Постанова № 45103360, 12.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2015 р. Справа № 809/1831/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря Ткачук О.П.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю до Долинської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинарембудсервіс» про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень-

ВСТАНОВИВ:

Долинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинарембудсервіс» про визнання недійсними податкових повідомлень рішень.

Представник позивача в судовому за сіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними, а рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі проведеної позапланової перевірки у відсутність рішення суду, як того вимагала ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на момент проведення перевірки та помилкових висновків, що корпоративні права є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені щодо іншої юридичної особи та не стосуються позивача, оскільки містять інший код ЄДРПОУ, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що за наслідками виїзної позапланової перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині передачі позивачем основних засобів в статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс» в грудні 2006 року, здійсненої на підставі службової записки майора податкової міліції Долинського відділення відділу податкової міліції Калуської ОДПІ від 16.05.2007 року та згідно наказу на проведення перевірки, було встановлено ряд порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки, а саме: п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено до сплати податок на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 39 841 грн. та п.п8.4.11, п.п.8.4.3, п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого збільшено до сплати податку на прибуток в сумі 29 394 грн. Свої заперечення обґрунтовувала наявністю належно оформлених документів, в тому числі, акту перевірки, податковими повідомленнями-рішеннями, актами відмови від підпису, службовою запискою, направленням на перевірку та наказом. Щодо невірного зазначення коду ЄДРПОУ зазначила, що у податкових повідомленнях-рішеннях допущено описку, а саме відсутня одна цифра «03059442». Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі наказу начальника Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №89 від 07 квітня 2008 року призначено провести позапланову виїзну документальну перевірку Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю за грудень 2006 року з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині передачі позивачем основних засобів в статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс» в грудні 2006 року, здійсненої на підставі службової записки майора податкової міліції Долинського відділення відділу податкової міліції Калуської ОДПІ від 16.05.2007 року (т.1 а.с.91).

Згідно даної службової записки зазначено, що все майно позивача з 07.02.2006 року згідно витягу №6435059 знаходиться у податковій заставі, та з метою забезпечення погашення податкового боргу працівниками податкового органу проведено опис майна на загальну суму 10 574,96 грн. та складено акт, на підставі якого в податкову заставу внесено бетонний цех в кількості 1 шт. вартістю 8 016 грн. Однак, в порушення ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем проведено відчуження бетонного цеху та інших основних засобів на загальну суму 200 000 грн. шляхом внесення його в статутний фонд ТзОВ «Долинрембудсервіс» без одержання відповідного дозволу податкового органу (т.1 а.с.89).

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2008 року №636/231/03059442, згідно якого позивачем порушено вимоги: п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшено до сплати податок на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 39 841 грн. та п.п8.4.11, п.п.8.4.3, п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого збільшено до сплати податку на прибуток в сумі 29 394 грн. (т.1 а.с.55-63).

На підставі зазначених порушень було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000182300/0 та №0000172300/0 від 08.05.2008 року, якими визначено Долинському ремонтно-будівельному товариству з обмеженою відповідальністю податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та з податку на прибуток приватних підприємців.

Щодо правомірності проведення позапланової перевірки суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено підстави для проведення позапланової виїзної перевірки.

Згідно з положеннями частини 8 ст. 11-1 цього Закону позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої, перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Відповідно до частини 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що податковий орган повинен звернутися до суду з позовом про надання дозволу для проведення позапланової перевірки лише з підстав, які не передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в інших випадках, які передбачені цим Законом, позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби.

Тобто, твердження про те, що позапланову виїзну перевірку позивача необхідно було проводити виключно за наявності рішення суду, не відповідає вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно зі статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушеннями вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення перевірки. При цьому недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє позивача від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

Таким чином, аналізуючи все вищенаведене та встановлені обставини, судом порушень при проведенні перевірки податковим органом не виявлено. Актами від 17.04.2008 року підтверджується факт відмови від отримання акту перевірки (т.1 а.с.64-65).

Судом встановлено, що підставою для визначення податкових зобовязань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем в грудні 2006 року при передачі майнового комплексу згідно акту прийому-передачі від 14.12.2006 року загальною вартістю 199 202,56 грн. як внесок у статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс» не нараховано (не включено до складу податкових зобовязань) податок на додану вартість в сумі 39 841 грн. на передані основні засоби 1 групи, в результаті чого занижено до сплати дану суму податку на додану вартість та не сплачено податок на прибуток в сумі 23 394 грн..

Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинарембудсервіс» № 1 від 01.12.2006 року встановлено розмір часток в статутному фонді ТзОВ «Долинарембудсервіс», а саме частка внеску Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю становить 199 202,56 грн. або 99,6%.

Згідно пункту 5.4 Статуту ТзОВ «Долинарембудсервіс» позивач вніс у статутний фонд створеного товариства майновий комплекс загальною вартістю 199 202,56 грн., що

становить 99,6%.

14.12.2006 року головою Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю та директором ТзОВ «Долинарембудсервіс» підписується акт прийому - передачі майнового комплексу як внеску у статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс».

Позивачем надано копію протоколу зборів Засновників ТзОВ «Долинарембудсервіс» №1 від 27 листопада 2007 року та копію акту приймання - передачі 28 листопада 2007 року майнового комплексу. Згідно протоколу зменшено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинарембудсервіс» до 82 422,99 грн. Як наслідок, частка позивача в статутному капіталі становить уже 81 626,55 грн. або 99,03%.

Згідно ст.87 Господарського кодексу товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Тобто, повинні бути зареєстровані зміни до статуту та відповідно нотаріально засвідчені.

Позивачем не надано доказів реєстрації змін до статуту чи реєстрації статуту в новій редакції.

Крім того, ні протокол зборів Засновників ТзОВ «Долинарембудсервіс» №1 від 27 листопада 2007 року, ні акт приймання - передачі 28 листопада 2007 року майнового комплексу при проведенні перевірки представлено не було.

При цьому, позивач посилається на підпункт 3.2.1. пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» вказуючи, що корпоративні права не є об'єктом оподаткування.

Відповідно до Господарського кодексу України під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 1.17 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР визначає, що термін «корпоративні права» розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У свою чергу, у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР корпоративні права -це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з підпунктом 3.2.1. пункту 3.2 статті 3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цілні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Дана норма закону визначає питання щодо продажу корпоративних прав, тобто відчуження права на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи за грошові кошти або в обмін на цінні папери.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що посилання позивача на дану норму закону є безпідставним, оскільки п.п.3.2.1, п.3.2 ст.3 Закону не регулює спірні правовідносини.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно пункту 4.1 статті 4 даного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної і контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт : послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Факт передачі активів підтверджується актом приймання - передачі активів від 14.12.2006 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не включено до податкових зобов'язань вартість майнового комплексу, що внесено в статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс».

Згідно підпункту 8.4.11 пункту 8.4. статті 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи.

Як зазначено вище, 14.12.2006 року головою Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 та директором ТзОВ «Долинарембудсервіс» ОСОБА_4 підписаний акт прийому - передачі майнового комплексу як внеску у статутний фонд ТзОВ «Долинарембудсервіс». Загальна вартість майнового комплексу складає 199 202,56 грн.

За даними бухгалтерського обліку дебетове сальдо по рахунку 103 «основні засоби» станом на 01.01.2006 р. та 01.12.2006 року становило 239 371, 67 грн., станом на 01.01.2007 року - 68 117,73 грн. В грудні 2006 року кредит рахунку 103 склав 171 253,94 грн.

Згідно 8.4.3 пункту 8.4. статті 8 Закону про прибуток у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно підпункту 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 даного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вищенаведених норм закону не включено до складу валових доходів різницю перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1.

Одночасно, суд звертає увагу суду на той факт, що датою включення сум як до податкових зобов'язань, так і до валових доходів є дата передачі активів позивачем до статутного фонду ТзОВ «Долинарембудсервіс», а саме 14 грудня 2006 року.

Твердження позивача, що ним 27 листопада 2007 року зменшено розмір часток в статутному капіталі ТзОВ «Долинарембудсервіс» шляхом зменшення вартості майна Долинського РБТзОВ не є підставою для не включення в 2006 році до податкових зобовязань та до валових доходів сум, що виникли під час здійснення даної операції.

Аналізуючи все вищенаведене, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, суду не були представлені та долучені до матеріалів справи жодні докази, які б підтверджували обставини наведені у позовній заяві, і на противагу встановленим судом обставинам виключали б можливість скасувати податкові повідомлення-рішення.

Натомість представником відповідача представлено достатню кількість доказів для прийняття рішення по справі.

Відповідно до частини першої статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною третьої цієї статті передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Статтею 67 Конституції України передбачено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Згідно з статтею 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Таким чином, несплачені податок на додану вартість та податок на прибуток внаслідок формування податкових зобовязань, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

З огляду на вищенаведене та вказані правові норми, провівши безпосереднє, всебічне, повне та обєктивне дослідження всіх доказів, оцінивши достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 17.06.2015 року.

Суддя(підпис)Мигалюк Ю.В.