Ухвала суду № 45114704, 17.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Максименко Л.Я.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" червня 2015 р.справа № 808/1041/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 р. у справі №808/1041/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003581702 від 16.07.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 16.07.2014 року про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4 755,00 грн., в т.ч. 3170,00 грн. за основним платежем та 1 585,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на не врахування судом першої інстанції фактичних обставин справи та доказів по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано Акт №504/04-32-22-3/38434227 від 10.04.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Авіст» від 03.04.2014 №943/26-59-22-03/38781508 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Посилався на те, що ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» та ТОВ «Авіст» за податковою адресою не знаходяться, у підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспорті засоби для здійснення господарської діяльності.

З наявної у податкового органу інформації було зроблено висновки, що ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» по операціям придбання у контрагентів-постачальників товару, фактично був використаний для мінімізації податкових зобовязань інших субєктів господарювання, а ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авіст» має ознаки фіктивності.

З огляду на наведене, контролюючий орган вважає, що ним правомірно було встановлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу Украхни при здійсненні господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТД «Хеппі Трейд», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 3170 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0003581702 є законним та скасуванню не підлягає.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як фізична особа-підприємець 31.07.2007 року та отримав свідоцтво про державну реєстрацію СПД фізичної особи № 2 103 000 0000 030607 та взятий на облік в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС 31.01.2007 за № 10639.

З 29.05.2014 року по 04.06.2014 року на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 17.03.2014 року № 183 та наказу від 06.03.2014 року № 194, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів Запорізької області відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності субєкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 38434227) за період з 01.01.2014 року по 29.05.2014 року.

Направлення про проведення документальної планової виїзної перевірки вручене під підпис ОСОБА_3 29.05.2014 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 586/17-2998712357 від 12.06.2014 року, в якому було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року, на загальну суму 3170 грн.

16 липня 2014 року, на підставі Акту перевірки № 586/17-2998712357 від 12.06.2014 року, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0003581702 від 16.07.2014 року про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 4755,00 грн., з яких 3170,00 грн. за основним платежем та 1 585,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з такими діями податкового органу, позивач звернувся з первинною скаргою вх.№370/Л від 22.08.2014 року до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 року № НОМЕР_1.

21.10.2014 року Головне управління ДФС у Запорізькій області, рішенням №39/14/08-01-10-0413 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 16.07.2014 року №0003581702, а скаргу без задоволення.

01.12.2014 року позивач подав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України.

17.12.2014 року Державна фіскальна служба України, рішенням № 4188/71/99-99-10-01-03-14 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 16.07.2014 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.10.2014 року № 39/14/08-01-10-04-13, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2014 року між ТОВ Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД (далі іменується продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі іменується покупець) укладений договір № 10/01/14-01 (далі Договір).

Згідно пункту 1.1 зазначеного Договору продавець зобовязується поставити, а покупець - сплатити та прийняти нафтопродукти (далі іменується Товар) в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється протягом трьох днів з моменту письмового повідомлення продавця.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.6 Договору оплата покупцем Товару здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку на передбачувану кількість Товару, що підлягає поставці. Оплата Товару проводиться покупцем на умовах відстрочення платежу. Відстрочка платежу встановлюється строком 120 календарних днів з моменту отримання Товару. Датою оплати вартості Товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Ціна Товару є договірною і визначається за взаємною згодою сторін. При отриманні Товару покупець надає продавцю довіреності із зазначенням нафтопродуктів, що підлягають відвантаженню. Продавець надає покупцеві накладну у двох примірниках на кожну партію Товару, яку представник покупця зобов'язаний підписати і повернути продавцю протягом 2-х днів з моменту отримання.

На виконання договору № 10/01/14-01 від 10.01.2014 року продавцем було поставлено покупцеві товар.

10 січня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД було передано позивачу паливо дизельне у кількості 1497,525 л. за видатковою накладною №ХТ-0110/14 загальною вартістю 14520,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 2420,00 грн., а також видано податкову накладну № 913 від 10.01.2014 року. Оплата за вказану партію товару здійснена позивачем на підставі рахунку-фактури № 0110/14 від 10 січня 2014 року у повному обсязі згідно платіжних доручень №1 від 10.01.2014 року та № 7 від 17.01.2014 року. Вказану господарську операцію позивач відобразив у книзі обліку доходів та витрат.

24 січня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД було передано позивачу паливо дизельне у кількості 464,109 л. за видатковою накладною № ХТ-0124/04 загальною вартістю 4500,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 750,00 грн., а також видано податкову накладну № 2313 від 24.01.2014 року. Оплата за вказану партію товару здійснена позивачем згідно рахунку-фактури № 0124/04 від 24 січня 2014 року у повному обсязі згідно платіжного доручення № 10 від 24.01.2014 року. Вказана господарська операція відображена позивачем у книзі обліку доходів та витрат.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України вказано, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З акту перевірки № 586/17-2998712357 від 12.06.2014 року вбачається, що відповідачем в ході перевірки були досліджені первинні документи, якими оформлювалось постачання товару від ТОВ Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та інші.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оглянуті судами першої та апеляційної інстанцій первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Докази підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій в матеріалах справи відсутні.

Тобто, надані до суду первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як свідчать долучені до справи видаткові накладні, товар позивач отримував особисто, тому довіреності в даному випадку непотрібні.

З наданих позивачем письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що транспортування придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД товару позивачем фактично не здійснювалось, оскільки отримання нафтопродуктів відбувалось шляхом заправки власного вантажного транспорту позивача на раніше обумовленій сторонами паливній станції за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 3. На підтвердження вищенаведеного позивачем надані суду копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вантажний сідловий тягач (реєстраційний номер НОМЕР_2) та на напівпричіп автовоз марки ЗАЗ НХ 2210(реєстраційний номер НОМЕР_3), відповідно до яких власником транспортних засобів є ОСОБА_2.

З огляду на вищевикладене, доводи контролюючого органу викладені в Акті перевірки позивача, щодо відсутності товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки у їх складанні в даному випадку не було необхідності. Придбаний позивачем товар (дизельне пальне) використовувався позивачем у власній господарській діяльності, шляхом надання послуг автоперевезення та експедиційних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки позивача на той факт, що контрагент позивача - ТОВ Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД ліквідований, колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року по справі №904/4925/14 Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ХЕППІ ТРЕЙД було ліквідовано лише 25.09.2014 року, проте на момент здійснення господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств України та було платником податку на додану вартість.

Жодних доказів на підтвердження визнання нікчемними правочинів укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД в перевіряємий період до суду надано не було.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання контролюючого органу на Акт №504/04-62-22-3/38434227 від 10.04.2014 року Про результати проведення зустрічної звірки TOB ТД ХЕППІ ТРЕЙД щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року, згідно якого TOB ТД ХЕППІ ТРЕЙД за податковою адресою не знаходиться, у підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торговельне обладнання для здійснення господарської діяльності та Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки по TOB Авіст від 03.04.2014 року № 943/26-59-22-03/38781508 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року», згідно якого TOB Авіст за юридичною адресою також не знаходиться та в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників TOB Авіст, що свідчить про те, що правочини між TOB Авіст та покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків, оскільки відсутність у контрагентів TOB Авіст та безпосередньо у контрагента позивача - TOB ТД ХЕППІ ТРЕЙД необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД не мали реального характеру.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Верховний Суд України в постанові від 11.01.2011 року зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року, від 31.01.2011 року.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт реальності здійснення господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ Торгівельний дім ХЕППІ ТРЕЙД апелянтом не спростовано, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не доведено.

З огляду на вищенаведене, викладені в Акті перевірки №586/17-2998712357 від 12.06.2014 року висновки про порушення Фізичною особою-підприємцем СПД ОСОБА_2 вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з приводу того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 808/1041/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

ОСОБА_4