Ухвала суду № 45115553, 16.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/5293/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Аеропорт «Львів-2» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі №813/620/15 позов Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Аеропорт «Львів-2» (далі - ДП) про стягнення коштів було задоволено. Постановлено стягнути з рахунків ДП відкритих у банках, обслуговуючих такого платника, на користь Державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 1176620,44грн.

Вказана постанова суду у встановленому порядку оскаржена не була та набрала законної сили.

14.04.2015 ДП було подано заяву про відстрочення виконання судового рішення (а.с.113-114), в якій просив відстрочити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року на один рік з дати прийняття ухвали про відстрочення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року заява ДП була задоволена в повному обсязі. Відстрочено виконання судового рішення строком на 12 місяців шляхом встановлення обов’язку ДП сплачувати щомісячно платежі в розмірі 98051,70грн, починаючи з 01.05.2015.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи заяву ДП про відстрочення судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив із важкого матеріального становища підприємства та положень ст.263 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та проте є лише частково вірними з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 2 ст.263 КАС України передбачено право суду у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Підставою для застосування правил цієї статті є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої заяви, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 КАС України (згідно аналогії) - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Таким чином, для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення особа, яка звернулась з відповідною заявою, повинна довести суду наявність підтверджених відповідними доказами виняткових обставин, які можуть бути підставою для відповідно відстрочення чи розстрочення.

При цьому, при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд задовольняє таку заяву лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі та фінансово не спроможний погасити борг.

При цьому, ДП на підтвердження обставин для відстрочення виконання судового рішення надано суду звіт про фінансовий стан та про сукупний дохід, а також наказ Міністерства оборони України про реорганізацію ДП.

Аналіз ліквідності підприємства, проведений апеляційним судом на підставі поданих ДП документів, за даними балансу не дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання, оскільки відношення оборотних активів до поточних та довгострокових зобов'язань підприємства показує недостатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його зобов'язань.

Більше того, враховуючи ситуацію, в якій сьогодні перебуває держава, а також необхідність та актуальність діяльності ДП в подальшому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що після завершення реорганізації підприємства, існує ймовірність, що таке отримає належне фінансування та зможе виконати свої зобов’язання в повному обсязі, а відтак стягувати в примусовому порядку податковий борг з ДП за рахунок його коштів у банках не може вважатися необхідним, оскільки фактично це заблокує його діяльність як таку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи письмові докази є належними та допустимими доказами, які підтверджують неможливість сплати заборгованості у повному обсязі та виконання судового рішення по даній справі станом на теперішній час, а отже заява про відстрочення виконання судового рішення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Однак, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заяву ДП про відстрочення виконання судового рішення, фактично здійснив розстрочення виконання такого, що є неприпустимим, оскільки за своїм змістом поняття «відстрочення» та «розстрочення» не є тотожними. Зокрема, перше поняття передбачає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, а друге передбачає виконання рішення частинами, встановленими судом, із певним інтервалом у часі.

Відтак, дійшовши вірного висновку про необхідність задоволення заяви ДП про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції помилково розстрочив таке, чим вийшов за межі предмету розгляду, а тому апеляційний суд визнає можливим змінити оскаржувану ухвалу, а саме викласти абзац другий в редакції, яка передбачає відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року на 12 місяців, починаючи з 22.04.2015 (дня ухвалення судового рішення про відстрочення виконання судового рішення).

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року змінити, виклавши абзаци другий резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Відстрочити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі №813/620/15 строком на 12 місяців, починаючи з 22 квітня 2015 року».

В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін