Постанова № 45112991, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 року Справа № 904/9524/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження голови суду від 15.06.2015р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Федорченко А.А., довіреність № 147 від 06.03.14р.;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року по справі № 904/9524/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс», м.Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Дніпропетровськ

про визнання договорів припиненими

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року у справі № 904/9524/14 (суддя Петренко І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс», м.Миколаїв до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Дніпропетровськ про визнання договорів припиненими позов було задоволено повністю, визнано припиненими договори: кредитний договір № 120811-КЛН від 12.08.2011р., кредитний договір № 120811-КЛТ від 12.08.2011р., іпотечний договір № 300811-І від 30.08.2011р., договір застави № 120811-З/1 від 12.08.2011р., договір застави № 120811-З/2 від 12.08.2011р., договір застави № 300811-З/6 від 30.08.2011р., договір застави № 010911-З від 01.09.2011р., договір застави зерна № 090812-ЗЗ від 08.08.2012р., укладені між ТОВ «Судносервіс» м.Миколаїв та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» м.Дніпропетровськ, стягнено з відповідача на користь позивача 9744 судового збору (а.с.165-168).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано встановленням в межах цивільної справи фактів щодо припинення зобов`язань позивачем перед відповідачем по кредитним договорам в зв`язку з реалізацією заставного майна; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - ПАТ «Банк Кредит Дніпро», посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- господарським судом невірно застосовано ст..16 ЦК України, оскільки такого способу захисту права як припинення договору, на думку скаржника, не існує; враховуючи викладене, скаржник вважає неправильною резолютивну частину оскаржуваного рішення;

- також скаржник, зазначає, що господарським судом неправомірно була застосована ст.35 ГПК України до спірних відносин, оскільки факти, встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. в частині визначення ціни продажу об`єктів застави та відсутності боргу позивача перед відповідачем не є преюдиційними в розумінні ст.ст.34, 35 ГПК України; тому, на думку скаржника. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. та ухвала ВССУ від 24.09.2014р. не містять обставин, що стосуються предмета доказування у цій справі;

- скаржник посилається, як на встановлення, на його думку, фактів преюдиційного значення, рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7512/13 за позовом ТОВ «Південне» до ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ТОВ «Альфа-Лекс», ТОВ «Судносервіс» про визнання договорів недійсними, яким встановлено, що ціна продажу об`єкту нерухомості (предмету іпотеки) визначена суб`єктом оціночної діяльності є законною.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права, який повністю відповідає вимогам закону, а саме п.7 ч.2 ст.16 ЦК України - припинення правовідношення; крім того, господарським судом вірно застосовано норми права, якими регламентується припинення правовідношення (припинення договору); також позивач зауважує, що господарським судом вірно застосовано ст..35 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не встановлює обставини, а приймає обставини (факти), які вже є встановленими судами всіх інстанцій в межах цивільного судочинства. Також позивач зауважує, що скаржник своєю апеляційною скаргою намагається переоцінити доводи та висновки, встановлені іншими судовими рішеннями.

16.06.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки повноважного представника в судове засідання. Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, свідчить про факт належного сповіщення відповідача про час та місце судового засідання 16.06.2015р. по цій справі, яке призначено на 12.00 годину; по-друге, скаржник є суб`єктом господарської діяльності з певною штатною чисельністю працівників та не позбавлений права уповноважити для участі в судовому засіданні іншого представника за довіреністю або звернутись до інших фахівців в галузі права з метою отримання правової допомоги; по-третє, на підтвердження зазначеного клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючого поважність причин неявки представника в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2011р. між ТОВ «Судносервіс» м.Миколаїв («позичальник» за договором, позивач по справі) та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» м.Дніпропетровськ («банк» за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено кредитний договір №120811-КЛН, відповідно до умов якого «банк» відкриває «позичальнику» невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 1 750 400,00 доларів США, а «позичальник» зобов'язався повернути кредит на умовахпередбачених кредитним договором; кінцевий строк виконання зобов'язання встановлювався до 09.08.2013р.; відсоткова ставка становила 11,5 відсотків річних (а.с.27-39).

12.08.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №120811-КЛТ, відповідно до якого «банк» видавав позичальнику в майбутньому кредити (транші) в гривні в межах загальної суми 66 000 000,00 грн. з кінцевим строком виконання зобов'язань - до 09.08.2013 року, відсотковою ставкою - 10,5 відсотків річних (а.с.40-54).

З метою забезпечення виконання умов кредитних договорів сторонами були укладені наступні угоди:

- іпотечний договір № 300811-І від 30.08.2011р. (а.с.58-62);

- договір застави № 120811-З/1 від 12.08.2011р. (а.с.63-67);

- договір застави № 120811-З/2 від 12.08.2011р. (а.с.68-73);

- договір застави № 300811-З/6 від 30.08.2011р. (а.с.74-78);

- договір застави № 010911-З від 01.09.2011р. (а.с.79-85);

- договір застави зерна № 090812-ЗЗ від 08.08.2012р. (а.с.86-90).

14.02.2014р. рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська було задоволено позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» м.Дніпропетровськ до ТОВ «Судносервіс» м.Миколаїв, Іванова І.М., Хлань С.В. про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 120811-КЛН від 12.08.2011р., № 120811-КЛТ від 12.08.2011р., стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитними договорами в сумі 2 495 743,13 доларів США (914 972,36 дол. США за договором № 120811-КЛН та 1 580 770,77 дол. США за договором № 120811-КЛТ).

07.07.2014р. рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 200/18333/13-ц було частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Судносервіс», вищезазначене рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська було скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (а.с.91-93).

24.09.2014р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було відхилено касаційну скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та залишено без змін рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. (а.с.94-95).

16.02.2015р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПАТ «Банк Кредит Дніпро» було відмовлено в допуску цивільної справи до провадження Верховного Суду України щодо перегляду ухвали ВССУ від 24.09.2014р. (а.с.152-155).

Тобто, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області в рішенні від 07.07.2014р. встановлено наступні обставини.

Матеріалами цивільної справи встановлено, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в порядку звернення стягнення на майно боржника було укладено три договори купівлі-продажу майна, яким було забезпечено кредитні зобов'язання, "продавцем" за якими виступив сам позивач (а.с.124-137).

Так, за договором купівлі--продажу від 05.06.2013р. сума якого склала 54820000,00 грн. було продано рухоме майно. За договором купівлі-продажу від 05.06.2013р., сума якого склала 3838694,40грн., була продана земельна ділянка. За договором купівлі-продажу нежитлових будівель виробничого призначення від 08.05.2013р., сума якогосклала 5007150,00 грн., було продано нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель виробничого призначення). Грошові кошти, отримані від продажу зазначеного майна були зараховані позивачем на погашення заборгованості відповідача за кредитними зобов'язаннями, що підтверджується актом ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №575/14-02-22-01-/2361914 від 01.11.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Судносервіс» з питань формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за травень, червень 2013 року».

При цьому колегія суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області прийняла до уваги наявність в матеріалах справи Звіту про оцінку необоротних активів елеваторного комплексу від 01.07.2011р., яка була проведена "СЖС Україна" (Сертифікат СОД №8545/09 від 06.05.2009р.), відповідно до якого вартість нерухомого майна станом на момент проведення оцінки становила 66017700,00 грн.

Також колегія суддів зауважила, що Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська при розгляді справи не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зміни вартості предмету іпотеки в порядку, визначеному договором іпотеки. Натомість, ТОВ «Судносервіс» був наданий висновок № 19 комплексної судової будівельно-технічної експертизи щодо ринкової (кошторисної) вартості комплексу нежитлових будівель виробничого призначення, розташованого по вул..Леніна № 124-б в м.Каховка Херсонської області відповідно до якої ринкова вартість об`єкту нерухомості становить 74 412 954,00 грн. станом на 05.06.2013р., що з урахуванням офіційного курсу долару США до гривні за даними НБУ (7,993 грн. до долару США) становило суму 9 309 765,29 доларів США (станом на 08.05.2013р.).

Таким чином, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. встановлено, що при наявній заборгованості за кредитними договорами в сумі 10 174 132,38 дол. США (1 485 400,00 дол. США за договором № 120811-КЛН та 8 916 000,00 дол. США за договором № 120811-КЛТ) позивач (банк) в порядку звернення стягнення на майно боржника, яким були забезпечені кредитні зобов`язання, прийнявши це майно та реалізувавши його, фактично отримав задоволення кредитних вимог на суму 16 648 523,50 доларів США, що і стало підставою для відмови в стягненні заборгованості, враховуючи її фактичну відсутність.

Тобто, факти щодо відсутності заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Судносервіс» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» вже не повинні доводитись в межах цієї господарської справи.

Згідно з п.7 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України регламентовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3 ч.1 ст.593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-IV іпотека припиняється у разі реалізації предмету іпотеки відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області було встановлено відсутність заборгованості за кредитними договорами №№ № 120811-КЛН від 12.08.2011р., № 120811-КЛТ від 12.08.2011р. внаслідок реалізації предметів застави та іпотеки та погашення суми заборгованості за кредитом, з урахуванням вимог законодавства, зокрема, ч.1 ст.598, ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» , п.7 ч.2 ст.16 ЦК України, господарським судом правомірно було задоволено позов та припинено договори - кредитні, застави, іпотеки (всього 8 договорів).

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони безпосередньо зводяться до намагань скаржника здійснити переоцінку доказів та обставин, вже встановлених у порядку цивільного судочинства рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014р. та ухвалою ВССУ від 24.09.2014р. в межах цієї справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що остаточні висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 28.04.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року у справі № 904/9524/14 - залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.06.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко