Ухвала суду № 4510140, 06.05.2008, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11-а-648 Головуючий у першій інстанції: Сала мон О. Б.

Категорія: ч.1 ст. 121 КК України Доповідач: Єфімова О. І.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01025, м. Київ-25, МПС, вул. Володимирська, 15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - Бєлан Н. О.

суддів - Слинька С.С., Єфімової О. І.

за участю прокурора - Мінакової Г.О. засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2007 року, -

встановила:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого АДРЕСА_1, судимого 05 грудня 2003 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2006 року умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України на 1 рік 2 місяці 5 днів, засуджено: - за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2003 року і остаточно міру покарання визначено у вигляді 5 років і 1 місяця позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 885 грн. 44 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення криміналістичної експертизи на користь НДЕКЦ (Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру) при Головному Управлінні МВС України в м. Києві УДК у Київській області р/р:35226002000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта) - 353 грн. 08 коп.

ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 09 червня 2007 року близько 22 години 30 хвилин, після спільного розлиття спиртних напоїв з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_3 шість ножових ударів в область грудної клітки та спини, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений вказує на те, що він не згоден з вироком суду першої інстанції, оскільки не були враховані всі обставини, які пом'якшують його вину, зокрема, що ножеві поранення нанесені ОСОБА_3 в результаті бійки, після того, як останній накинувся на нього, а не лежачому на підлозі потерпілому, при цьому зазначає, що сам потерпілий заявляв, що бійку спровокував він ( потерпілий). Зазначає, що в ході досудового та судового слідства допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін, засудженого, який підтримав апеляцію та просив пом»якшити йому покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 за вчинення злочину за обставин, викладених у вироку, засуджений обгрунтовано.

Доводи засудженого в апеляції про те, що умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було і що він не міг нанести таку кількість ножових поранень необгрунтовані, спростовані дослідженими та наведеними у вироку доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 підтвердив в суді, що ОСОБА_1 після конфлікту, який виник у них з приводу їжі, наніс йому, в той час коли він ( ОСОБА_3) лежав на підлозі, ножові поранення в область грудної клітки, після чого він вийшов на вулицю.

В ході досудового слідства потерпілий давав більш детальні показання, зазначав, що лежав і дивився телевізор, зі сторони голови до нього підійшов ОСОБА_1, який почав наносити удари в область грудини, після чого він, потерпілий, почав тікати, а ОСОБА_1 наніс ще декілька ножових ударів в спину ( а. с. 35-36).

Сам засуджений в ході досудового слідства будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого (а.с. 91-92, 99-100) давав конкретні, послідовні показання про те, що після виниклого конфлікту з ОСОБА_3, останній ліг спати у кімнаті на підлозі, а він, ОСОБА_1, взявши на кухні ніж, наніс лежачому потерпілому удари ножем в грудну клітку, а потім в спину, при цьому кількість ударів він

не пам'ятає, але не виключає, що їх було більше двох. При цьому, в процесуальних документах засуджений своїм підписом стверджував правильність своїх показань.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події (а. с. 21-24); висновком судово-медичної експертизи (а. с. 77-79) згідно якого у потерпілого виявлено шість колото-різаних ран, при цьому дві колото-різані рани в області грудної клітки зліва проникають в грудну порожнину з пошкодженням нижньої долі лівої легені, розвитком лівостороннього гемопневмоторакса і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

За висновком комплексної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 за психічним станом в даний час, на період діяння, яке йому інкриміновано, а також до вчинення діяння, міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними (а. с. 83-86).

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б істотними і могли потягти скасування вироку, не встановлено. Не виявлено й порушень права на захист засудженого ОСОБА_1

За таких обставин, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд обгрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1

покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного - раніше судимого за злочини проти життя та здоров'я, щире каяття як пом'якшуючу покарання обставину, рецидив злочину, а також те, що злочин вчинено засудженим в стані алкогольного сп'яніння як обтяжуючу покарання обставину.

На підставі викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 стосовно того, що суд першої інстанції не взяв до уваги всі обставини, що пом'якшують покарання засудженого.

Підстав для пом»якшення покарання, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого - без задоволення.