Ухвала суду № 45114479, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4216/15 Головуючий у 1-й інстанції:Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 №000307/17-01..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 22.12.2014 року № 2049 та пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.01.2015 року № 7/17-01/2172893305962, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: неподання фізичною особою ОСОБА_2 до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, недекларування доходу отриманого платником податку як додаткове благо у сумі 532716, 41 грн., недоврахування та несплата до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, чим порушено ст. 36, п. 176.1 ст. 176, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 179 ПК України.

03.02.2015 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000307/17-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 113103,99 грн. (за основним платежем 90347,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22756,80 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2008 року між позивачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/2080/74/223308349.

За умовами вказаного кредитного договору позивач отримав кредитні кошти у розмірі 85 000,00 доларів США для придбання квартири.

25 квітня 2012 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив на адресу позивача повідомлення про анулювання (прощення) боргу та включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Так, АТ «Райффайзен Банк Аваль» анульовало позивачу заборгованість, за кредитним договором від 18 серпня 2008 року №014/2080/74/223308349, за нарахованою пенею у розмірі 532 716, 41 грн.

У свою чергу, вказаним повідомленням, АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомило позичальника про обовязок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляду суми анульованих боргових зобовязань та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації, у відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій податкового органу по винесенню податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачкою не було подано декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік у якій задекларовано дані про дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 90 347, 19 грн. та як наслідок податок на доходи фізичних осіб до бюджету не сплачений, чим допущено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 глави 2, пункту176.1 статті 176, статті 36 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі Податковий кодекс) до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу).

Таким чином, пеня як окремий вид неустойки, оформляється правочином (договором), який є обовязковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу.

Реструктуризація це зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у звязку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобовязань за активом [зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії] (постанова Національного банку України від 25.01.2012 № 23 „Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями).

Банком у процесі виконання кредитного договору нараховуються неустойка (пеня та/або штраф), яку за умовами цього договору боржник зобовязаний сплатити.

Отже, на час початку реструктуризації за кредитним договором у боржника є заборгованість як за основною сумою боргу (кредиту та нарахованих процентів за його користування), так і неустойкою, яку в результаті проведення реструктуризації банк за самостійним рішенням може анулювати.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що заборгованість за спрощеною неустойкою у вигляді пені або штрафу є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним його оподаткуванням.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт а); подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (підпункт в).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України 164.1 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві мала всі правові підстави для винесення стосовно ОСОБА_2Б податкового повідомлення-рішення за формою «Р» від 03 лютого 2015 року №000307/17-01, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 90 347,19 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22 756, 80 грн., а тому таке рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адмінінстративного Суду України від 12.03.2015 року у справі № К/800/62063/14.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 17 червня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.