Ухвала суду № 45092338, 15.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2129/13 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/3209/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді: Гірник Т.А.

суддів Берези В.І. , Левика Я.А.

секретар Глинський О.А.

з участю позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Цюпи В.П., Микитюка В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради, КП «Червонограджитлокомунсервіс» про визнання права власності на житлове приміщення за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з указаним позовом до відповідача та з посиланням на ст. 344 ЦК України просила визнати за нею право власності на житлове приміщення за адресою м. Червоноград вул. Козацька, 9а/7 за набувальною давністю.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 4 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач. Вважає його незаконним та необґрунтованим. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на житлове приміщення по АДРЕСА_2 за набувальною давністю. Мотивує тим, що з 1992 року почала проживати у АДРЕСА_2 разом з її наймачем ОСОБА_5 Разом зробили перепланування та укріплення квартири і на його вимогу обєднали із квартирою №4, пробивши дверний пройом у спільній стіні. Вказує на те, що із 1993 по 1997 роки проживала і перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5, вели спільне господарство, спільно оплачували комунальні послуги, однак не встигли оформити шлюб, ОСОБА_5 несподівано ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а вона і надалі залишилась проживати у АДРЕСА_2. З 1997 року відкрито користується житлом, тому вважає, що набула на нього право власності з зазначених правових підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції апелянт доводи такої підтримала.

Представник відповідача виконавчого комітету Червоноградської міської ради проти апеляційної скарги заперечив. Просить врахувати, що спірна квартира є неприватизованим житлом. Про виселення з такого заявлялись вимоги КП «Червонограджитлокомунасервіс». Відповідне рішення про виселення було скасоване апеляційним судом виключно з мотивів заявлення позову неналежним позивачем, однак із законністю заволодіння позивачкою спірною квартирою не погоджувалась міська рада. Вказаним судовим рішенням підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_2 про визнання за нею право користування спірною квартирою, з чого також убачається непогодження власника житла на проживання, а отже володіння позивачем належним йому майном. Тому вимоги про набуття права власності за набувальною давністю є необґрунтованими і правильно відхилені судом.

Представник відповідача КП «Червонограджитлокомунсервіс» підтримав пояснення представника іншого відповідача у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, долученої до таких матеріали справи № 2/1327/5/2012 за позовом КП «Червонограджитлокомунсервіс» до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що житлова квартира АДРЕСА_2 являє собою окрему (загальну) квартиру, що складається з 2-ох житлових кімнат, кухні - 10,2 м.кв., кладови 3,2 м.кв. Загальна площа квартири 42,3 м.кв., в т.ч. житлова площа 28,9 м.кв. /довідка-характеристака Червоноградського МБТІ №2233 від 23.05.2013 р./

Рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 16.01.1992 р. № 6 «Про визнання житлового будинку, що належить будинкоуправлінню № 1 при міському виробничому управлінню комунального господарства, непридатним для проживання», затверджено акт обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1, який не відповідає санітарним і технічним вимогам та визнано будинок непридатним для проживання.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач з посиланням на ст.344 ЦК України свої вимоги мотивувала тим, що у1992 року разом із своєю матірю та сином проживали у приватизованій квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 та зареєстрована у цьому помешканні. По сусідству у квартирі №7 в цьому будинку проживав ОСОБА_5. У 1993 році вона переселилась у квартиру, в якій проживав ОСОБА_5 З ним вели спільне господарство, спільно сплачували комунальні платежі та на його прохання був вибитий прохід з квартири №7 до квартири №4. Квартира приватизована не була по причині визнання будинку таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам та непридатним для проживання. Після кількох років фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_5 вони вирішили укласти шлюб, проте не встигли, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. В підтвердження вимог посилалась на показаннями свідків, квитанціями про оплату комунальних послуг. Вважає, що добросовісно заволоділа спірною квартою та протягом десяти років відкрито нею володіла.

При розгляді справи за апеляційною скаргою апелянт пояснила, що з 1989 року ОСОБА_5 проживав в Одеській області, де і помер . У спірну квартиру приїздив двічі на рік. Оскільки володіла ключами від такої то користувалась цим житлом, проти чого його наймач не заперечував. Тому вважає, що оскільки після його смерті, з 1997 року відкрито такою володіє, то набула право за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Умовою володіння з метою набуття права власності на нерухоме майно є безтитульність такого володіння. Вказана умова прямо випливає зі змісту наведеної норми закону. Тобто, за набувальною давністю може бути набуто право власності лише на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам і фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду ст. 397 ЦК України.

За змістом зазначеної статті обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є законний об'єкт володіння, державна реєстрація нерухомого майна, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність.

Із долученої до матеріалів даної справи, цивільної справи за позовом КП «Червонограджитлокомунервіс» до ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житлового приміщення, убачається, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13.11.2012 р., задоволено позов КП «Червонограджитлокомунсервіс» до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради, з участю третьої особи КП «Червонограджитлокомунсервіс» про визнання права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2013 р. вищевказане рішення скасоване в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_2 з усіма проживаючими членами сім'ї з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення з постановленням нового про відмову у задоволенні з мотивів заявлення такого позову неналежним позивачем, в решті рішення суду залишено без змін. Окрім того, як було встановлено при розгляді даної цивільної справи, ОСОБА_2 до 30 квітня 1997 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із громадянином ОСОБА_7

Звертаючись до суду з указаним позовом про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю до відповідача, позивач не надала жодних доказів, того, що спірна квартира немає власника, або власник якої є невідомий, не надала доказів того, що власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно.

З урахуванням наведеного викладені у скарзі доводи ОСОБА_2 про тривалий час її проживання у спірній квартирі без правових на те підстав не спростовують правильність висновків суду щодо безпідставності заявлених позовних вимог про визнання права власності на цю квартиру за набувальною давністю і фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимоги до виконавчого комітету Червоноградської міської ради та КП «Червонограджитлокомунасервіс» як до представників власника житла. В суді апеляційної інстанції пояснила про заявлення вимог саме до визначених нею відповідачів з мотивів заперечення її права на квартиру. Питання належності відповідачів у справі судом не перевірялось, однак це не спростовує правильності його висновків про відмову у позові.

Відмовляючи позивачу у позові, суд першої інстанції врахував, що позивач не надала суду доказів, що як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном була впевнена, що на це майно не претендують інші особи і вона отримала це майно з підстав, достатніх, щоб мати право власності на нього. Суд врахував, що позивач не довела, що мала право на користування вказаною спірною квартирою та дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позову.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, якіпризвели б до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст. 303,304, п.1 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 314 ,ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді