Ухвала суду № 45092285, 09.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2201/14 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/4131/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, з участю третіх осіб Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про визнання права власності на частину реконструйованого житлового будинку, -

встановила:

В березні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 року, просила визнати за нею право власності на самочинну прибудову під літ. «а'-1» розміром 1,50 х 5,90 м., надбудову мансардного поверху під літ. «Мн» розміром 5,10 х 10,79 м, переобладнані приміщення холу під літ.1-3 площею 11,6 кв.м та житлової кімнати під літ. 1-12 площею 15,3 кв.м. в будинку по АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог покликається на те, що за період 2006-2007 р.р. вона та її мама ОСОБА_5, з метою покращення житлових умов, провели реконструкцію житлового будинку по зазначеній вище адресі, шляхом влаштування прибудови і надбудови мансарди. Відповідно до технічних висновків по оцінці технічного стану вказаного житлового будинку, подальша експлуатація такого є допустимою. Порушення вимог пожежної безпеки при прийнятті в експлуатацію прибудови і надбудови, згідно висновку ГУ МНС України у Львівській області від 07.09.2010 року, відсутні. Робочий проект на самочинно здійснену реконструкцію погоджено з районним органом Держсанепідемнагляду. Комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний нагляд» розроблено проект на відповідність нормативним вимогам самочинно здійсненої прибудови з надбудовою, на які Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовило технічний паспорт. Житловий будинок побудовано на земельній ділянці, яка була надана в постійне користування попередньому власнику будинку ОСОБА_6 рішенням виконкому Львівської міської ради № 1931 від 15.12.1954 року. Права та законні інтереси інших осіб цією реконструкцією не порушено. З покликанням на ст. 376 ЦК України просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання права власності на самочинну прибудову під літ. а'-1 розміром 1,50 х 5,90 м, надбудову мансардного поверху під літ. Мн розміром 5,10 х 10,79м, переобладнані приміщення холу під літ. 1-3 площею 11,6 кв.м та житлової кімнати під літ. 1-12 площею 15,3 кв.м. будинку по АДРЕСА_1 - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2, в апеляційній скарзі зазначає, що позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та вважає, що таке підлягає скасуванню.

На думку апелянта висновки суду про можливість повторного звернення до інспекції для реєстрації декларації не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки для усунення недоліків позивач була зобовязана надати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, але такі акти фізичним особам не видавалися.

Крім цього покликається на те, що висновок Залізничного РВ ГУ МНСУ у Львівській області щодо погодження експлуатації самочинно здійсненого будівництва міжвідомчій комісії надавався, однак остання не прийняла позитивного рішення.

В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що позивач, як на правову підставу позову покликалася на ст. 376 ЦК України, при цьому, суд відмовляючи у задоволенні позову зазначає, що дані про те, що будь-яка особа в тому числі відповідач не визнає, оспорює чи порушує права позивача в матеріалах справи відсутні, як і докази про неможливість вирішити зазначений спір у позасудовому порядку.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Львівської міської ради та представник третіх осіб Залізничної райадміністрації та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області,будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 194, 196-197), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скаргивідсутні виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наявні матеріали справи, дослідженні судом докази судова колегія приходить переконання, що оскаржуване рішення відповідає наведеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що власник будинку і землекористувач ділянки, на якій розміщений будинок, ОСОБА_7 померла після закінчення реконструкції будинку, а з даним позовом звернулась спадкоємець ОСОБА_3, при цьому самочинно реконструйований будинок в експлуатацію не прийнятий, порушене питання було предметом розгляду компетентних органів, оскільки за життя ОСОБА_7 зверталася, як до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, так і до міжвідомчої комісії, проте зазначені інстанції спірне питання по суті фактично не розглянули через відсутність документів, які повинна була представити ОСОБА_7

Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Будинок по АДРЕСА_1належав на праві приватної власності матері позивача ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.06.1999 року і реєстраційним посвідченням від 09.07.1999 року (а.с. 59, 60).

У 2006-2007 рр. ОСОБА_7 разом з донькою ОСОБА_3 з метою покращення своїх житлових умов здійснили самочинну реконструкцію зазначеного будинку, з влаштуванням прибудови "а'-1" розміром 1,50 х 5,90 м, надбудови мансардного поверху під літ. "Мн" розміром 5,10 х 10,79м, та переобладнавши приміщення житлової кімнати під хол літ.1-3 площею 11,6 кв.м та приміщення кухні під житлову кімнату літ. 1-12 площею 15,3 кв.м, що відображено у технічному паспорті на цей житловий будинок, виготовленому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 18.05.2012 р. (а.с. 21, 63-69).

Згідно даних свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний актовий запис № 4971 (а.с. 126).

Із наявної у матеріалах справи копії спадкової справи № 07/2012 вбачається, що ОСОБА_3 16.03.2012 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, в тому числі на спірний будинок по АДРЕСА_1,проте свідоцтва про право на спадщину по даний час не отримала (а.с. 120-142).

Ще до подання зазначеного позову ОСОБА_3 її покійна мати ОСОБА_7 зверталась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області із заявою про реєстрацію Декларації про готовність обєкта до експлуатації, однак 19.10.2011 року Інспекцією відмовлено у реєстрації, при цьому розяснено, що після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутись до Інспекції для відповідної реєстрації (а.с. 94).

Згідно із вимогамист. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»таст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»надання дозволу на будівництво об'єкта містобудування здійснюється виконавчими органами відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст.ст.100,152 ЖК України(в редакції на момент звернення з позовом) переобладнання і перепланування жилого будинку і приміщення провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Такий дозвіл необхідний для перевірки дотримання вимог будівельних, пожежних та санітарних правил. За відсутності вказаного дозволу перепланування та переобладнання слід вважати самовільним.

На виконання переобладнання і перепланування потрібен дозвіл виконкому відповідної ради, що надається в формі рішення виконкому, прийнятого на підставі висновку міжвідомчої комісії.

З витягу із протоколу № 13 міжвідомчої комісії від 19.04.2011 року вбачається, що комісія рекомендувала ОСОБА_7, яка звернулась із заявою про надання дозволу на експлуатацію самочинно розширеного будинку за рахунок прибудови і надбудови, для прийняття рішення по суті представити згоду власників будинку АДРЕСА_1 та висновки Залізничного РВ ГУ МНС України у Львівській області щодо погодження експлуатації самочинно здійсненого заявником будівництва (а.с. 104).

З наведеного слідує, що у зазначених випадках до компетентних органів про прийняття в експлуатацію реконструйованого будинку зверталась покійна мати позивача ОСОБА_7, як власник будинку, і фактично відмови по суті даного питання не отримала, їй запропоновано подати додаткові документи.

В свою чергу, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під самочинним будівництвом необхідно розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих обєктів нерухомості (ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) обєкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій (ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до роз"ясень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

З акту комісії працівників ЛКП «Левандівка» № 281 від 23.05.2012 року вбачається, позивач ОСОБА_3 разом із сім'єю проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Даний будинок розміщений на земельній ділянці, яка в силу приписів ст. 83 ЗК України перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, згідно архівного витягу рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 1931 від 15.12.1954 року була залишена в користуванні попередніх власників будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с. 5).

Позивач надала суду проект КП «Архітектурно-будівельний нагляд» на відповідність нормативним вимогам спірної самочинно здійсненої прибудови з надбудовою індивідуального житлового будинку (а.с. 7-20).

Згідно оцінки технічного стану житлового будинку по АДРЕСА_1 для подальшої нормальної експлуатації будівлі необхідно здійснити заходи по ліквідації відзначених у звіті дефектів та пошкоджень.

У зв'язку з тим, що при обстежені будинку встановлено сталий стан розташування несучих конструкцій без будь-яких змін геометричних, об'ємно-планувальних і конструктивних парламентів, а також відсутність ознак незадовільного стану несучих конструкцій, пов'язаних з їх руйнуванням, подальша експлуатація будинку допустима (а.с. 61-76).

Позивач також отримала відповідні дозволи із санітарно-епідеміологічної служби, державного пожежного нагляду (а.с. 22, 24).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені дозволи, проект на відповідність нормативним вимогам самочинно здійсненої прибудови з надбудовою індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, виготовлений КП «Архітектурно-будівельний нагляд», оцінка технічного стану будинку - носять рекомендаційний характер і не є дозволом на переобладнання або перепланування чи виконання будь-яких робіт на об'єкті.

Також, у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз'яснено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Львівська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, при цьому самочинно реконструйований будинок в експлуатацію не прийнятий, позивачем не доведено того, що питання спірного об'єкту не можливо вирішити в адміністративному порядку.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин