Ухвала суду № 45115523, 09.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р.

Справа № 876/1976/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - МДПІ) в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 18.11.2010 №0001412300/0/294-2300/33519248-4538.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим органом перевірка проведена не у встановленому порядку, зокрема в акті такої наведені необґрунтовані жодним чином порушення, які не підтверджені первинними документами. Зазначає, що валові витрати формуються платником із настанням умов, які визначені податковим законодавством, а також на підставі первинних документів. Відтак, оскільки усі витрати підприємства належним чином підтверджуються усіма необхідними документами, підстави вважати, що таке занизило податок на прибуток у відповідача відсутні, що однак не взято до уваги таким при винесенні оскаржуваного ППР.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року в справі №2а-0770/514/12 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила МДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що встановити під час перевірки, які саме доходи не включені до валового доходу ТОВ неможливо, однак факт заниження податку на прибуток підтверджується проведеною перевіркою та аналізом бухгалтерського обліку підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено отримання підприємством неоподаткованого доходу жодними належними доказами, а відтак прийняте ним ППР є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ зареєстровано Свалявською районною державною адміністрацією Закараптської області 06.06.2005, взято на податковий облік у відповідача 09.06.2005, 13.06.2005 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі – ПДВ). Основними видами його діяльності є лісівництво та лісозаготівлі, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво іншої основної органічної хімічної продукції, інші види оптової торгівлі (а.с.10, 83).

На підставі акта від 05.11.2010 №82-2300/33519248 (далі – Акт) планової виїзної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) та статей 1-2, частин 3 та 7 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся в загальній сумі 187548грн, в т.ч. за 2009 рік занижено в сумі 189087грн, а в І півріччі 2010 року завищено в сумі 1539.

18.11.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято ППР №0001412300/0/294-2300/33519248-4538, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 263182,80грн (основний платіж 187548грн, штрафні (фінансові) санкції 75634,8грн).

Під час перевірки, на підставі первинних документів та документів бухгалтерського обліку, податковим органом встановлено заниження скоригованого валового доходу на суму 617752грн, за рахунок розбіжностей, що відображені в регістрах бухгалтерського обліку та представлених первинних документах.

Відповідач вважав підтвердженим, що доход від продажу товарів (робіт, послуг) за 2009 рік становлять 33740785грн, в той же час як позивачем в декларації з податку на прибуток за цей квартал в рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» з врахуванням поданого уточнюючого розрахунку відображено показник в сумі 33123033грн (33740785 - 33123033).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Під валовим доходом відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній морській зоні, так і за її межами.

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього ж Закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю( за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення),операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334/94-ВР визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Додатково, податковим органом на підставі первинних документів та документів бухгалтерського обліку встановлено, що позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за ІV кв. 2009 року в сумі 318716грн та інші витрати в сумі 180122грн, що встановлено за рахунок розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та представлених до перевірки первинних документів.

Відповідач встановив, що валові витрати 2009 рік становлять 16454572грн, хоча позивачем в декларації з податку на прибуток за цей період в рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» відображено показник в сумі 16773288грн (16454572 - 16773288). Щодо інших витрат згідно рядку 04.13 Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» відповідач встановив такі у розмірі 27500205грн, а позивачем відображено 27320083грн (27500205 - 27320083).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Приймаючи оскаржуване ППР податковий орган констатував, що належних та достатніх доказів, які б спростовували висновки акта перевірки в цій частині позивачем не надано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а відтак тягар доказування правомірності оскаржуваного ППР покладено на МДПІ.

За змістом п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (п.2.3.4 вказаного Порядку).

Як в Акті, так і під час судового розгляду, податковим органом не наведено та не описано (не доведено), із покликанням на первинні документи, жодної господарської операції (події, факту), яка б мала своє відображення в бухгалтерському обліку позивача та відповідно належним чином її результати не були відображені у податковому обліку (у валових доходах та валових витратах за відповідні періоди) і навпаки, при цьому не надано аналізу жодній бухгалтерській та податковій документації.

Доводи відповідача у цій частині фактично є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як зазначалося висновки МДПІ зроблені без жодного аналізу представлених ТОВ первинних документів (протилежного із матеріалів перевірки не вбачається), а відтак є голослівними та грубо порушують презумпцію добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, при тому, що це безпідставно та необґрунтовано зобов’язує його доводити первинними документами всі понесені витрати за відповідний період, оскільки невідомо, які саме витрати та доход, на думку податкового органу, не підтверджені документально.

З огляду на викладене, відповідач протиправно заперечив право позивача на формування витрат та валового доходу, оскільки ним не доведено жодними доказами неправомірність їх належності (включення) до таких.

Підсумовуючи, наведені вище обставини є безсумнівною підставою для скасування ППР від 18.11.2010 №0001412300/0/294-2300/33519248-4538.

Апеляційний суд ще раз акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід також узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 15 червня 2015 року.