Ухвала суду № 45115378, 08.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 876/1606/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №807/3359/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі ДПІ), просив, з врахуванням поданих уточнень від 24.10.2014р., визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014р. №0001022202, (форма «С») загальна сума 1 222,50 грн., №0001032202, (форма «С») загальна сума 2 042,00 грн., №0001042202, (форма «С») загальна сума 17 000,00 грн.; визнати протиправними дії працівників Головного управління Міндоходів у Закарпатській області по складанню акта (довідки) фактичної перевірки на бланку №000278 від 19.09.2014 р. та скасувати даний акт (довідку) фактичної перевірки повністю; всі судові витрати покласти на відповідачів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не перевірив жодну з обстави, обовязковість яких він повинен був перевірити. В акті перевірки зазначено, що перевірки проводилась 10.09.2014р., отже акт мав бути складений у момент проведення перевірки та зареєстрований не пізніше 11.09.2014р. у ДПІ. Дата складання акта зазначена 19.09.2014р. З цього виходить, що акт фактичної перевірки складався в інший час і в іншому місці. Викладені в акті факти порушення не доведенні і не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 взятий на облік як платник податків у ДПІ у Тячівському районі від 18.08.2005р.

10.09.2014р. працівниками Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на підставі Наказу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 22.08.2014р. №267 та Направлень від 22.08.2014р. №302/22-02 та №301/22-02 (а.с.60-62), проведено фактичну перевірку магазину та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, субєкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_2

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність по реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів на загальній системі оподаткування.

В результаті фактичної перевірки складено акт №000278 від 19.09.2014р., яким встановлено: - зберігання (реалізацію) алкогольних напоїв без марок акцизного податку, встановленого зразка, а саме в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» на прилавку виявлено зберігання (реалізацію) однієї упаковки вина «Ізабелла» (виробництво ТзОВ «Фрут Мастер Фукс Україна», м.Берегово), об'ємом 1 л. вартістю 22,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, а також в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за барною стійкою на полиці встановлено зберігання (реалізацію) однієї пляшки настоянки «Unicum» (виробництва Zwack Unicum Nyrt, Budopest) об'ємом 0,7 л, вміст алкоголю 40% вартістю 360,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка; непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через РРО, без роздрукування відповідного розрахункового документу та невидача особі, яка отримує товар розрахункового документу встановленої форми, а саме при проведенні реалізації сигарет «Winston-Silver» за ціною 16,00 грн., розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався; незабезпечено виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків або їх зберігання в КОРО протягом встановленого терміну в загальній кількості 6 «Z-звітів», а саме, до кінця перевірки не представлено «Z звіти» №1197, №1196, №1170, №1112, №1108, №1095 (відміток про несправність РРО або інших у КОРО немає); факт необлікування (не оприбуткування) в книзі обліку розрахункових операцій відповідно до фіскальних звітних чеків в день надходження готівкових коштів (запису про отримані кошти в КОРО немає) на суму 244,50 грн., а саме в КОРО №0713001966/р2 відсутній запис за 09.09.2014р. щодо отриманих готівкових коштів згідно «Z звіту» №1209 у розмірі 244,50 грн. (у графі 2 КОРО неналежним чином відображені «Z звіти»); невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті «Х» РРО, а саме сума невідповідності складає 9487,50 грн. (девять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень пятдесят копійок) (а.с.53-56). Перевірку закінчено 19.09.2014р.

Відповідно до матеріалів перевірки проведеної працівниками ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014р. №0001022202, №0001032202, №0001042202.

Вважаючи, що перевірка проведена з порушенням нормативних актів, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправні, ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено ст. 80 ПК України, відповідно до положень якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.82.3 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 здійснено працівниками Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на підставі Наказу в.о. начальника Головного управління Міндоходів у Закарпатській області №267 від 22.08.2014р., а також направлень на перевірку від 22.08.2014р. №301/22-02 та №302/22-02, у яких зазначено тривалість фактичної перевірки до 10 діб, та примірники яких отримано продавцем ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 10.09.2014р., що підтверджується підписом останньої (а.с.60-61).

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Акт перевірки складений 19.09.2014р. та зареєстрований в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання наступного робочого дня після завершення перевірки, а саме 22.09.2014 (ч.5, ст.86 ПКУ).

Щодо оскарження акта перевірки колегія суддів зазначає, що не є предметом оспорення в порядку адміністративного судочинства акти, які не є нормативно-правовими чи правовими актами індивідуальної дії, які не мають обовязкового характеру, по своїй правовій природі не породжують, не змінюють і не припиняють прав та обовязків. Адміністративний суд розглядає позовні заяви про визнання недійсними тільки обовязкових для виконання рішень державних та інших органів. Акт перевірки є формою фіксування певних обставин, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків для позивача, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Окрім того, підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Пунктом 86.7 ст.86 ПК України встановлено, що уразі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

На виконання вказаних норм ПК України за результатами перевірки складено Акт від 19.09.2014р., продавець ОСОБА_5 від ознайомлення та підписання якого відмовилась, тому другий примірник акта направлено поштою, про що складено Акт відмови платника податків (його представника або особи, яка фактично проводить розрахункові операції) від підписання акта (довідки) про результати перевірки (а.с.59).

30.09.2014р. позивачу направлено запрошення до ДПІ для розгляду матеріалів перевірки та підписання протоколів про адміністративне правопорушення (а.с.13).

10.10.2014р. ДПІ надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014р., які прийняті відповідно до матеріалів проведеної перевірки (а.с.12).

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень на акт фактичної перевірки від 19.09.2014р. до податкового органу не подавав, що представниками позивача не заперечується.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що покликання позивача на неправомірність проведення перевірки та оформлення її результатів є безпідставними. Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено порушення прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з призначенням перевірки та складанням акта перевірки та вчинення в процесі складання даного акта відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача.

Окрім того колегія суддів зауважує, що подаючи заяву про уточнення позовних вимог від 24.10.2010р. позивачем зазначено ДПІ як відповідач, проте вимоги про визнання протиправними дій працівників Головного управління Міндоходів у Закарпатській області по складанню акта (довідки) фактичної перевірки на бланку №000278 від 19.09.2014 р. стосуються прав та обовязків Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яке не було залучено до розгляду справи.

Оскільки ст.52 КАС України визначено порядок заміни неналежної сторони, який належить до компетенції суду першої інстанції, та не може бути вирішений апеляційним судом, повноваження якого є перегляд рішення суду першої інстанції, що є наслідком відмови в позові в цій частині вимог, оскільки такі не стосуються прав та обовязків ДПІ.

Щодо суті встановлених перевіркою правопорушень, їх доведеності та дійсності, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до п.226.6 ст.226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Згідно з п.226.9 ст.266 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлює вимоги до маркування алкогольних виробів, зокрема, маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додання спирту), яка реалізується в Україні.

Відповідно до п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 20 вказаного Положення встановлено, що уразі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з абз.15, ч.2 ст. 17 вказаного Закону встановлено, що виробництво, зберігання, транспортування, реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З акта перевірки вбачається, що в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» на прилавку виявлено зберігання (реалізацію) однієї упаковки вина «Ізабелла» (виробництво ТзОВ «Фрут Мастер Фукс Україна, м.Берегово) об'ємом 1 л вартістю 22,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, а також в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за барною стійкою на полиці встановлено зберігання (реалізацію) однієї пляшки настоянки «Unicum» (виробництва Zwack Unicum Nyrt, Budopest) об'ємом 0.7 л., вміст алкоголю 40% вартістю 360,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, що підтверджується пояснення продавцем ОСОБА_5 (а.с.58).

Дана обставина належними та допустимими доказами позивачем не спростована.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.17 цього ж Закону України за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових кошті на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Під час фактичної перевірки встановлено, що продавцем магазину непроведено розрахункову операцію на повну суму покупки через РРО, без роздрукування відповідного розрахункового документу та невидача особі, яка отримує товар розрахункового документу встановленої форми: при проведенні реалізації сигарет «Winston-Silver» за ціною 16,00 грн., розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався.

Відповідно до п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Фактичною перевіркою встановлено факт необлікування (не оприбуткування) в книзі обліку розрахункових операцій відповідно до фіскальних звітних чеків в день надходження готівкових коштів (відсутній запис про отримані кошти в КОРО) на суму 244,50 грн., а саме в ОРО №0713001966/р2 відсутній запис за 09.09.2014 щодо отриманих готівкових коштів згідно «Z звіту» №1209 у розмірі 244,50 грн. та незабезпечено виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків або їх зберігання в КОРО протягом встановленого терміну в загальній кількості 6 «Z-звітів», а саме до кінця перевірки не представлено «Z звіти» №1197, №1196, №1170, №1112, №1108, №1095. Відміток про несправність РРО або інших у КОРО немає.

Відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо покликання апелянта на постанови суду у справах про адміністративне правопорушення то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обовязковими для адміністративного суду, яку таку справу розглядає. Висновки та оцінка іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення, тощо не позбавляють адміністративний суду, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями такої особи, права надати їм власну оцінку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип Верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 23.06.1993р. у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (заява №12952/87) вказано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності можливості подати заперечення на акт перевірки до податкового органу, надати суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог, позивач наданим правом не скористався, представниками позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не доведено, а судом не встановлено недотримання відповідачем норм чинного законодавства при проведенні перевірки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесені податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №807/3359/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 12.06.2015р.