Ухвала суду № 45092281, 25.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/864/11 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/783/459/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Струс Л.Б.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю представника ПАТ «Брокбізнесбанк» - Презляти С.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року у справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», третя особа ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними,-

в с т а н о в и л а:

14.03.2011 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося в суд з даним позовом, позовні вимоги уточнило 12.02.2013 року, та обґрунтовує їх тим, що 20.09.2005 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» (надалі Банк) та ОСОБА_4 укладений Кредитний договір № 188, за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 680 тис. грн. на споживчі потреби, терміном до 19.09.2008 року, які пізніше були повернуті. 21.09.2006 року та 26.11.2007 року між сторонами були підписані Додаткові договори, відповідно - № 1 та № 2, за якими кредит був переведений в долари США зі сплатою 13% річних, а ліміт заборгованості відклично-поновлювальної кредитної лінії збільшено до 300 000,00 дол. США, і встановлено графік погашення заборгованості з 01.02.2010 року по 19.09.2010 року. Банк свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_4 в період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року 300 000,00 дол. США, однак ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору і станом на 19.09.2010 року - день кінцевого терміну повернення кредиту, не повернув отримані кошти в повному обсязі. Крім того, з листопада 2009 року ОСОБА_4 почав порушувати умови сплати відсотків за кредит. Тому станом на 11.02.2013 року у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 3 820 266,58 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.

15.05.2013 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», пославшись на те, що 20.09.2005 року між ним та Банком був укладений кредитний договір № 188, за яким Банк надав йому кредит в сумі 680 тис. грн., які він пізніше повернув Банку. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 20.09.2005 року між ним і Банком був укладений Договір іпотеки, за яким він передав Банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1, а 26.11.2007 року укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 20.09.2005 року. 21.09.2006 року та 25.11.2007 року між ним та Банком укладені Додаткові договори № 1 і № 2 до Кредитного договору № 188, за якими Банк надав йому кредит в загальній сумі 300 тис. дол. США, з кінцевим терміном повернення 19.09.2010 року. Незважаючи на підписання Додаткових договорів на отримання коштів, він даних коштів не отримував, так як потреба в них відпала у звязку із зміною економічної ситуації. Вважає, що під час укладення Кредитного договору Банк, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів», не повідомив його про можливість настання валютних ризиків, не надав консультації з питань виконання Кредитного договору, та із-за неналежного юридичного оформлення Банком самого Договору, він не міг знати, що зміна курсу національної валюти може вплинути на його фінансову спроможність у майбутньому. Просить визнати недійсними в цілому, укладені між ним та Банком Додатковий договір № 1, укладений 21.09.2006 року, та Додатковий договір № 2, укладений 25.11.2007 року, а також визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 20.09.2005 року, укладений між ним та Банком 26.11.2007 року.

Ухвалою суду від 15.05.2013 року дані позови обєднані в одне провадження.

Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», прострочену заборгованість по кредитному договору № 188 від 20.09.2005 р. в сумі 422 174,84 дол. США, що дорівнює по курсу НБУ 3 374 443,5 грн., та 455 823,08 грн. пені, а всього стягнуто 3 820 266,58 грн. (три мільйони вісімсот двадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 58 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», понесені судові витрати в розмірі 1820,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними, відмовлено.

05 березня 2014 року рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4 ОСОБА_5

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.

Вдруге, 01 жовтня 2014 року вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_3, яка з рішенням суду першої інстанції також не погоджується. Зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено додаткові договори до Кредитного договору № 188 від 20 вересня 2005 року, згідно яких сума кредиту була збільшена та переведена у долари США. Крім цього, з метою забезпечення виконання зобовязань між ними укладено договір іпотеки від 20 вересня 2005 року, за яким було передано в іпотеку нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Звертає увагу на те, що у 2007 році між нею та ОСОБА_4 розірвано шлюб і вона не давала згоди на укладення ним додаткових договорів та договору про внесення змін до договору іпотеки, відтак і не давала згоди на збільшення обсягу обтяження на предмет іпотеки. Також стверджує, що ОСОБА_4 були підписані додаткові договори на отримання грошових коштів, однак він їх не отримував, оскільки у звязку зі зміною економічної ситуації потреба у них відпала. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» були подані копії заявок на видачу готівки на 52 листках, однак ОСОБА_4 ніяких заявок на отримання кредитних коштів не підписував, у звязку з чим він просив суд витребувати у банку оригінали цих заявок та призначити у справі судову почеркознавчу експертизу. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомлені належним чином, про що свідчать повістки про виклик до суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та оголошення у пресі (а.с. 333, 334, 335, 336, 337, 341-342, 344), в судове засідання апеляційної інстанції у черговий раз не зявилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Брокбізнесбанк» Презляти С.З., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2005 року між АТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 188, за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 680 тис. грн. на споживчі потреби терміном до 19.09.2008 року, які ОСОБА_4 повернув (а.с. 18-19).

Одночасно, 20.09.2005 року між АТ «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № 188, за яким ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).

21.09.2006 року між Банком та ОСОБА_4 укладений Додатковий договір № 1, за яким були внесені зміни до Кредитного договору № 188, зокрема, Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 134 тис. дол. США, зі сплатою під 13% річних, терміном до 19.09.2008 року (а.с. 21).

25.11.2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладений Додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 188, за яким сума кредиту була збільшена до 300 000,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення 19.09.2010 року (а.с. 20).

Також, 26.11.2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 20.09.2005 року, за яким ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_4 в сумі 300 тис. дол. США (а.с. 27).

За період з 06 жовтня 2006 року по 19 грудня 2007 року ОСОБА_4, а також за його дорученням (виданим на термін з 25.04.2005 року по 25.04.2008 року) ОСОБА_6, отримали в касі Банку 300 тис. дол. США, що підтверджується Заявками на видачу готівки (а.с. 31-85, 197).

Відповідно до умов Кредитного договору № 188, з урахуванням змін, внесених Додатковими договорами № 1 та № 2, ОСОБА_4 зобовязався щомісячно, в період з 01 лютого 2010 року до 19 вересня 2010 року, здійснювати погашення основної суми кредиту розміром 300 тисяч дол. США.

На протязі 2009- 2010 років ОСОБА_4 неодноразово направлялися Вимоги про сплату заборгованостей по чергових платежах та дострокове повернення кредиту протягом 30 днів з дня їх отримання (а.с. 29-30).

Дані вимоги Банку залишились невиконаними, заборгованість не погашена.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ч.1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки в обгрунтування позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по кредиту, відсотках та пені, позивач представив розрахунки їх нарахування, в тому числі і в суд апеляційної інстанції (а.с. 161, 318), які повністю відповідають умовам Кредитного договору.

Згідно п.п. 2.3 і 2.4 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на фактичну заборгованість за кредитом за фактичну кількість днів у періоді, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його використання, ОСОБА_4 зобовязався сплачувати Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу за кожний день прострочення платежу.

З розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_4 не виконував належним чином взяті на себе зобовязання, а тому у нього по Кредитному Договору № 188 від 20.09.2005 року, станом на 11.02.2013 року виникла заборгованість в загальній сумі 3 820 266,58 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 296 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.02.2013 рокустановить 2 365 928,00 грн. (296 000,00 х 7,993 = 2 365 928,00); прострочена заборгованість по відсотках за період за період з 01.08.2009 року по 11.11.2012 року в сумі 126174,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.02.2013 рокустановить 1008515,50 грн. (126174,84 х 7,993 = 1 008 515,50); та пеня за період з 11.10.2010 року по 10.10.2011 року в сумі 455 823,08 грн. (а.с. 161-162, 318).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення ст. ст. 526, 533, 627, 1049, 1054 ЦК України в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов'язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Станом на 24 лютого 2014 року офіційний курс долара США до гривні встановлений НБУ становив 10,00 грн. за 1 долар США.

Задовольняючи позов банку в межах заявлених позовних вимог та стягуючи заборгованість в еквіваленті до гривні, суд вірно виходив з курсу 7,993 грн. за долар США.

Будь-яких належних доказів, щодо спростування суми заборгованості ні відповідачем, ні третьою особою в суді першої та апеляційної інстанцій не представлено.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не скористався своїм правом та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а посилання ОСОБА_4 про те, що він не отримував в касі Банку 300 тис. дол. США спростовуються наданими Банком заявками на видачу готівки (а.с. 31-85).

Посилання апелянта, як на підставу незаконності прийнятого судом першої інстанції рішення, на те, що у 2007 році між нею та ОСОБА_4 розірвано шлюб і вона не давала згоди на укладення ОСОБА_4 додаткових договорів та договору про внесення змін до договору іпотеки, а отже і не давала згоди на збільшення обсягу обтяження на предмет іпотеки, також є безпідставним, так як дана обставина, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребує доказуванню, оскільки така була встановлена рішенням Галицького районного суду від 21.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_4 про визнання недійсними укладених між ОСОБА_4 та ПАТ «Брокбізнесбанк» Кредитного договору № 188 від 20.09.2005 року, Договору іпотеки від 20.09.2005 року, Додаткового договору від 25.11.2007 року та Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 26.11.2007 року. Зокрема суд, розглянувши дану справу встановив, що на момент укладення зазначених оспорюваних договорів, сторонами були дотримані всі необхідні умови дійсності укладених правочинів, відсутні загальні, передбачені ст. 203 ЦК України, та спеціальні (передбачені галузевим законодавством) підстави для визнання зазначених договорів недійсними, права позивача та відповідача ОСОБА_4, як споживачів, при укладенні та виконанні оспорюваних договірних зобовязань порушені не були, а відтак - позовні вимоги безпідставні. Тому в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_4 судом було відмовлено.

Дане рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.01.2013 року залишено без змін та набрало законної сили (а.с. 186-195).

Не заслуговують на увагу і посилання апелянтки на те, що подані на підтвердження позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» копії заявок на видачу готівки на 52 листках ОСОБА_4 не підписував.

Дане твердження спростовується матеріалами справи, зокрема ОСОБА_4 заявляючи, що 300 тис. дол. США в Банку не отримував та не знає хто їх отримав, в той же час вказав, що не звертався у правоохоронні органи з цього приводу.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, а також апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4 клопотання про призначення експертизи щодо підписів на заявках на видачу готівки на 52 листках не заявлялось, не заявлялось таке клопотання й апелянткою під час розгляду даної апеляційної скарги.

Будь-яких інших належних доказів щодо спростування вищевказаного твердження сторонами не представлено.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Струс Л.Б.