Вирок № 45108603, 16.04.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4432/13-к

Провадження №1-кп/0203/13/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2014 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Ходасевича О.В.,

при секретареві - Кононенко О.Р.,

за участю прокурора - Лупашку С.В.,

адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040670002739 від 12.06.2013р. стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжню, не працюючу, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судиму,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, обіймаючи, відповідно до наказу №063-1/о директора Дніпропетровського вищого навчального закладу «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну» від 02.06.2008 року, посаду завідувача гуртожитком №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», будучи особою, уповноваженою на здійснення керівництва виробничою діяльністю працівників гуртожитку, тобто наділеною організаційно-розпорядчими функціями, являючись службовою особою, використовуючи надане службове становище, одержала неправомірну вигоду від ОСОБА_3 за сприяння поселенню в гуртожиток за наступних обставин.

11.06.2013 року, близько 15-00 годин, до ОСОБА_2, яка виконувала свої службові обов'язки та знаходилась за місцем своєї роботи у службовому кабінеті №5 гуртожитку №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», розташованому по вул.Щорса, 1 у м.Дніпропетровську, звернулася ОСОБА_3 з питанням щодо тимчасового поселення її та двох подруг - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до гуртожитку для проживання на період червня-липня 2013 року.

В цей час, ОСОБА_6, керуючись раптово виниклим злочинний умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди всупереч інтересам служби, які зобов'язували останню діяти у відповідності зі ст.ст.128, 129 Житлового кодексу України, п.п.9-12 ОСОБА_7 Міністрів Української РСР від 03.06.1986 №208. пообіцяла ОСОБА_3 сприяти у вирішенні питання щодо поселення до гуртожитку, шляхом винесення рішення про поселення на обговорення адміністрації навчального закладу та підготовки відповідних документів, за грошову винагороду в загальній сумі 1950 грн., які будуть начебто використані на покриття витрат за користування комунальними послугами та проведення ремонтних робіт.

На вказану пропозицію ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю місця мешкання в м.Дніпропетровську, погодилася, та вимушена була пообіцяти ОСОБА_2 передати вищевказані грошові кошти за проживання.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди, ОСОБА_2, 14.06.2013 року, приблизно об 11-40 годин, перебуваючи в кабінеті №5 завідувача гуртожитком №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щорса, 1, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надане їй службове становище, отримала від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1950 грн., за сприяння у вирішенні питання щодо поселення ОСОБА_3 та її подруг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до гуртожитку №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», шляхом винесення рішення про поселення на обговорення адміністрації навчального закладу та підготовки відповідних документів.

Після цього, після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_2 була затримана працівниками Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2, свою вину не визнала в повному обсязі, пояснивши про те, що відповідно до наказу №063-1/о директора Дніпропетровського вищого навчального закладу «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну» від 02.06.2008 року, вона була прийнята на посаду завідувача гуртожитком №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Щорса, 1.

Згідно посадової інструкції вона є матеріально відповідальною особою, відповідає за матеріальні цінності що знаходяться у гуртожитку; відповідає за електроенергію, дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм у гуртожитку; забезпечує правильну експлуатацію гуртожитку.

Згідно положення «Про гуртожитки» вона має право заселяти та виселяти як студентів ДВНЗ «Дніпропетровській коледж технологій і дизайну» так і сторонніх людей на підставі відповідних документів.

Процедура заселення студентів проходить наступним чином: від студентів поступають заяви до зам.директора по виховній роботі ОСОБА_8, на підставі яких остання складає спільний наказ, який підписує директор. На підставі зазначеного спільного наказу та квитанції, вона проводить заселення студентів.

Процедура заселення інших громадян проходить наступним чином: особи які бажають заселитися приносять їй лист з місця роботи, паспорт та його ксерокопію. На підставі зазначених документів вона складає заяву на імя директора про тимчасове поселення. Також зазначає: номер кімнати, її площа, меблі що знаходяться у кімнаті. Після чого заява узгоджується із зам. директора по господарській роботі ОСОБА_9 Далі узгоджена заява поступає до бухгалтерії, де робиться розрахунок проживання. Після заява поступає на підпис до директора коледжу ОСОБА_10

11.06.2013 року о 16-00 год. до неї звернулася ОСОБА_3 з проханням поселення її та ще двох дівчат до гуртожитку на літній час. Вона відповіла, що на даний час є вільна кімната, та вони можуть заселитися.

ОСОБА_3 поцікавилась про вартість проживання. Вона повідомила що це буде коштувати 400 грн. з одного чоловіка за один місяць та 250 грн. за неповний місяць червень. Також дівчина цікавилась про оплату вартості проживання наперед. Після цього їхня розмова закінчилась та дівчина пішла.

14.06.2013 року вона знову зустрілась з ОСОБА_3 у приміщенні гуртожитку. ОСОБА_3 була одна без дівчат, пояснивши що дівчата знаходяться на роботі та прийдуть у вечорі. Вона передала ОСОБА_3 ключі від кімнати №7, щоб остання залишила там свої речі. Після чого пішла до свого кабінету №5.

Через 5 хв. ОСОБА_3 зайшла до неї в кабінет та повідомила що може передати оговорену вартість проживання за трьох дівчат за 1,5 міс., а саме: неповний місяць червень та повний місяць липень. Вона в свою чергу взяла у неї копії паспортів дівчат.

ОСОБА_3 передала їй грошові кошти в розмірі 1950 грн., номіналом: 19 купюр по 100 грн. та одна номіналом 50 грн., які положила на стіл.

Вона перерахувала їх, та разом із наданими копіями, положила у висувний ящик столу.

Після чого дівчина вийшла.

Через декілька хвилин до її кабінету №5 зайшли співробітники міліції, предявили свої службові посвідчення, та повідомили що буде проведено обшук зазначеного кабінету.

Після чого ознайомили її з ухвало Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про проведення обшуку, в якій вона поставила свій підпис.

Після, в присутності двох понятих, раніше не відомих їй дівчат, із застосуванням відео зйомки, було проведено обшук у кабінеті №5. В ході якого, вона у добровільному порядку, з верхнього ящику столу, видала раніше отриманні грошові кошти від ОСОБА_3 в розмірі 1950 грн. ОСОБА_8 пояснила що зазначені кошти вона отримала у якості оплати за проживання у гуртожитку трьох дівчаток.

Разом з тим, ОСОБА_2 вказала на той факт, що ОСОБА_3 вона не вказувала на те, що загальна сума оплати за мешкання у гуртожитку буде складати саме 1950 грн. При цьому після отримання коштів вона планувала піти до бухгалтерії та взяти корінець розрахункового рахунку. Заяви ОСОБА_3 та її подруг з відповідною візою директора не було, оскільки останню вона повідомила в усній формі;

Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.368 КК України її вина повністю знайшла своє підтвердження сукупністю зібраних та досліджених в ході судового слідства доказів:

- свідченнями свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила суду, що вона проживала разом із хлопцем у м.П'ятихатки. На початку червня 2013 року, разом із подругами ОСОБА_5 та ОСОБА_11, вирішили знайти для сумісного проживання окрему кімнату у одному з гуртожитків м.Дніпропетровська розташованих у центральній частині міста.

З цією метою вона обійшла прилеглі до центральної частини міста вулиці та знайшла ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технології та дизайну», розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пров. Ушинського, 3 що має власний гуртожиток.

Порадившись із своїми подругами вони вирішили зясувати на яких умовах можливо отримати там окрему кімнату.

Оскільки її подруги були зайняті на роботі, то вона одна 11.06.2013 року пішла до гуртожитку ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій та дизайну». Знаходячись в приміщенні гуртожитку вона знайшла завідуючу гуртожитку ОСОБА_2

В ході розмови з якою, повідомила про те, що їй з двома подругами необхідно заселитися до окремої однокімнатної кімнати. На що ОСОБА_2 повідомила, що на даний час немає вільних кімнат, однак у разі якщо трохи почекати та сплатити 400 грн. з чоловіка, то можливо буде знайти кімнату. Тобто кожного місяця необхідно буде сплачувати по 1200 грн., а за неповний місяць червень по 250 грн. з чоловіка, тобто разом необхідно було сплатити 1950грн. Окрім грошей, необхідно було надати копії паспортів осіб що заселяються.

Вона відповіла що заселятися вона разом із подругами будуть 14.06.2013 року, того ж дня вони принесуть необхідні копії документів та гроші.

Зі слів завідуючої гуртожитком ОСОБА_2, їй стало зрозуміло, що вона з подружками зможуть отримати кімнату для тимчасового проживання лише за умов сплати грошових коштів у розмірі 1950 грн., та без надання зазначених грошових коштів це буде неможливим.

14.06.2013 року вона зустрілась з ОСОБА_2 у гуртожитку, яка передала їй ключі від кімнати №7, яка знаходилась на першому поверсі гуртожитку, де вона залишила свої речі, тобто фактично заселилася.

Після чого, у службовому кабінету №5, передала ОСОБА_2, обумовлену раніше грошову суму.

Крім того, вона повідомляла ОСОБА_5, про те що буде звертатися до співробітників міліції із відповідною заявою, оскільки при поселенні яких-небудь договорі, заяв не складала та не підписувала, документів щодо передання грошів (розрахункових рахунків) не отримувала, що викликає сумніви у законності дій ОСОБА_2;

- свідченнями свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні пояснила суду, що вона зі своїми подружками, на початку червня 2013 року, вирішили зняти кімнату в гуртожитку неподалеку від перехрестя пр.Кірова та пр.Пушкіна м.Дніпропетровська. На той час вона працювала у ТЦ «Міріада». Зважаючи на те, що вона та ОСОБА_5 не можуть покинути робоче місце, то домовились з ОСОБА_3 що вона займеться вирішенням спільного питання стосовно проживання.

ОСОБА_3 на протязі деякого часу шукала необхідну кімнату, та 11.06.2013 року розповіла ОСОБА_5, а та їй, що заходила в гуртожиток ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну». Завідуюча зазначеного гуртожитку була ОСОБА_2, яка запропонувала ОСОБА_3 кімнату на три ліжка. Також ОСОБА_2 повідомила, що одне ліжко-місце буде коштувати 400 гривень на місяць, тобто для того щоб вони винайняти кімнату в гуртожитку на три місця треба буде заплатити 1200 гривень на місяць, та ще по 250 гривень за червень, оскільки винаймати кімнату вони зібрались з середини червня місяця. Тобто загальна сума за півтора місяця становила 1950 гривень.

Порадившись, вони дійшли висновку, що кімната в гуртожитку ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну», має для них дуже вигідне місце розташування, оскільки знаходиться за адресою пров.Ушинського, 3, що біля стадіону «Дніпро Арена».

Оскільки на той час у неї не було достатньо коштів, вона передала частину коштів ОСОБА_5, в розмірі 300 грн., решту повинна була віддати пізніше.

Вона зрозуміла, що зазначені готівкові кошти, що будуть в подальшому передані особисто ОСОБА_2 за поселення у кімнату гуртожитку. Яких-небудь договорів та заяв вона не складала, квитанцій на сплату зазначених коштів не отримувала.

Від ОСОБА_5 їй стало відомо, що оскільки посадова особа коледжу ОСОБА_2, надасть у тимчасове користування кімнату, лише за умови сплати їй грошових коштів у розмірі 1950 гривень, ОСОБА_3, вирішила щось з цим робити та кудись звертатися. Куди саме їй невідомо;

- свідченнями свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила суду, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із своєю бабусею та дядьком.

Вона зі своїми подружками знайшли сезонну роботу неподалік перехрестя пр.Кірова та пр.Пушкіна м.Дніпропетровська. Та на початку червня 2013 року, вирішили зняти кімнату в гуртожитку неподалеку від зазначеного району. Зважаючи на те, що вона та ОСОБА_11 не могли покинути робоче місце, то вони домовились з ОСОБА_3, що вона займеться вирішенням їх спільного питання стосовно проживання.

На той час ОСОБА_11 працювала у ТЦ «Міріада», а вона тимчасово підробляла у різних місцях. З ОСОБА_3 вона знайома ще з другого курсу Монтажного технікуму. ОСОБА_3 та ОСОБА_11 раніше знайомі не були.

Деякий час ОСОБА_3 шукала кімнату безрезультатно, але 11.06.2013 року вона розповіла їй та ОСОБА_11, що заходила в гуртожиток ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну». В цьому коледжі, завідуюча гуртожитком ОСОБА_2, запропонувала ОСОБА_3 кімнату на три ліжка. Також ОСОБА_2 повідомила, що одне ліжко-місце буде коштувати 400 гривень на місяць, тобто для того щоб їм винайняти кімнату в гуртожитку на три місця треба буде заплатити 1200 гривень на місяць, та по 250 гривень як за не повний місяць червень, що разом складає 1950 гривень за півтора місяця, а саме з середини червня і до кінця липня, без оформлення будь-якого договору.

Умови домовленості їй підішли, та вона передала гроші разом із копіями паспортів, свої та ОСОБА_11 ОСОБА_3

З пояснень ОСОБА_3 вона зрозуміла, що зазначені готівкові кошти, що будуть в подальшому передані особисто ОСОБА_2 за поселення у кімнату гуртожитку та у разі їх відмови поселення здійснити буде неможливо. Яких-небудь договорів та заяв вона не складала, квитанцій на сплату зазначених коштів не отримувала;

- свідченнями свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила суду, що з 01.10.2010р. вона працює заступником директора по АГЧ у ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну».

14.06.2013р. о 11-30 год. вона знаходилась у приміщенні гуртожитку №1 ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну» та спілкувалась з вахтером. Коли заходила до приміщення гуртожитку, то при вході на сходах бачила дівчину з великою дорожньою сумкою. На її питання кого вона очікує, дівчина відповіла що ОСОБА_2

Через деякий час підійшла ОСОБА_2, вона їй повідомила, що на сходах її очікує дівчина.

ОСОБА_2 поцікавилась у дівчини чому вона одна, на що та відповіла, що інші дівчата знаходяться на роботі та прийдуть заселятися у вечорі. А зараз вона залишить свої речі та візьме ключі від кімнати. ОСОБА_2 попросила ключі від кімнати №7 у чергової, та передала їх дівчині.

Після чого дівчина з речами пішла по коридору до кімнати, а ОСОБА_2 пішла до свого кабінету. Через декілька хвилин дівчина вийшла з кімнати та направилась по коридору у кімнату ОСОБА_2

Крім цього, пояснила про те, що питання поселення громадян до гуртожитку регулюється положенням про гуртожитки. Згідно якого існує наступний порядок: громадянин звертається із відповідною заявою про поселення до директора коледжу, який в свою чергу ставить свою візу: поселити чи відмовити у поселенні. Після чого зазначену заяву передають до бухгалтерії де складається калькуляція та укладається відповідний договір.

Також доповнила, що ОСОБА_2 не була наділена повноваженнями приймати готівкові грошові кошти у кого-небудь за поселення до гуртожитку.

Відповідно до рішення студентської ради інших осіб, що не є студентами коледжу, можливо було заселяли до гуртожитку на літній період.

Їй відомо, що заяву за фактом поселення дівчат, як передбачено відповідним положенням, ніхто не писав, оплати за поселення не було;

- свідченнями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила суду, що з 17.05.2010р. вона є директором ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну».

З 17.05.2013р. посаду завідувача гуртожитком №1 ДАНЗ «Дніпропетровського коледжу технології та дизайну» займає ОСОБА_2

ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технології та дизайну» належать два гуртожитки №1, №2 в якому проживають студенти навчального закладу, співробітники коледжу та і інші громадяни.

Для заселення до гуртожитку сторонніх осіб необхідні слідуючи документи: лист з місця роботи, заява про надання кімнати у вільній формі, копія паспорту. На підставі зазначених документів складається договір про надання послуг проживання у гуртожитку. Після чого пакет документів направляється до бухгалтерії для складення калькуляції сплати за користування гуртожитком.

Заселяти та стягувати з кого-небудь готівкові грошові кошти за заселення ОСОБА_2 не мала права.

Оберту грошових коштів у коледжі не було, грошові операції не проводяться.

До неї із відповідною заявою ОСОБА_2 про заселення трьох дівчат не зверталася. У зазначений час вона знаходилась на нараді.

Крім того, вказала, що при отриманні заяв ОСОБА_3, ОСОБА_11, та ОСОБА_5 вона б їх не підписала, у звязку з тим що в останніх не було листів з місця роботи. Також додала що, у гуртожитку № 1 на вул.Щорса не студенти коледжу не заселяються і не мешкають;

- свідченнями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засіданні пояснила суду, що з березня 2011 року вона працює у ДВНЗ «Дніпропетровській коледж технології та дизайну» на посаді бухгалтера, в її обовязки входить ведення бухгалтерії коледжу.

При заселенні до гуртожитку сторонніх осіб, завідуюча гуртожитком надає пакет документі (у тому числі, заяву особи, паспорт, договір), на підставі яких бухгалтерія складає калькуляцію. Після, особі що заселяється відається рахунок, на підставі складеної калькуляції. На який особа, що заселяється перераховує кошти на рахунок гуртожитку.

Крім того додала, що обороту готівкових грошових коштів у коледжі не було. Коменданта гуртожитку не було наділено правом приймати грошові кошти від громадян які бажають заселитися до гуртожитку. У середньому суму проживання за місяць визначити неможливо, оскільки вона залежить від різних факторів (квадратури кімнати, тощо). Документів на заселення трьох дівчат: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 надано не було. У гуртожитку на вул.Щорса, 1 заборонено поселяти не студентів технікуму;

-свідченнями слідчого Захарчук Н.В., яка в судовому засіданні пояснила суду, що нею проводилося досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2

Особи що зазначені у деяких процесуальних документах, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме: ОСОБА_13 та ОСОБА_14, були зазначені внаслідок технічної помилки. Про що нею було винесено відповідну постанову про виправлення помилок. Зазначені особи не мали відношення до даного кримінального провадження.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_2 підтверджується дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, а саме:

-протоколом прийняття усної заяви про кримінальне правопорушення що готується від 12.06.2013р., відповідно до якої ОСОБА_3 повідомила про те, що 11.06.2013р. в службовому кабінеті гуртожитку ДВНЗ «Дніпропетровського коледжу технології та дизайну» завідуюча гуртожитком ОСОБА_2 вимагала від неї хабар в розмірі 1950 грн. за надання можливості тимчасового проживання в кімнаті гуртожитку (т.2 а.п.6);

- протоколом огляду від 12.06.2013 диктофона марки «Олимпус», добровільно виданим ОСОБА_3, який, як пояснила остання, вона використала з метою запису розмови 11.06.2013 між нею та ОСОБА_2 Відповідно до вказаного протоколу за участю понятих прослухано вказану розмову та складено слідчим стенограмму (т.2 а.п.22-29).

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.06.2013р., відповідно до якого залучений диктофон марки «Олімпус» (т.2 а.п.30,31);

-протоколом огляду помітки та вручення грошових коштів від 14.06.2013р., відповідно до якого оглянуті добровільно видані грошові кошти в розмірі 1950 грн, номіналом по 100 грн. (19 шт.) та номіналом 50 грн. (1шт.), які оброблені спец. засобом «Промінь-1», при освітленні лампи випромінюючої у/ф світло на оброблених грошових коштах видно світіння жовто-зеленого кольору (т.2 а.п.45,46);

- протоколом обшуку від 14.06.2013 року, згідно якого слідчий СВ ОСОБА_15 в період часу з 12.03 по 13.12 за участю заступника директора коледжу ОСОБА_16, понятих (Кривуля, Скипочка) провів обшук у службовому кабінеті №5 гуртожитку ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технології і дизайну». Під час якого ОСОБА_2 добровільно дістала з правої шухляди свого робочого столу грошові кошти 1950 грн. та пояснила що останні вона отримала від ОСОБА_3 за вселення її та 2 подруг до гуртожитку терміном на 2 місяці. Після просвічення на вказаних купюрах виявлені сліди жовто-зеленого кольору (т.2 а.п.50-53);

-протоколом освідування особи від 14.06.2013 року, в ході якого знято змиви з долонь лівої та правої руки ОСОБА_2 на пальцях та долонях останньої було виявлено світіння жовто-зеленого кольору (т.2 а.с.58)

-висновком хімічної експертизи №70/12/1387 від 21.06.2013р., згідно висновків якої на представлених на дослідження банкнотах, вилучених у ОСОБА_2, на ватних тампонах зі змивами рук, на фрагменті паперу зі зразком люмінесцентної речовини, виявлені сліди спеціальних хімічних речовин с люмінесценцією жовтого кольору у УФ променях, які мають між собою спільну родову приналежність (т.3 а.п.32-36);

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.06.2013 року, відповідно до якої залучені у якості таких: опечатаний прозорий пакет з грошовими коштами у сумі 1950 грн., які передані до СФЗБО Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.3 а.п.38,39);

- висновком техніко-криміналістичної експертизи № 70/06-535 від 19.06.2013 грошові кошти у сумі 1950 грн., вилучені у ОСОБА_2 відповідають грошовим знакам Національного банку України аналогічного номіналу, що знаходяться в офіційному обігу (т.3 а.п.33-36).

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.06.2013 року, відповідно до якого ватні тампони у 3-х п/п пакетах, зразок фрагменту паперу з нанесеною на нього люмінесцентної речовини «Промінь-1», що передані на зберігання до камери схову Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.3 а.п.40, 41);

- постановою про визнання речових доказів від 12.06.2013, а саме визнаний вилучений у ОСОБА_3 диктофон марки «Олимпус», на якому міститься аудіо-запис її розмови з ОСОБА_2 (т.2 а.п.84);

- постановою про визнання речових доказів від 28.06.2013р., відповідно до якової залучено в якості речового доказу, двд-р диск із записом обшуку від 14.06.2013 р. (т.2 а.с.96);

- протоколом освідування особи від 14.06.2013 р. відповідно до якого на пальцях та долонях ОСОБА_2 під світінням лампи виявлено світіння, після чого були зняті змиви (застосована відеозйомка) (т.2 а.п.57);

- протоколом огляду диктофону марки «Олімпус», добровільно виданим ОСОБА_3 з фіксацією розмови від 14.06.2013 між нею та ОСОБА_2 (т.2 а.п.77);

- протоколом огляду від 28.06.2013 флеш-носія марки «Тошиба» з записом відео до протоколу обшуку від 14.06.2013 проведений у приміщенні гуртожитку (т.3 а.п.94);

- наказом № 063-1/0 від 02.06.2008 щодо призначення ОСОБА_2 на посаду завідувачу гуртожитку з 02.06.2008р. (т.2 а.п.76);

- посадовою інструкцією завідувача гуртожитку (т.2 а.п.87);

- положення про студентський гуртожиток державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський коледж технологій та дизайну» відповідно до якого вселення здійснюється завідуючим гуртожитком на підставі виданого ордеру та на підставі наказу директора про надання місць. Розміщення в гуртожитку інших осіб здійснюється на договірних засадах (т.2 а.п.3-10).

Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв'язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченої ОСОБА_2 в частині того що вона громадянці ОСОБА_3 не вказувала на те, що загальна сума оплати за мешкання у гуртожитку буде складати саме 1950 грн., та після отримання коштів вона планувала піти до бухгалтерії та взяти корінець розрахункового рахунку, а не привласнити їх. Заяв дівчат з відповідною візою директора не було, оскільки останню вона повідомила в усній формі.

Суд, вважає, що таким чином вона використовує своє право на захист, намагається уникнути відповідальності, заплутати судове слідство.

Оскільки вони, спростовуються свідченнями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, положенням про студентський гуртожиток, посадовою інструкцією завідуючого гуртожитку.

Так, під час судового розгляду, обєктивно зясовані обставини, які підтверджені доказами про обіймання ОСОБА_2 посади завідувача гуртожитку №1 ДВНЗ з 2008 року. Ознайомленість та знання ОСОБА_2 про порядок поселення осіб у гуртожиток, у тому числі тих, що не є студентами коледжу, а саме: особи які бажають заселитися приносять їй лист з місця роботи, паспорт та його ксерокопію. На підставі зазначених документів вона складає заяву на імя директора про тимчасове поселення. Також зазначає: номер кімнати, її площа, меблі що знаходяться у кімнаті. Після чого заява узгоджується із зам. директора по господарській роботі ОСОБА_9 Далі узгоджена заява поступає до бухгалтерії, де робиться розрахунок проживання. Після заява поступає на підпис до директора коледжу ОСОБА_10, та умисного порушення зазначеного порядку останньою.

Встановлено той факт, що ОСОБА_2 не була наділена повноваженнями на отримання готівкових коштів від будь-кого з громадян за поселення до гуртожитку, а також на визначення суми коштів що підлягали сплаті за проживання.

Також встановлено, що обороту готівкових коштів у коледжі взагалі не було, розрахунки проводилися через фінансові установи.

Твердження ОСОБА_2, про те, що вона узгоджувала питання про поселення з директором коледжу, спростовується показаннями самої ОСОБА_10, яка вказала на наявний порядок поселення осіб, а також про той факт, що особи, які не є студентами коледжу не мешкають у гуртожитку на вул.Щорса, 1.

В ході судового засідання, встановлено, що свідки ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, розуміли та усвідомлювали, що визначені ОСОБА_2 готівкові кошти, будуть в подальшому передані особисто їй за поселення у кімнату гуртожитку, та у разі невиконання зазначених умов поселення було б неможливим. Яких-небудь договорів та заяв вони не складала, квитанцій на сплату зазначених коштів не отримували, порядок заселення їм не розяснювався.

Крім того, обвинувачена не заперечує того, що повідомляла ОСОБА_3 про те, що одне ліжко-місце буде коштувати 400 гривень на місяць, та по 250 гривень, як за не повний місяць за поселення до гуртожитку, що прямо свідчить про її намір одержати неправомірну вигоду для себе, оскільки як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_12, яка є бухгалтером ДВНЗ «Дніпропетровській коледж технології та дизайну», у середньому суму проживання за місяць визначити неможливо, оскільки вона залежить від різних факторів (квадратури кімнати, підігрів води, електропостачання, тощо).

При заселенні до гуртожитку сторонніх осіб, завідуюча гуртожитком надає пакет документі (у тому числі, заяву особи, паспорт, договір), на підставі яких бухгалтерія складає калькуляцію.

Тобто, до подання зазначених документів до бухгалтерії та складання калькуляції, ОСОБА_2 не могла достовірно знати або визначити (розрахувати) суму грошових коштів, які будуть в подальшому сплачені дівчатами за проживання у гуртожитку.

Документів на заселення трьох дівчат: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до бухгалтерії надано не було.

Усі вищеперераховані докази які отримані під час досудового розслідування, знайшли відображення під час судового розгляду провадження, і є аналогічними. Наведене повністю викриває ОСОБА_2 у вчиненні нею одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища.

Також всі наведені докази дають підстави вважати, що розслідування по даному кримінальному провадженню проведено повно, обєктивно та всесторонньо.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_2 в інкримінованому їй злочині доведеною і кваліфікує її дії за ч.2 ст.368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища.

Оцінюючи докази що добиті в ході досудового слідства та судового слідства, суд вважає їх достовірними, оскільки у сукупності кожне з них доповнює та підтверджує друг друга, а відомості що містяться у них є такими, що вірно відображають фактичні обставини зазначеної справи, у звязку з чим приходить до висновку про винуватість обвинуваченої у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення.

Свідчення свідків, висновки експертиз, протоколи слідчих дій та документи складені та оформлені у порядку передбаченому КПК України та є джерелом доказів, в них підтверджуються обставини та факти, які мають значення для вирішення справи.

При визначенні виду та розміру покарання суд виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину та особистості обвинуваченої, яка за місцем мешкання та роботи характеризується з позитивної сторони (т.2 а.п.55,58), на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога не знаходиться (т.2 а.п.52, 53), скоїла злочин вперше (т.2 а.п.50), що суд відносить до пом'якшуючих покарання обставин.

Обтяжуючих вину ОСОБА_2 обставин під час судового розгляду не встановлено.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу винної та її ставлення до вчиненого діяння, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 такий вид основного покарання, передбачений ч.2 ст.368 КК України, як позбавлення волі, а також із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на неї обов'язки. А також із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 роки.

Згідно п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються законному володільцю.

Відповідно до ч.4 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, які згідно із законом підлягають поверненню законному володільцю.

В судовому засіданні встановлено, що грошові кошти в сумі 1950 грн., які були предметом злочину належать ОСОБА_3, тому вказана грошова сума підлягає поверненню законному володільцю, в зв'язку з чим додаткове покарання у виді спеціальної конфіскації не може бути призначене.

Речові докази по даному кримінальному провадженню відповідно до ст.100 КПК України, а саме: ватні тампони у 3 п/п пакетах, зразок фрагменту паперу з нанесеною на ньому люмінесцентною речовиною «Промінь-1», необхідно знищити; двд-р диск із записом обшуку від 14.06.2013 р., диктофон марки «Олимпус», на якому міститься аудіо-запис розмови з ОСОБА_2, необхідно зберігати при матеріалах провадження; грошові кошти в розмірі 1950 грн., що знаходяться на зберіганні у СФЗБО Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, необхідно повернути власнику ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75, п.1 ч.2,3 ст.76 КК України ОСОБА_2, звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на неї наступні зобовязання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-ватні тампони у 3 п/п пакетах, зразок фрагменту паперу з нанесеною на ньому люмінесцентною речовиною «Промінь-1» - знищити;

-двд-р диск із записом обшуку від 14.06.2013 р., диктофон марки «Олимпус», на якому міститься аудіо-запис розмови з ОСОБА_2 - зберігати при матеріалах провадження;

-грошові кошти в розмірі 1950 грн., що знаходяться на зберіганні у СФЗБО Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - повернути за належністю власнику ОСОБА_3

На вирок можуть подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя О.В. Ходасевич