Рішення № 45110075, 08.06.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 915/610/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Степаненко О.О. - дов. №01/53-364 від 18.02.2015,

представника відповідача: Панчишина Я.В. дов. б/н від 14.08.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська,40),

до відповідача: Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника «Корабел»

(54050, м.Миколаїв, вул.Подвійського,6)

про: стягнення 90049,39 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 52450,39 грн., з яких 47160,04 грн. основного боргу за Договором про постачання електричної енергії №44/1083 від 05.05.2010, 2772,50 грн. збитків від інфляції, 245,97 грн. - 3% річних та 2271,88 грн. пені за порушення відповідачем умов договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору про постачання електричної енергії №44/1083 від 05.02.2010, відповідач своєчасно не розрахувався за використану електроенергію та використання електричних мереж у зв'язку з чим йому нараховані збитки від інфляції, пеня та 3% річних.

Відповідач у відзиві №246 від 06.05.2015 проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що позивач не врахував при подання позову здійснену відповідачем часткову оплату заборгованості у сумі 38409,0 грн. по пл.. дорученню №63 від 02.04.2015 та 13870,0 грн. по пл.. дорученню №112 від 20.04.2015 (а.с.37-39).

Позивач 19.05.2015 подав до суду письмові пояснення, в яких повідомив суд про часткове погашення відповідачем боргу в розмірі 37599,0 грн. після порушення провадження у справі, а саме: 13870,0 грн. згідно платіжного доручення №112 від 20.04.2015 та 23729,0 грн. згідно платіжного доручення №171 від 22.04.2015 (а.с.39,55,58).

Ухвалою суду від 08.06.2015 провадження у справі в частині стягнення 37599,00 грн. основного боргу припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

04.06.2015 відповідач до суду надав клопотання про зменшення штрафних санкцій в обґрунтування посилається на те, що основним джерелом фінансування підприємства є оплата громадянами комунальних платежів; на кінець звітного періоду відповідач має дебіторську заборгованість населення за надані послуги в розмірі 691000,0 грн.; підприємство являється збитковим про що свідчить звіт про фінансовий стан підприємства.

У відповідності до ст.77 ГПК України у судовому засіданні 19.05.2015 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 08.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

05.05.2010 між ПАТ «Миколаївобленерго» та КП «Дирекція єдиного замовника «Корабел», було укладено договір про постачання електричної енергії №44/1083 від 05.05.2010 (надалі - Договір №44/1083) у відповідності до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.1.1. Договору №44/1083)

Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту відповідача визначається додатком №8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін »

Строк дії договору сторони визначили з дати підписання до 31.12.2010, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про його припинення або перегляд його умов (п.9.4. Договору №44/1083).

У суду відсутні докази розірвання даного договору.

Пунктом 2.1 Договору №44/1083 визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

За умовами п.2.2 Договору №44/1083, позивач зобов'язався постачати споживачу електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

У відповідності до п. 2.3.3 та п. 2.3.4 Договору №44/1083, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачеві вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків №10 «Порядок розрахунків» та №4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Позивачем умови договору виконувались належним чином, що відповідачем не заперечується.

Так, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу активну електричну енергію за період листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 145769,04 грн., що підтверджується актами про використану електроенергію споживача (а.с.17, 18, 22, 23, 26, 27) та виставленими рахунками (а.с.16, 21, 25).

Пунктами 1 та 2 Додатку №10 до Договору №44/1083 сторони обумовили порядок розрахунків за надані послуги з постачання електроенергії, за якими розрахунковим вважається період з 28 числа місяця до також числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються «Актом про використану електричну енергію» по наведеному у Додатку №4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електроенергії з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж визначається відповідно до «Акту про використану електричну енергію». Рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, рахунки за поставлену в період листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року були отримані, але сплачені частково. Станом на день подання позову, заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію згідно розрахунку позивача становила 84759,04 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 02.04.2015 згідно платіжного доручення №63 відповідачем була здійснена сплата боргу у розмірі 38409,00 грн.

Позивач 19.05.2015 надав до суду пояснення щодо вказаної сплати в яких зазначив, що у зв'язку з відсутністю вказівки у призначені платежу платіжного доручення №63 від 02.04.2015 на період за який здійснюється оплата, позивач на підставі п.7.6 Договору №44/1083 зарахував перераховані кошти наступним чином:

- 36847,20 грн. зараховано у рахунок лютого 2015 року,

- 1561,80 грн. зараховано у рахунок січня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що позов до суду було подано 10.04.2015, то в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1561,80 грн. слід відмовити як безпідставно заявленій.

Залишок боргу за поставлену позивачем активну електроенергію на час розгляду справи склав 45598,24 грн. (47160,04 грн. - 1561,80 грн.), які підлягають стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 245,97 грн. за період з 06.11.2014 по 31.01.2015, інфляційні витрати в розмірі 2772,50 грн. нараховані за період з листопада 2014 по січень 2015 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції які відповідачем не заперечені, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі п.4.2.1 Договору №44/1083, п.7 Додатку №10 до Договору №44/1083 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 06.11.2014 по 31.01.2015 у сумі 2271,88 грн.

Під час розгляду справи відповідачем подано до суду заяву, якою він просить суд зменшити розмір пені нарахованої позивачем, посилаючись на те, що порушення договірних зобов'язань сталося внаслідок скрутного фінансового становища підприємства, в підтвердження чого суду надані інформація про стан дебіторської заборгованості, яка станом на 01.05.2015 становить 691000,00 грн. (а.с.56,57); фінансовий звіт підприємства станом на 31.03.2015, який свідчить про значне зменшення прибутковості підприємства у порівняні з попереднім періодом (а.с.47,48).

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що значна частина заборгованість за надані позивачем послуги, станом на час подання позову, погашена відповідачем, тобто відповідачем добровільному порядку намагається усунути порушення грошового зобов'язання.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача збитків від інфляції, 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору №44/1083.

Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування об'єктивних підстав для зменшення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені до 500,0 грн.

Згідно ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, судовий збір підлягає покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи безпідставне заявлення позивачем до стягнення 1561,80 грн. основного боргу, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1795,39 грн.

Оскільки погашення відповідачем частини основного боргу у сумі 37599,0 грн. відбулося вже після порушення провадження у справі, то визначений судом розмір судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника «Корабел», 54050, м.Миколаїв, вул.Подвійського,6 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 34607130) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська,40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23399393) 45598,24 грн. основного боргу, 2772,50 грн. збитків від інфляції, 245,97 грн. - 3% річних 500,00 грн. пені та 1795,39 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 15 червня 2015 року.

Суддя М.В.Мавродієва