дійсно, Верховна Рада України ст.71 ЗУ №489-У від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет на 2007 рік” зупинила дію ст..12 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” №2811-Х11 від 21 листопада 1992 року ( зі змінами та доповненнями) на 2007 рік.

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року №6-рп, зупинення дії ст..12 вказаного закону визнав не конституційним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно ст.3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод

людини є головним обов'язком держави.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових  законів або внесенні  змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У зв»язку з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано  таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) приписи положення щодо відповідного обсягу видатків втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз»яснено постановою Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач - УПЗСН Добропільської міської Ради повинен був виплачувати позивачці одноразову допомогу при народженні дитини на підставі положень ст.12 «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» ( з відповідними змінами та доповненнями, діючими на час народження дитини, а саме у сумі, кратної 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шесті років, та повинен був складати 10622 грн.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивачки з приводу поважності пропуску строку для звернення до суду за захистом свої прав, тому позивачу слід поновити цей строк.

Таким чином, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З квитанції про сплату судового збору вбачається, що позивачка понесла судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, з Добропільського міського бюджету слід стягнути на користь позивачці понесені судові витрати в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.3, 22, 49 Конституції України, ст.ст. 70, 71, 94, 159-163 КАС України, ст.12 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (р\рахунок 35416025001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену їй одноразову грошову допомогу при народженні дитини в сумі 2122( дві тисячі сто двадцять дві) гривні.

Стягнути з Добропільського міського бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в вигляді судового збору в розмірі 3 ( три) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя /підпис/ Р.Ф. Мавроді