Ухвала суду № 45115383, 16.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 8571/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняАндрушківа І.Я.,

представника позивачаСолонини Р.Д.,

представника відповідачаДжоголик Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-ДІМ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

28.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРС-ДІМ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001632302 від 05.07.2011 року, №0001302302, № 0001292302та № 0001322302 від 03.06.2011 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача щодо заниження доходів від продажу товарів по операціях з продажу квартири згідно договору міни, а також збільшення грошового зобовязання за платежем податок на прибуток та застосування штрафних санкцій, завищення показників рядка 01.2 Декларацій з податку на прибуток та заниження показників рядка 01.06 Декларації з податку на прибуток, завищення валових витрат, збільшення грошового зобовязання податку на додану вартість є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що внаслідок викупу емітованих позивачем дисконтних облігацій, шляхом укладення договору міни, за ціною, нижчою їх номінальної вартості, різниця, що утворилась, відповідно до вимог вказаного Закону, не включається до валового доходу, а тому не може впливати на показники сум відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток. Також неправомірним вважає донарахування зобовязань з податку на додану вартість з операцій поставки житла, оскільки при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг), відтак передання позивачу у власність на підставі договорів про спільну діяльність готового новозбудованого житла і є першою поставкою, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах, а всі подальші операції щодо відчуження такого житла є наступними після першої поставки операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0001632302 від 05.07.2011 року, № 0001302302 від 03.06.2011 року, № 0001292302 від 03.06.2011 року, № 0001322302 від 03.06.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період 19.04.2011 року по 05.05.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську було проведено планову виїзну перевірку ПП «АРС-ДІМ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2011 року №3486/23-3/30610033.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п. 5.1, п.5.2, п.п.5.3.3, п.п.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 153 352 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 2830 грн.; за три квартали 2009 року в сумі 598 грн.; за 2009 рік в сумі 683 грн.; за 2010 рік в сумі 152699 грн.; зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 1272 грн., у тому числі: за півріччя 2008 року в сумі 619 грн.; за три квартали 2008 року в сумі 653 грн.; за 2008 рік в сумі 1272 грн.; за півріччя 2009 року в сумі 169 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 90 грн.; за три квартали 2010 року в сумі 90 грн.; пп.1.20.2 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.2 та пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок застосування звичайних цін в загальній сумі 22070 грн., у тому числі: за 2010 рік в сумі 22070 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128359 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 128359 грн.; пп.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, за рахунок застосування звичайних цін на загальну суму 17656 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 17656 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001282302, згідно якого ТзОВ «APC-ДІМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 19121-грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 152080 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39134 грн.; № 0001302302, згідно якого ТзОВ «APC-ДІМ» збільшено суму грошових зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2758 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 22070 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5518 грн.; № 0001292302, згідно якого ТзОВ «APC-ДІМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 160449 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 128359 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32 090 грн.; № 0001322302, згідно якого ТзОВ «APC-ДІМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 22 070 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 17656 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4414 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо включення перевіркою до складу інших доходів відповідних звітних періодів 278775,00 грн, що становили різницю, отриману внаслідок викупу ТзОВ «АРС-ДІМ» емітованих ним цінних паперів за ціною нижчою їх номінальної вартості колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем укладено договори міни квартир на облігації власної емісії, а саме:

13.09.2010 року позивач уклав із ОСОБА_3 договір міни квартири на облігації власної емісії. Ціна договору становила 207273,0 грн., при номінальній вартості однієї облігації -100 грн.;

27.10.2010 року позивачем укладений з ОСОБА_4 договір міни з гаража на облігації власної емісії. Ціна договору становила 50971,0 грн., при номінальній вартості однієї облігації -100 грн.

Також 28.10.2010 р. ТзОВ «АРС-ДІМ» укладений із ОСОБА_5 договір міни квартири на облігації власної емісії. Вартість договору 255951 грн. Номінальна вартість однієї облігації- 100 грн.

02.11.2010 року, позивачем був укладений з ОСОБА_6 договір міни квартири під відповідно до якого остання зобов'язується передати іменні безпроцентні (дисконтні) облігації в кількості 2328 штук (емітент ТзОВ «АРС-ДІМ») та 1250 шт. (емітент ПП «АРС-ДІМ»). Вартість договору 228040,0 грн. Вартість пакету облігацій відповідно до Акта прийому-передачі облігацій від 03.11.2010р. складає: облігації - емітент ПП «АРС-ДІМ»в кількості 1250 шт. 100000,0 грн., облігації - емітент ТзОВ «АРС-ДІМ»в кількості 2328 шт. вартість пакету 128040,0 грн. Номінальна вартість однієї облігації - 100 грн.

Також 25.11.2010 року ТзОВ «АРС-ДІМ» укладений договір міни із ОСОБА_7 на облігації власної емісії. Вартість договору 187914,0 грн.. Номінальна вартість однієї облігації - 100 грн.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством не включено до складу валового доходу дохід, що становить різницю, отриману внаслідок викупу емітентом цінних паперів за ціною меншою від їх номінальної вартості, тим самим занижено валовий дохід на суму 278775 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ТзОВ «АРС-ДІМ» викуповувало власні цінні папери, попередньо випущені в обіг теж по ціні нижче їх номінальної вартості (95 грн. за одну облігацію), а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, не отримав за цими операціями валового доходу в розумінні наведеної вище норми.

Відповідно до пп. 7.9.1 та пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 даного Закону не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, залучені платником податку в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій. Не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій.

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дисконтні облігації це облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 цього Закону облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поняття доходу, як різниці між ціною придбання та номінальною вартістю облігацій, законодавець повязує безпосередньо з моментом погашення облігацій, який, як зазначалось вище, в даній спірній ситуації ще не настав.

При цьому, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про помилковість тверджень податкового органу про те, що згідно з положеннями Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дохід визначається як різниця, що виникає між номінальною вартістю облігації та ціною придбання, яка повинна бути виплачена власнику облігацій.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з абз. 2 п. 16.4 ст. 16 цього Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Крім цього податковим органом встановлено, що позивачем в порушення вимог пп.1.20.2 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1,7.4.2,7.4.3,п.7.4.ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено суму валового доходу в розмірі 88273,00 грн.

Однак колегія суддів вважає такі доводи ДПІ у м. Івано-Франківську безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує ,що відповідно до договору міни від 20.11.2010 року ТзОВ «АРС-ДІМ» передало у власність ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 79,99 грн в обмін на облігації ПП «АРС -ДІМ» в кількості 3965 штук вартістю 371200,00 грн.

Відповідно до п.1.4 вартість договору складає 200000,00 грн.

Однак, відповідачем для обґрунтування рівня звичайної ціни робиться посилання на вимоги пп.1.20.2 п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як на підставу визначення рівня звичайних цін з використанням оціночної вартості квартири Івано-Франківського бюро технічної інвентаризації.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Тобто, доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі-продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Згідно вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у перевіряючих була наявна інформація про укладення ТзОВ «АРС-ДІМ» в 2010 році договорів з фізичними особами з реалізації ідентичних квартир у аналогічних умовах в будинку по вул. Горбачевського, 50 в м.Івано-Франківську, причому за цінами, які теж є нижчими за вартість квартир, що визначена Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації, у звязку з чим висновок податкового органу щодо заниження ТзОВ «АРС-ДІМ» доходів згідно договорів міни квартир в будинках по вул. Горбачевського, 50 в м.Івано-Франківську є протиправним та таким, що не грунтуєтсья на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується висновку відповідача щодо завищення позивачем сум валових витрат, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі є безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що у 2-3 кварталах 2010 року ТзОВ «АРС ДІМ» придбавало житлові приміщення згідно актів приймання-передачі у відповідності до Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ» та ПП «ВЕСТ-МІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 02.06.2010р., Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 12.05.2010р. та Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 02.06.2010р.

Суми податку на додану вартість по зазначених актах приймання-передачі відображено ТзОВ «АРС-ДІМ» у складі валових витрат в рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств відповідних звітних періодів на суму 711 536 грн.

Колегія суддів зазначає, що абзацом 3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно із пп.5.1.20 п.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки житла об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Таку ж позицію висловив Вищи адміністративний суд України в ухвалі від 15 травня 2014 року у справі № 2а-19365/11/0970 за позовом ПП «АРС-ДІМ» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську.

Таким чином, виходячи з норм пп.5.1.20 п.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», отримання у власність ТзОВ «АРС-ДІМ» готових новозбудованих житлових приміщень і є першою поставкою такого житла, а тому всі подальші операції щодо такого житла вважаються другою поставкою та звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а сума ПДВ, сплачена в складі витрат на придбання такого житла, відноситься до складу валових витрат платника податку.

ТзОВ «АРС-ДІМ» правомірно віднесено до складу валових витрат та відображено в рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств суму ПДВ 711 536 грн., сплачену в складі вартості придбаних житлових приміщень, що призначені для використання в операціях, що звільнені від оподаткування ПДВ відповідно із п.5.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, висновки ДПІ в м. Івано-Франківську про завищення валових витрат на суму 711 536 грн., а також збільшення ТзОВ «АРС-ДІМ» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 191 214 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 152 080 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 875 грн. є протиправним, та такими, що не ґрунтуються вимогах абзацу 3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТзОВ «АРС-ДІМ» включило до складу валових доходів протерміновану кредиторську заборгованість на загальну суму 15171 грн. При цьому податковий орган зазначає, що ТзОВ «АРС-ДІМ» протиправно не зменшило валові витрати на суму отриманих товарів (робіт, послуг) в розмірі 12 642 грн., оскільки, на думку податкового органу, товариством фактично не понесено витрат відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суду вважає такі доводи податкового органу безпідставними та зазначає, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових витрат суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, чинне законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України № 21-201а11від 17.10.2011 року.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки ДПІ в м. Івано-Франківськ про зменшення ТзОВ «АРС-ДІМ» валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в розмірі 12 642 грн., є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, стосовно повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість суд з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ в м. Івано-Франківську вважає, що ТзОВ «АРС-ДІМ», в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 711536 грн. внаслідок неправомірного застосування пільги на поставку житла, передбаченого пп.5.1.20 п.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія судів зазначає, що відповідно пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно пп.5.1.20 п.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Як вже зазначено вище, операції з передання ТзОВ «АРС-ДІМ»у власність від Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ»та ПП «ВЕСТ-МІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 02.06.2010р., Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 12.05.2010р. та Договору простого товариства між ТзОВ «АРС-ДІМ»та ПП «АРС-ДІМ»від 02.06.2010р. готового новозбудованого житла і є першою поставкою в розумінні пп.5.1.20 п.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах, то всі подальші операції щодо поставки такого житла (об'єктів житлового фонду) є наступними після першої поставки такого житла (об'єктів житлового фонду), що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТзОВ «АРС-ДІМ» правомірно не віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 711 536 грн. за придбане новозбудоване житло (об'єкти житлового фонду), яке призначене для використання в операціях, які звільняються від оподаткування згідно із пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 цього Закону.

Отже, позивач правомірно скористався своїм правом на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) платником податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження ДПІ в м. Івано-Франківську про збільшення ТзОВ «АРС-ДІМ» суми податкового кредиту в розмірі 711 536 грн. по операціях з придбання товарів, що призначені для використання в операціях, які звільняються від оподаткування згідно із статтею 5 Закону «Про податок на додану вартість», є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а податкові повідомлення-рішення №0001292302 та №0001322302 від 03.06.2011 року підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі № 2а-3117/11/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді:О.М. Гінда

В.В. Ніколін