Вирок № 45091886, 16.06.2015, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/277/15-к

Номер провадження 1-кп/452/36/2015

ВИРОК

іменем України

16 червня 2015 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

суддів Галина В.П., Карнасевич Г.І.,

при секретарі Топорович В.В.,

із участю: прокурора Сидір В.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою; одруженого; непрацюючого; раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у ніч з 12 на 13 лютого 2014 року знаходячись на вулиці Зеленій у с. Раково Старосамбірського району Львівської області, маючи умисел на незаконне проникнення в будинок, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, умисно без дозволу і згоди власника ОСОБА_4, якій належав будинок НОМЕР_1, зайшов спочатку в її господарство, після чого, розбив вікно вхідних дверей цього будинку, через що відчинив їх із середини та умисно незаконно проник у вказаний будинок по АДРЕСА_2, чим умисно порушив недоторканність житла ОСОБА_4, власником якого вона була.

Окрім цього ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність і перебуваючи в стані алкогольного спяніння та, будучи у житловому будинку в АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_4, маючи на меті позичити кошти в останньої та отримавши негативну її відповідь, відштовхнув потерпілу, внаслідок чого вона вдарившись до дверей втратила свідомість і впала на підлогу. У наступному обвинувачений щоб ОСОБА_4 повернувшись до тями не звернулася до органів міліції, на кухні її житлового будинку взяв ніж і, реалізовуючи свій злочинний намір, наніс потерпілій удари у життєво-важливі органи, - у праву пластину щитовидного хряща, правої надключичної, правої підщелепної ділянки, кута нижньої щелепи справа, під тілом нижньої щелепи справа, лівої підщелепної ділянки, правої підреберної ділянки, що супроводжені крововиливами в мязи шиї, пораженння правої і лівої легені, лівої долі печінки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, котрі небезпечні для життя в момент заподіяння та є безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4, - обвинувачений вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, потерпілого та свідків у судовому засіданні, докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він своїми умисними діями, вчинив незаконне проникнення до житла громадянки ОСОБА_4 та вбивство останньої, тобто умисне протиправне заподіяння її смерті.

Допитаний безпосередньо у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винність в інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що злочинів не учиняв, йому невідомо хто це міг зробити і навіть не здогадується. Того дня був зайнятий побутовими питаннями, зокрема, допомагав у пологах корови, що належить братовій ОСОБА_5; після чого разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 випивали горілку біля однієї літри. Потім пішов додому спати, а коли проснувся коло 19.00год., то його дружина із своєю матірю за цю пянку сварили, через що виник між ними конфлікт; ОСОБА_2 сказав своїй матері щоб прийшла і владнала цю суперечку. Коли мати прийшла, то якось все заспокоїлось і ОСОБА_2 одягнувшись, пішов на вулицю, де перекурив; потім пішов у туалет і так склались обставини, що шваґер ОСОБА_9 її пішов проводжати, на що обвинувачений висловив своє незадоволення дружині та тещі, що то він самостійно повинен був свою матір провести. ОСОБА_2, взявши із дому ніж для самозахисту, попрямував до дому матері, де випив кави та ліг спати. Наступного дня 13.02.2014 року в матері взяв трохи грошей на сигарети і пішов купив собі дві пачки. Тоді по дорозі люди-односельчани говорили, що хтось ОСОБА_4 зарізав, - біля її будинку було багато людей, працівники міліції та потерпілий у справі ОСОБА_1, котрому обвинувачений висловив співчуття у смерті матері. Через три дні обвинувачений допомагав копати гріб на цвинтарі, щоб поховати потерпілу. Крім цього того дня 13.02.2014 року і 17.02.14р. ОСОБА_2 допитували працівники міліції, 15.02.14р. у нього відбирали біологічні зразки на експертизу; потім через два-три тижні знову допитували, нібито в кінці травня після свята Пасхи возили у Львів на детектор брехні, де результат був позитивний для нього; у період із 23.09.14р. до 01.10.2014 року відбував адміністративний арешт 8 діб на підставі постанови Старосамбірського районного суду про притягнення до відповідальності за адміністративний проступок, передбачений ст. 173 КУпАП за заявою сусіда ОСОБА_10, із котрим ніби посварились, але помирились, однак на наступний день була написана заява у міліцію і ОСОБА_2 взявши на роботі 200грн. думав оплатити у суді штраф, але відносно нього прийняли рішення покарати адміністративним арештом. Відбувши 3-4 доби у Самборі в ІТТ, його водили до слідчого, котрий його бив кодексом по голові щоб признатись у вбивстві ОСОБА_4, погрожував, що дітей заберуть у дитячий будинок, пообіцяв, що полікують 2-3 місяці та випустять його. Тоді ОСОБА_2 написав заяву про вчинення злочину, а слідчий сказав усе повторити на відео. Лише після цього обвинуваченому було надано адвоката ОСОБА_11, котра все йому розяснила.

Суд на такі пояснення зважає, що ОСОБА_2 своїм неточним показанням про невизнання вини на досудовому слідстві та в суді мав намір помякшити відповідальність чи уникнути її за вчинене та використав таке поводження як спосіб захисту. Підсумовуючи зясовані обставини, суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст.115 КК України; судом це ураховано і дано оцінку тому факту, що обвинувачений ОСОБА_2 себе не обмовив на досудовому розслідуванні, під час розгляду кримінального провадження у суді не знайшло свого підтвердження що на нього здійснювався психологічний вплив працівників міліції внаслідок пригнічення його волі чи стосовно нього були застосовані недозволені методи дізнання зі сторони слідства, на момент складення ним заяви про скоєння злочину він хоча перебував під адміністративним арештом, але як сам ствердив що через конфлікт із сусідом і розраховував за це отримати адміністративне стягнення у виді штрафу; після вчинення злочину це мало місце через сім місяців. Вказана заява судом проаналізована під час допиту обвинуваченого в суді, котрий її жодним чином не спростував і, яка узгоджується у сукупності із пізніше наведеними та оціненими судом доказами.

Із висновку судово-медичної експертизи №192 від 13.10.2014 року, розпочатої 01.10.14р. відомо, що в громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при проведенні експертизи будь-яких ушкоджень не виявлено (Т.1 а. с. 115).

Водночас не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню клопотання захисника-адвоката про визнання доказів недопустимими, а саме: заяви ОСОБА_2 від 26.09.2014 року про скоєння ним злочину; протоколів негласних слідчих дій, проведених щодо ОСОБА_2 в період часу із 29.09.14р. по 02.10.14р.; протоколу допиту підозрюваного від 01.10.14 року та додатків до нього.

Однозначно Конституцією України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ч. 2 ст. 3 Конституції регламентовано, що головним обовязком держави проголошено утвердження та забезпечення прав і свобод людини, а отже, правоохоронні органи та суд при встановленні істини під час розслідування і розгляду кримінальної справи зобовязані дотримувати гарантій прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Конституції та в інших законах України. Згідно зі ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом і застосування презумпції невинуватості.

Як установлено судом у рамках оперативно-розшукової діяльності при досудовому розслідуванні кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014140320000074 від 13.02.2014р., проведені негласні слідчі дії у період з 29.09.14р. по 02.10.14р. стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 як аудіо контроль його розмов із іншими затриманими особами та працівниками міліції, а також зафіксований відео протокол допиту підозрюваної особи від 01.10.14р. як докази були отримані належним субєктом, який наділений повноваженнями проводити процесуальну дію, під час якої отримані ці докази; важливі для справи фактичні дані були одержані зі встановлених законом джерел, що перераховано у ст. 65 КПК України, що було перевірено у суді; докази були отримані з дотриманням порядку проведення процесуальних дій; під час отримання цих доказів були дотримані вимоги закону щодо фіксації перебігу та результатів такої процесуальної дії; зібрані докази й інші матеріали кримінальної справи є достатніми для здійснення аналізу й перевірки достовірності та законності отримання фактичних даних, - отже, отримані у встановленому законом порядку.

Разом з тим у суді не встановлено, що мало місце порушення права на захист ОСОБА_2 01.10.14р., коли при його допиті був присутній захисник-адвокат, при чому під час відео перегляду цього допиту жодним чином не спостерігається будь-якого тиску на обвинуваченого з будь-котрого боку присутніх чотирьох осіб, - ОСОБА_2 у спокійній атмосфері, без емоцій послідовно на пропозицію прокурора в присутності адвоката надав чіткі показання про вчинений злочин із деталізацією окремих обставин, що ним навіть не були зазначені у заяві про вчинений злочин від 26.09.14р., що узгоджувалось із інформацією, отриманої при застосуванні технічних засобів стосовно особи у період з 29.09.14р. по 02.10.14р. як негласні слідчі дії, де однаково, але ще в більшій мірі деталізовано без усякого сумніву ОСОБА_2 частково завуальовано і прямо вказує про вчинення ним убивства ОСОБА_4; судом зовсім не помічено, що підозрюваному давались навідні запитання. Лише після зорганізованої ОСОБА_12 зустрічі тоді підозрюваного ОСОБА_2 із запрошеним адвокатом ОСОБА_11, обвинувачений з точністю до навпаки змінив свою позицію на попередню про невизнання винності у скоєному. Дослідивши зазначене, а також беручи до уваги розяснене Пленумом Верховного Суду України у п. 11 постанови від 24 жовтня 2003 р. №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суд прийшов до висновку, що не мало місце порушення вимог закону щодо участі захисника і вказане однаково не може бути підставою для визнання недопустимими тих доказів, що були зібрані досудовим розслідуванням із 29.09.14р. по 01.10.14р. під час виконання таких дій.

При цьому, судом прийнято до уваги положення констатовані Європейським судом з прав людини при розгляді справи «Яременко проти України»: право не свідчити проти себе та не давати показань є загальновизнаними міжнародними стандартами та складовими права на справедливий суд; таке право передбачає, що сторона обвинувачення у кримінальній справі повинна доводити вину обвинуваченого без використання доказів, отриманих шляхом застосування методів примусу або пригнічення волі обвинуваченого; що не було порушене право на захист, оскільки 01.10.14р. викривальні показання тоді підозрюваний ОСОБА_2 під час відео допиту надавав у присутності захисника-адвоката (рішення ЄСПЛ у справі «Сальдуз проти Туреччини»).

Тому, на підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається зокрема із наступного:

Із допитаного безпосередньо в судовому засіданні показань ОСОБА_2 з приводу написання ним заяви про вчинення злочину 26.09.14р., зафіксованої його розмови про обставини вчинення із іншими особами у період з 26.09.14р. по 02.10.14р., про відео зафіксований протокол слідчого експерименту від 01.10.14р. відомо, що він нічим не спростував своєї причетності до кримінальних правопорушень, не пояснив про жоден тиск на нього, не спростував пояснень про визнання вини взамін за щось саме заздалегідь обіцяне, не показав суду в звязку з чим наводив такі дані та деталі про обставини вчинення, як про куріння сигарети на подвірї ОСОБА_4 12.02.14р., позику в неї грошей, штовханину із потерпілою і подальше нанесення їй кілька хаотичних ударів ножем, що ніж поламався і він його залишив на місці злочину, удома переодягнувся і взяв інший ніж для самозахисту, пішов до своєї матері та сказав, щоб його не шукали, йде у Самбір у міліцію.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 ствердили про перебування ОСОБА_2 того дня 12.02.14р. у стані алкогольного спяніння і про те, що давали на його прохання йому цигарки покурити. Окрім цього ОСОБА_9 показав, що коли о 21.30год. 12.02.14р. провів матір ОСОБА_2 ОСОБА_15 до її дому, то там перебував громадянин ОСОБА_16 разом із вітчимом обвинуваченого, в котрого свідок попросив сигарету покурити. Повернувшись після цього додому ОСОБА_9 по дорозі ОСОБА_2 не зустрічав.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що 12.02.14р. із 19 до 21 години гостював у вітчима ОСОБА_2, з яким випили по 100грам горілки і тоді він пішов на роботу на чергування. Із ОСОБА_9 та ОСОБА_2 не пересікався.

Аналіз наведених показань приводить суд до переконання, що подія злочину мала місце найбільш близько до істини із 21.45год. до 22.00год. 12.02.14р., після чого ОСОБА_2 повертався додому змінити одяг, узяти ніж та пішов до будинку матері попередити про зізнання у вчиненому, а в наступному запланував повідомити про це міліцію. Однак, через погане самопочуття після випитого спиртного його матір переконала залишитись удома і проспатись.

Із показань потерпілого ОСОБА_1 убачається, що він свою матір востаннє провідував у січні 2014 року, що фактично вона була у літньому віці, але була здоровою і самостійно все робила, що її частіше провідувала його дружина ОСОБА_17 та постійно доглядала родичка із села, - племінниця, котра проживає неподалік. Про вбивство матері він довідався із слів дружини, котра того дня 13.02.14р. це зранку виявила, коли приїхала за картоплею.

Допитана судом свідок ОСОБА_17 показала, що 13.02.14р. о 8.45год. приїхала у село Раково до свекрухи і відразу побачила вибиту вхідних дверей шибку вікна; із собою у руках мала дві сумки і тому штовхала двері, але щось перешкоджало, хоча двері були при-відкритими. Коли зайшла і зняла плащ, то із прихожої за дверима побачила на підлозі голову матері чоловіка, тіло було прикрите килимом, на дверях була кров. Викликала працівників міліції, котрі приїхали у межах 10год. того дня, також повідомила родичів.

Зазначене однаково підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_18

Із показань свідка ОСОБА_12 відомо, що 12.02.14р. у день релігійного свята Трьох Святих її чоловік ОСОБА_2 допомагав своїй братовій у пологах корови, а потім коло обіду прийшов додому напідпитку та ліг спати до 19.00год. Коли прокинувся у тій порі, то вона із ним сварилась, на що її мати покликала матір чоловіка ОСОБА_15, котра пробула у них удома до 21.30год. Потім брат ОСОБА_9 провів її до себе додому, коли ОСОБА_2 виходив у туалет. У свою чергу про це довідавшись ОСОБА_2 одягнувся та пішов слідом, пояснивши, що то його матір і він повинен був її провести. ОСОБА_12 зателефонувала до свекрухи, а остання відповіла, що ОСОБА_2 ночуватиме у неї. Наступного дня вона довідалася про вбивство ОСОБА_4

Аналогічні показання дали суду допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_19, котрі однаково вважають, що убивство вчинив хтось із родини потерпілої.

Суд критикує такі показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_19, оскільки вони є упередженими та дані на користь обвинуваченого з метою приховати істину та його відношення до скоєного; могли послужити як алібі для ОСОБА_2 Самі по собі ці показання не узгоджуються між собою, хоча в основному є подібними до часу вчинення злочину, але суперечливими по деталях. Досудовому розслідуванню під час допиту як свідка 13.02.2014 року ОСОБА_12 давала показання, що чоловік ОСОБА_2 о 22.00год. 12.02.14р. вже спав, коли ОСОБА_9 проводжав його матір до її дому, що у вечірній час він був тверезим, а в обідній час того дня вона лише один раз телефонувала свекрусі в пошуках де є ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що приготувала синові на його прохання чай, у свою чергу ОСОБА_2 у судовому засіданні ствердив, що пив каву, що приготувала його мати.

Із протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів у результаті негласних слідчих дій із слів ОСОБА_2 відомо, що до своєї матері ОСОБА_15 обвинувачений прийшов після вчинення злочину після 22.00год., а також після того, як переодягнувся удома, взяв ніж та повідомив їй, що вчинив щось протиправне, просив його не шукати і сказав, що йде у міліцію про це заявити. ОСОБА_15 у цьому його відмовила та наполягла спершу поспати.

Аналогічне встановлене протоколом допиту підозрюваного від 01.10.2014 року заступником прокурора Старосамбірського району за участі слідчого СВ Старосамбірського РВ ГУМВСУ, старшого слідчого-криміналіста СУ ГУ МВСУ, спеціаліста-криміналіста НДЕКЦ ГУМВСУ та в присутності захисника-адвоката Мукана І.В., при чому було застосовано технічні засоби фіксації, а саме проведення відеозапису за допомогою відеокамери Canon DC 220 на носій DVD-RW №8900683DL307L032XH, що було підписано ОСОБА_2 із вказівкою про відсутність зауважень і доповнень, а також було досліджено у судому засіданні та не викликало коментарів і запитань в учасників судового розгляду, окрім у сторони захисту, коли адвокат вважав це недопустимим доказом.

Напроти-вагу цьому суд надає оцінку протоколу допиту підозрюваного, із якого очевидно і безсумнівно зясовано про його відношення до скоєного ним незаконного проникнення у житло ОСОБА_4 та подальшу реалізацію злочинного наміру умисного протиправного позбавлення її життя. Підозрюваному розяснено про процесуальні права і обовязки, він самостійно усно без будь-якого психологічного тиску повідомив, що добровільно дає показання і надалі по хронології подій того дня 12.02.14р. розповів як провів день, як увечері проник у будинок потерпілої та наносив їй удари ножем.

Зокрема тоді підозрюваний ОСОБА_2 показав, що 12.02.2014 року зранку біля 9.00год. пішов до своєї матері. Через півгодини подзвонила братова дружина і попросила прийти допомогти у пологах корови. Після цієї процедури вона пригостила їх чотирьох одним літром горілки, а в 12.00год. ОСОБА_2 пішов додому. Дружина сказала поспати і обвинувачений спав до 19.00год., після цього вийшов на вулицю і зустрів ОСОБА_13 у котрого поросив закурити, надійшла теща, зробила зауваження що брат хворий, а він (ОСОБА_2) випиває. Тоді він вирішив піти до матері поскаржитись. На це мати прийшла до будинку і пояснила, що буває, що можна і випити спиртного; потім дивились телевізор; чомусь шваґер пішов проводжати матір обвинуваченого, на що ОСОБА_2 одягнувся і пішов за ними. По дорозі побачив світло у будинку ОСОБА_4 та вирішив позичити грошей на цигарки; довгий час стукав по шибі вікна, але вона не відкривала; подумав що померла чи щось трапилось; стукав у вікно, але знову не відчиняла. Тоді знайшов середній камінь і вибив маленьке вікно кинувши щоб не поранити руку. Потім із середини відкрив гачок та зайшов усередину, говорив «баб, баб» на що вийшла ОСОБА_4 на коридор. ОСОБА_2 каже позичити 20гривень на сигарети, але вона показала пустий гаманець і пояснила що грошей нема. ОСОБА_2 виходячи плечем її відштовхнув і вона впала, знепритомніла. Обвинувачений підійшов і каже «баб, баб»; подумав, що вона заявить у міліцію через племінницю. Тоді раптово пішов до кухні, узяв ніж і наніс 3 чи 4 удари, - кілька разів у шию коли вона лежала і не подавала ознак життя. Потім пішов до себе додому, помив руки на подвірї, змінив одяг та пішов до будинку матері; постукав, вона відчинила і він каже не шукати бо йде в Самбір в міліцію. Мама в нічному вбранні його неподалік наздогнала і переконала повернутись. Удома в неї випив каву та ліг спати.

Відповідаючи на уточнюючі запитання учасників допиту і в тому числі на запитання захисника-адвоката, котрі не були навідними, у них не містилось ані частини відповіді, ні не були психологічно перекрученими, - ОСОБА_2 чітко відповідав де саме взяв кухонний ніж, що він зламався при ударах в область шиї потерпілої, що ОСОБА_4 лежала без будь-яких рухів у той момент, удари наносив лівою чи можливо правою рукою, - 3 чи 4 удари в шию з правої сторони; злякався усвідомивши, що зробив поганий вчинок через те, що пішов того дня через відсутність сигарет; а взагалі курив Приму, ЛД, Президент за ціну в середньому 7-8 гривень.

Додатково ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_4 показувала пустий гаманець, що немає грошей. У той час він стояв біля дверей у коридорі при виході на веранду, її речей не брав, через його один удар вона впала без свідомості, спротиву не чинила, ніж зі страху кинув біля неї, ніж хруснув ніби як зламався; все було дуже швидко. Раніше не давав таких показань, бо боявся, оскільки з весни робота розпочиналась, потім дітей до школи слід було готувати, а тепер діти вчаться і він вирішив зізнатись; жаліє що так сталось. Раніше до ОСОБА_4 ходив допомагати по господарстві на запрошення її племінниці, яка неподалік проживає, за що йому давали 10-20грн. Грошей у ОСОБА_4 не позичав, а лише один раз на проїзд в автобусі хотів позичити та із таким питанням звертався до потерпілої, яка йому відмовила таким самим чином, що немає коштів.

ОСОБА_2 показав як лежала на підлозі ОСОБА_4 і головою була притиснута до дверей, тіло на удари ножем не реагувало, ні руками не махала. У свою чергу він застрашився і все пройшло швидко; про вчинене нікому не розповідав; одяг що він зняв, залишив удома, дружина його віддала слідчому, він у ньому на роботу ходив, чи був випраний, - ОСОБА_2 не знає, але залишив його на пральній машині коли переодягнувся. ОСОБА_4 гаманець підняв і поклав на кухні на стіл, коли ніж брав, а до того він лежав коридорі.

ОСОБА_2 вважав, що вбивство потерпілої ОСОБА_4 учинив через нервовий зрив внаслідок сварки із дружиною, котра погрожувала, що буде розводитись; посварившись, вирішив піти до матері. Таке траплялось не один раз, що були в обвинуваченого нервові зриви через сварки. Окрім цього ОСОБА_2 уточнив, що тріснула під час ударів ножем чи то кістка, чи ніж зламався і він не дивився де лезо і де ручка, - залишив і все; ударів наніс всього чотири, але не менше трьох; зробив це щоб ОСОБА_4 не розповіла родичам, що він приходив, що хотів гроші, що вона заявить у міліцію.

Із показань допитаного свідка ОСОБА_21 з використанням технічних засобів у спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечувало сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них із створенням акустичних перешкод, відомо, що він разом із ОСОБА_2 протягом двох-трьох днів відбував затримання в ізоляторі тимчасового тримання Самбірського МВ ГУМВСУ; що обвинувачений йому розповідав за що був затриманий, а саме за вбивство потерпілої.

Аналогічне суду підтвердив допитаний в такий спосіб свідок ОСОБА_22, котрого під час допиту впізнав за ознаками розмовної лексики безпосередньо сам обвинувачений ОСОБА_2, ствердивши, що дійсно із ним був в одній камері, хоча заперечив діалог про спілкування з ОСОБА_22 не про вбивство, а про причину відбування адміністративного арешту.

Оскільки, виходячи з обставин даного кримінального провадження, судом установлено, що за фактичними обставинами справи дії ОСОБА_2 повязані із умисним протиправним позбавленням життя іншої людини, тому судом ураховано розяснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», де вказано, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є субєктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Разом з тим не заслуговує на увагу позиція захисту в даному кримінальному провадженні, що частину доказів, що були надані стороною обвинувачення, слід оцінити з точки зору їх інформативності та належності, зокрема, висновки експертиз, що такі ні прямо, ні побічно не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному провадженні. Такі докази судом проаналізовано в сукупності із іншими здобутими в ході досудового розслідування, з протоколами слідчих дій, іншими висновками експертиз всіх разом, із протоколами допиту осіб очевидців досудовим розслідуванням у співставленні та в порівнянні з їх показанням у суді, а тому на підставі цього суд дійшов до переконання про причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Окрім наведених раніше доказів у формі допитаних свідків, суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого на підставі зібраних доказів досудовим розслідуванням та перевірених у судовому засіданні, а саме на основі наступних наведених слідчих дій, висновків експертиз:

- протоколу огляду місця події за фактом вбивства ОСОБА_4 в с. Раково Старосамбірського району Львівської області від 13.02.2014 року та фототаблицею до даного протоколу (Т. 1 а. с. 1-11, 12-40);

- протоколу огляду трупа ОСОБА_4 від 13.02.2014 року та фототаблицею до цього протоколу (Т. 1 а. с. 41-42, 43-53);

- висновку судово-медичної експертизи №13 від 13.03.2014 року, із якого відомо, що при експертизі трупа громадянки ОСОБА_4, 1935 року народження, виявлено наступні ушкодження: при зовнішній - крововилив під лівою вилицею; рани - на чолі зліва; в ділянці кореня носа; в лівій скронево-чільній ділянці; дві рани долонної поверхні вказівного пальця правої кисті; рана тильної поверхні цього ж пальця; проникаючі в товщу мязів шиї рани з локалізацією: в ділянці щитовидного хряща шиї, правої надключичної ділянки, правої підщелепної ділянки; рана в ділянці кута нижньої щелепи справа; рана лівої підщелепної ділянки; рана правої підреберної ділянки; рана під тілом нижньої щелепи справа; не проникаючі рани з локалізацією по тильній поверхні правої кисті, та різана рана потиличної ділянки голови; множинні крововиливи правої вилиці, садно лівого виска, та крововиливи на всій поверхні носа; крововилив на мяких тканинах тімяної ділянки голови; при внутрішньому - крововилив на мяких тканинах лобно-тімяної ділянки голови; крововиливи в судинний пучок та грудинно-ключично-сосковидні мязи шиї, як з лівого так і з правого боків; три рани на передній поверхні верхньої долі лівої легені; рана передньої поверхні верхньої долі правої легені; рана лівої долі печінки; та крововилив у жирову капсулу лівої нирки. Такі пошкодження, як крововиливи під лівою вилицею, множинні крововиливи правої вилицевої ділянки, садно лівого виска, крововиливи всієї поверхні носа, тімяної ділянки голови, різані рани тилу правої кисті, потиличної ділянки голови, три рани вказівного пальця правої кисті - утворилися, як від дії тупих предметів /крововиливи, садно/, якими можуть являтися кулаки та обуті в черевики ноги, так і гострих предметів/ рана правої кисті, потилиці, три рани вказівного пальця правої кисті/, якими може являтися лезо ножа. Перечислені пошкодження по давності утворення можуть відповідати часу - 13.02.13 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Слідуючі пошкодження: проникаючі в товщу мязів шиї та в плевральні порожнини рани які локалізовані: в ділянці правої пластини щитовидного хряща, правої надключичної, - правої підщелепної ділянки, кута нижньої щелепи справа, під тілом нижньої щелепи справа, - лівої підщелепної ділянки, правої підреберної ділянки, що супроводжені крововиливами в мязи шиї, пораженням правої та лівої легені, лівої долі печінки - утворилися від дії гострого предмету-ножа, можуть відповідати часу - 13.02.13 року та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Пошкодження у вигляді множинних ран утворилися від дії колюче-ріжучого предмету. Перечислені ушкодження на тілі трупа гр-ки ОСОБА_4, а саме - колоті рани шиї та тулуба утворилися від дії гострого предмету-вістря ножа, а інші ушкодження: крововиливи садна, синяки - могли утворитися від тупих предметів, можливо кулаків та обутих в черевики ніг. Раневі канали на тілі трупа гр-ки ОСОБА_4 розташовані зверху-вниз відносно осі її тіла. На момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 більш імовірно, знаходилася в горизонтальному положенні. Більш ймовірно, що розташування потерпілої до нападника являється фронтальним. Потерпіла не могла спричинити собі всі перечислені пошкодження. По тілесних ушкодженнях не можна встановити кількість осіб, що їх заподіяли. Такі пошкодження, як рани на пальцях та кисті потерпілої можуть свідчити про самозахист. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпіла могла пересуватися або виконувати деякі активні дії на проміжку короткого часу, що вимірюється в хвилинах, а пересуватися могла у горизонтальному положенні на коротку відстань, що вимірюється в кількох метрах. Захворювань, які б привели до смерті трупа, при проведенні його експертизи не виявлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа гр-ки ОСОБА_4 не виявлено етилового та інших алкоголів. Безпосередньою причиною смерті гр-ки ОСОБА_4, 1935 року народження, являється колоте пораження мязів шиї з проникненням леза ножа в плевральні порожнини та пораження, як лівої так і правої верхніх долей легень, що викликало гостру внутрішню крововтрату. Це підтверджується слідуючими видовими ознаками: наявністю на шиї трупа колото-різаних ран, раневі канали яких проникають у плевальні порожнини, наявність на верхній долі лівої легені трьох, а на верхній долі правої легені - однієї рани, а також - наявність в лівій плевральній порожнині рідкої крові. Виходячи з характеру трупних явищ - трупне заклякання виражено у всіх групах мязів, трупні плями при натиску на них пальцем зникають та відновлюють колір через - 8,0 хвилин, слід рахувати, що смерть її настала в проміжку часу, який становить до 1-єї доби з початку дослідження її трупа в морзі. Питання про сумісність з життям тілесних ушкоджень після їх отримання з життям входить в компетенцію комісійної судово-медичної експертизи. Пошкодження які отримала потерпіла ОСОБА_4 були нанесені їй в проміжку часу, що становить в хвилинах або кількох годинах до моменту смерті. В залежності від форм ран не представляється можливим встановити про володіння нападника специфічними навичками. При судово-іммунологічному дослідженні мазків з вмістом піхви, прямої кишки та ротової порожнини не виявлено сперматозоїдів (Т. 1 а. с. 56-59).

Із висновку імунологічної експертизи №197/2014-ім від 17.02.2014 року видно, що кров від трупа ОСОБА_4, 1935 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (Т.1 а. с. 60-61).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №574/2014-т від 19.02.2014 року при судово-токсикологічній експертизі речових доказів: крові з трупа ОСОБА_4, 1935р.н., не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (Т.1 а. с. 62).

Із висновку судово-медичної експертизи №536/14 від 27.02.2014 року вбачається, що дифузний крововилив в надісланих «мязах шиї, судини шиї» за ознаками прижиттевості. Вогнищевий пневмофіброз. Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. Дистрофічні зміни нирок. Набряк головного мозку (Т.1 а. с. 63).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №69/2014-мк від 31.03.2014 року відомо, що при проведенні судово-медичної експертизи клаптів шкіри від трупа ОСОБА_4 у відділенні судово-медичної криміналістики на клаптів шкіри з правої підреберної дуги та лівої бокової поверхні шиї було виявлено по одному колото-різану пошкодженню, які утворились від дії плоского колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав лезо та обух. На клапті шкіри з кута нижньої щелепи справа було виявлено одне колото-різане пошкодження, яке утворилось від дії колючо-ріжучого предмету, який мав як мінімум одне досить гостре лезо. Крім того на клапті шкіри з кута нижньої щелепи справа було виявлено різане пошкодження, яке утворилось від дії гострої ріжучої кромки якогось предмета (Т.1 а. с. 64-67).

Із висновку комплексної дактилоскопічної імунологічної молекулярно-генетичної експертизи №10/93 від 18.03.2014 року вбачається, що у змиві зі слідів на наданому на дослідження руківї виявлено кров людини без домішку поту та епітеліальних клітин, у вибіркових змивах з руківя виявлено змішані сліди крові людини, поту та епітеліальних клітин з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки крові людини у слідах на руківї та змішаних слідів крові людини та епітеліальних клітин з ядрами у вибіркових змивах з руківя. Генетичні ознаки крові у слідах на руківї та змішаних слідів крові людини та епітеліальних клітин з ядрами у вибіркових змивах з руківя збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_4 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_14, ОСОБА_23 та ОСОБА_13 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові людини у слідах на руківї, змішаних слідів крові людини та епітеліальних клітин з ядрами у вибіркових змивах з руківя та у зразку крові ОСОБА_4 становить 2,71х10-21. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних обєктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 369 квінтильйонів осіб. Походження виявленої крові людини та епітеліальних клітин з ядрами від ОСОБА_14, ОСОБА_23 та ОСОБА_13 виключається (Т.1 а. с. 70-74).

Відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи №4/157 від 17.02.2014 року, на поверхні руківя від ножа вилученого 13.02.2014 при огляді місця події за фактом вбивства ОСОБА_4 в с. Раково Старосамбірського району Львівської області, слідів папілярних узорів не виявлено (Т.1 а. с. 75-77).

Із висновку судово-цитологічної експертизи НОМЕР_1/2014ц від 19.03.2014 року відомо, що кров трупа ОСОБА_4, 1935 року народження відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров гр-на ОСОБА_13 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров гр-на ОСОБА_14 відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров гр-на ОСОБА_23 відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. При судово-медичній експертизі недопалка сигарети, вилученого при огляді місця події, встановлено наступне: в слідах слини на недопалку сигарети виявлено клітини плоского епітелію особи чоловічої генетичної статі. Антигени А, В і Н не виявлено, тому висловитись щодо належності виявлених клітин конкретній особі неможливо (Т.1 а. с. 79-82).

Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи №10/97 від 27.02.2014 року видно, що в результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки зразки крові ОСОБА_24, які наведено в таблиці результатів дослідження. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки зразки крові ОСОБА_2, які наведено в таблиці результатів дослідження (Т.1 а. с. 84-87).

Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи №183/2014-мк від 08.07.2014 року, при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики одягу від трупа ОСОБА_4 та клина ножа представленого на експертизу було виявлено: два колото-різані пошкодження на передній поверхні чорно-білої кофти(одне у верхній частині справа та одне по середині); два колото-різане пошкодження на передній поверхні сірої кофти з завитковим малюнком (одне у верхній частині справа та одне по середині); чотири колото-різані пошкодження на передній поверхні нічної сорочки (три у верхній частині справа та одне по середині). Три колото-різані пошкодження у верхній частині справа на нічній сорочці утворились одномоментно оскільки пройшли через складку одягу і складають між собою один рановий канал. Крім цього було виявлене по одному колото-різаному пошкодженні на клаптях шкіри з шиї зліва, з правої підреберної дуги та кута нижньої щелепи справа. Колото-різані пошкодження утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа, який мав одне гостре лезо гостре вістря та П-подібний обух і всі вони могли бути спричинені одним і тим самим знаряддям. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень на одязі, конструктивні особливості клинка ножа, а також результати експериментів, можна вважати, що колото-різані пошкодження на одязі та клаптях шкіри від трупа ОСОБА_4 могли утворились від дії клинка ножа представленого на експертизу. Згідно висновку експерта №13/14 від 13.03.2014р. колото-різані пошкодження, що на одязі розташовуються у верхній частині справа відповідають рані на тілі, що у правій надключичній ділянці. Колото-різані пошкодження на передній поверхні одягу по середині по локалізації відповідають рані правої підреберної ділянки. Інші рани, що були на тілі трупа ОСОБА_4 пошкодженнями на одязі не відобразились, оскільки дані ділянки тіла одягом не прикривались (Т.1 а. с. 89-96).

Із висновку молекулярно-генетичної експертизи №10/274 від 29.07.2014 року вбачається, що у вибіркових вирізках з фрагмента недопалка сигарети «Jin Ling» та з трьох фрагментів недопалка сигарети виявлено клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин з ядрами на трьох фрагментах недопалка сигарети встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження. Генетичні ознаки поодиноких клітин з ядрами на фрагменті недопалка сигарети «Jin Ling» не встановлено. Генетичні ознаки клітин з ядрами на трьох фрагментах з недопалка сигарети походять від невстановленої особи чоловічої генетичної статі (Т.1 а. с. 98-101).

Згідно висновку додаткової молекулярно-генетичної експертизи №10/336 від 01.10.2014 року, генетичні ознаки клітин з ядрами на трьох фрагментах з недопалка сигарети збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_24 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами на трьох фрагментах з недопалка сигарети та зразка крові ОСОБА_2 складає 8,22х10-22. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних обєктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1,21 секстильйонів осіб. Походження клітин з ядрами на фрагментах з недопалка сигарети від ОСОБА_24 виключається (Т.1 а. с. 103-105).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно повязані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному Законі, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 162 та за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне проникнення до житла потерпілої ОСОБА_4 та вбивство останньої, тобто умисне протиправне заподіяння її смерті за обставин, викладених у вироку, за що ОСОБА_2 повинен понести кримінальну відповідальність.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; також судом ураховано особу винного, його характеристику, сімейне становище, обставини вчинення.

При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; раніше не судимий; позитивно характеризується за місцем проживання; проживав із сімєю та на утриманні має трьох малолітніх дітей.

За ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, є особливо тяжким злочином.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, і це не заперечує сам обвинувачений, що на час вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують, він знаходився в стані алкогольного спяніння. На думку суду цю обставину згідно із ст. 67 КК України слід визнати обтяжуючою, так як підставою для такого рішення є наявність звязку відповідної обставини з характером вчинених кримінальних проступків.

Згідно акту судово-психіатричного експерта №201 від 17.12.2014 року ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.1 а. с.142-143).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом ураховано окрім загальних засад такого, і розяснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Отже, розглядаючи кримінальну справу в межах предявленого звинувачення обвинуваченому, із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинуваченого, потерпілого, свідків; із урахуванням особи ОСОБА_2, поведінки під час та після вчиненого; наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що виправлення ОСОБА_2 можливе в ізоляції від суспільства, - що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності чи для призначення більш мякого покарання обвинуваченому, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинене, - не встановлено.

Тому покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій частин статей за якими кваліфіковано злочини і на основі ст. 70 КК України та, із урахуванням ст. 72 КК України остаточно обрати покарання у виді позбавлення волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Згідно вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Оскільки суду такого не представлено, зазначене слід вирішити окремо в порядку, визначеному ст. ст. 537, 539 КПК України.

Питання речових доказів згідно постанов про визнання речових доказів від 07.10.2014 року, 26.11.2014р., 18.12.2014р. слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України (Т. 1 а. с. 121-126, 131-134, 140-141).

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання:

На підставі ст. ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_2 позбавлення волі на строк девять років.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу стосовно ОСОБА_2 залишити попередній - тримання особи під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання із 1 жовтня 2014 року.

Речові докази паперові конверти, картонні коробки, полімерні та поліетиленові пакети, що здані на зберігання Старосамбірському РВ ГУ МСУ в даному кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, - знищити; вилучений одяг ОСОБА_2 повернути власнику; диски із записом допиту підозрюваного ОСОБА_2 та записом проведення інших слідчих дій, долучені до матеріалів справи - залишити при матеріалах кримінального провадження (Т. 1 а. с. 121-126, 131-134, 140-141).

Копію вироку вручити засудженому та прокурору і розяснити, що інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Даний примірник вироку виготовлено в нарадчій кімнаті та він має силу оригіналу.

Головуючий суддя: І.С. Казан

Судді Г.І. Карнасевич

В.П. Галин.