Постанова № 45113287, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/24823/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Цою Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу:

товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р.

у справі № 910/24823/13 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді Васильченко Т.В., Цюкало Ю.В.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон"

про стягнення 156 472,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/24823/13 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Екософт" основний борг у розмірі 67 500,00 грн., 3% річних у розмірі 5 254,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/24823/13 в частині стягнення розміру 3% річних з відповідача на користь позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, недоведені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 у справі № 910/24823/13 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення поштового зв'язку про вручення поштових відправлень суду.

Також позивач відзиву на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, проте відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання усних домовленостей, досягнутих між товариством з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон", як покупцем (далі - відповідач), та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт", як продавцем (далі - позивач), поставлено товар на підставі видаткової накладної від 10.07.2012 № ЕК-10/07/2-12.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до видатковою накладної від 10.07.2012 № ЕК-10/07/2-12 позивач поставив, а відповідач отримав установки водопідготовки на загальну суму 150 000,00 грн (далі - товар). Зазначена видаткова накладна підписана з боку відповідача уповноваженою особою, що підтверджується висновком експертів № 11685/11686/14-32 від 25.11.2014, довіреністю від 10.07.2012 № 79 на отримання товарно-матеріальних цінностей та скріплена відбитком печатки відповідача.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар. У зв'язку з наведеним, позивачем заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 136), про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 67 500,00 грн., 3 % річних у розмірі 5 254,00 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості від 11.06.2013 вих. № ЕК 11/06/13, яка залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" без відповіді та виконання.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті товару в строк передбачений законодавством.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні даного спору приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та дійшов до правильного висновку щодо обов'язку відповідача оплатити товар з моменту його прийняття.

Дана позиція підтверджується також Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу, що складає 67 500,00 грн., є законним та обґрунтованим.

Крім того, відносно заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт" вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення ним виконання зобов'язання з оплати товару колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже встановлено вище, товариство з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" не оплатило вчасно отриманий товар, що в свою чергу, й стало підставою для задоволення судом першої інстанції вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості та нарахування 3% річних за період прострочки з 10.07.2012 по 11.02.2015 у розмірі 5 254,00 грн. Тобто, відповідач за свої дії несе відповідальність, передбачену п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що період прострочення виконання зобов'язання в частині оплати за поставлений товар розпочинається з моменту отримання ним копії позовної заяви, на підставі якої порушено провадження у даній справі, а тому три проценти річних підлягають нарахуванню за період часу з 24.12.2013 по 11.02.2015.

Проте, відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, колегія погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, що складає 5254,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/24823/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрано Юніон" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/24823/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/24823/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/24823/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань