Постанова № 45113787, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 911/5517/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Чорної Л.В.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Чех О.Я. - представник за довіреністю б/н від 02.12.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2015р.

у справі № 911/5517/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції"

про стягнення 168 029, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2015р. у справі №911/5517/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" 149 916 грн. 48 коп. - основного боргу, 9 003 грн. 20 коп. - пені, 1 059 грн. 68 коп. - 3% річних, 8 049 грн. 92 коп. - інфляційних втрат, 3 360 грн. 59 коп. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов договору поставки №240 від 01.08.2013р. не в повному обсязі виконав зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем за договором товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2015р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що оскільки позивачем поставлено товар з порушенням вимог п.2.11 п.3.1 договору, у відповідача в силу п.2.12 договору не виникло обов'язку з його оплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2015р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 02.06.2015р. не з»явився представник відповідача, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.06.2015р.

16.06.2015р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з»явився представник відповідача.

Враховуючи те, що представник відповідача про час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали від 02.06.2015р., враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, з урахуванням думки представника позивача щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представник а відповідача.

Подане представником відповідача 02.06.2015р. клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи. судовою колегією відхиляється, оскільки клопотання не обґрунтоване.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларєв", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції", покупцем 01.08.2013 року укладено договір поставки №240, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т.ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю (п.1.6).

Згідно п. 4.4 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору від 01.08.2013 року №240) підписання накладної та одержання всіх необхідних документів на товар свідчить про погодженість замовлення та виконання поставки.

Відповідно до п.5.8 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору від 01.08.2013 року №240) оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України не пізніше 50 календарних днів з моменту поставки та підписання сторонами видаткової накладної. У випадку відкриття нових магазинів мережі, в яких покупець має намір здійснювати продаж товару, що постачається постачальником, оплата за першу поставку в цих магазинах здійснюється через 50 календарних днів після відкриття відповідного магазину.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін цього договору та діє до 31.12.2014 року.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов договору поставки №240 від 01.08.2013 року, не в повному обсязі виконав зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем за договором товару, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 149 916,48 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки позивачем поставлено товар з порушенням вимог п.2.11 п.3.1 договору, у відповідача в силу п.2.12 договору не виникло обов'язку з його оплати не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки по-перше не підтверджені матеріалами справи, по-друге пунктом 4.14 договору сторони передбачили право покупця на повернення товару.

Крім того, як вбачається з видаткових накладних (т.1 а.с. 25-144) товар поставлено позивачем та прийнято відповідачем без будь-яких заперечень, а отже заборгованість за отриманий товар у розмірі 149 916,48 грн. підлягає сплаті на користь позивача.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 8.7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 9003,20грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки №240 від 01.08.2013 року, адже всупереч умов наведеного договору у визначений строк договором строк не в повному обсязі було здійснено оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 8.7.1 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору від 01.08.2013 року №240) у випадку несвоєчасної оплати товару, передбаченої п. 5.8 договору постачальник має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи умови договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків, погодженого сторонами, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені, в розмірі 9 003,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме 1059,68грн. та 8 049,92грн., відповідно.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2015р.підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2015р. у справі №911/5517/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/5517/14.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Сітайло