Рішення № 45109724, 10.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа № 911/2043/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Софія», Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 97 077 грн. 62 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивача - Кость О.Г. (дов. № 14-105 від 18.04.2014 року);

відповідача - Дідескуль А.Л. (дов. № 102 від 19.03.2015 року).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 97 077 грн. 62 коп. штрафних санкцій, з яких: 34 657 грн. 90 коп. - пеня по договору купівлі-продажу природного газу № 12/723-ТЕ-17 від 28.08.2012 р., 40 588 грн. 76 коп. - 7% штраф, 7 981 грн. 02 коп. - інфляційні, 13 849 грн. 94 коп. - 3% річних.

Представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив з огляду на скрутне матеріальне становище підприємства, а також посилався на сплив строку позовної давності на звернення з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28 серпня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Софія» було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/723-ТЕ-17, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання Договору Продавець з жовтня по грудень 2012 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 579 839 грн. 44 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року на суму 73 592 грн. 75 коп., від 30.11.2012 року на суму 199 607 грн. 17 коп., від 31.12.2012 року на суму 306 639 грн. 52 коп., відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 579 839 грн. 44 коп., що підтверджується відповідними довідками, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте вказана сума була перерахована відповідачем з порушення строків оплати поставленого природного газу, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 981 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 13 849 грн. 94 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 7 981 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 13 849 грн. 94 коп. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем (Відповідачем) умов п. 6.1. Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 34 657 грн. 90 коп. та штраф в сумі 40 588 грн. 76 коп.

Відповідачем 27.05.2015 року до загального відділу суду подано заперечення на позовну заяву, в якій КП «Софія» просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що, на думку позивача, заборгованість, на яку нараховуються штрафні санкції, повністю погашена в межах строку, оскільки між сторонами було укладено договори про організацію взаєморозрахунків № 229/30 від 14.02.2014 року та № 732/30 від 09.10.2014 року, а строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог станом на день розгляду справи закінчився.

Дослідивши подані відповідачем заперечення суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Договір про організацію взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, стосується виключно джерел та порядку фінансування оплати отриманого природного газу за Договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов Договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось.

Таким чином, наведені відповідачем договори про організацію взаєморозрахунків жодним чином не змінюють та не припинять зобов'язань сторін за Договором, а лише свідчать про те, що відповідачу погоджено бюджетне фінансування оплати отриманого природного газу.

Угод щодо зменшення чи скасування передбачених Договором санкцій відповідні Протокольні рішення не містять.

Щодо доводів відповідача в частині спливу строків позовної давності, то суд також не приймає їх до уваги оскільки відповідно до п. 9.3. договору строк позовної давності, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання, стану виконання відповідачем цього зобов'язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 14 657 грн. 90 коп. В позові в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. пені судом відмовлено.

Щодо стягнення 7% штрафу то позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Софія» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 53-Б, код 32611763) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) - 14 657 (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп. пені, 13 849 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 94 коп. трьох відсотків річних, 7 981 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 40 588 (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 76 коп. штрафу, 1 941 (одна тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 70 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована