Рішення № 45081648, 10.06.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/4505/14 Провадження № 22-ц/795/645/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Ільченко О. І. Доповідач - Шевченко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Онищенко О.І., Скрипки А.А.при секретарі:Покладу Д.В.за участю:представника ПАТ «УкрСиббанк» ДордочкіноїК.В., ОСОБА_6, яка є також представником ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ПАТ»УкрСиббанк» звернувся з позовом до ОСОБА_6. та ОСОБА_7 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №11193305000 від 03 серпня 2007 року у розмірі 20047,99 дол.США, що станом на 08.09. 2014 року за курсом НБУ 12,82 грн. За 1 дол. США еквівалентно 257057,41 грн., з яких :17796,49 дол.США( еквівалентно 228188,43 грн.) заборгованість за кредитом, 1986, 09 дол.США(еквівалентно 25465,85 грн.) заборгованість за процентами, 144,59 дол США(еквівалентно 1853, 95 грн.), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 120,82 дол США(еквівалентно 1549,17 грн.) пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Свої вимоги ПАТ «УкрСиббанк» обгрунтовівав тим що 03.08.2007року між Банком та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту №11193306000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 300000 дол США, а остання зобов»язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь- якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02.08.2022 року. За користування кредитом відповідач зобов»язувалася сплачувати проценти у розмірі 12,5 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов»язань ОСОБА_6, за договором поруки №30007р245 від 03 серпня 2007 року,ОСОБА_7 зобов»язався перед кредитором відповідати за зобов»язаннями що виникли із Кредитного договору №11193306000 від 03 серпня 2007 року.

Посилаючись на на те що всупереч умов кредитно договору ОСОБА_6 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по процентам з грудня 2013 року, яим тривалий час пеорушує взяті на себе договірні зобов»язання Банк просив задовільнити позов.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом , в якому просять визнати недійсним кредитний договір. Договір іпотеки та договір поруки. Свої вимоги обгрунтовували тим, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту були порушені права позичальника, як споживача в розумінні Закону України»Про захист прав споживачів» та ЦК України, а саме самостійність банку в частині розподілу коштів, що надійшли в рахунок погашення заборгованості, одностороння зміна процентної ставки, дострокове повернення кредиту надмірне визначення пені, що є порушенням принципу справедливості, предбаченого ст.3 ЦК України.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 111933066000 від 03 серпня 2007 року в розмірі 257057 грн. 41 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання судових витрат

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права, неповноту зясування фактичних обставин справи, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не дотримані приписи процесуального законодавства щодо залишення позову ПАТ «УкрСиббанк» без розгляду в звязку з неодноразовою неявкою без поважних причин його представника.

Апелянт вказує, що Законом України «Про захист прав споживачів» заборонено укладання договорів споживчого кредиту в іноземній валюті, проте вказана обставина була залишена судом поза увагою

Також апелянт наголошує на тому, що банк не мав правових підстав вимагати дострокового повернення кредитних коштів та нараховувати пеню. Крім того, суд не врахував тієї обставини, що сторони, укладаючи договір, не могли передбачити та оцінити наслідки впливу на власну господарську діяльність, а невиконання обовязків за договором виникло внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від волі боржника, що у відповідності до ст. 617 ЦК України є підставою для звільнення її від відповідальності за порушення зобовязання.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» (з подальшим уточненням) просить оскаржуване рішення в частині визначення розміру загальної заборгованості в національній валюті України змінити, стягнути з боржників заборгованість по сплаті кредиту та відсотків в сумі 19782,58 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 3403,13 грн.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги правової позиції ВСУ, яка міститься в його постанові від 24 вересня 2014 року, зокрема те, що, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Вказує, що в мотивувальній частині рішення суд наводить розрахунки кредитної заборгованості із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на час виникнення заборгованості, проте в резолютивній частині вирішує стягнути суму заборгованості в національній валюті гривні, що протирічить приписам ст. 533 ЦК України та практиці ВСУ.

Вислухавши суддюдоповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» - задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальником ОСОБА_6 були порушені зобовязання щодо повернення кредитних коштів, тобто належним чином не виконувались умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20047,99 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 257057,41 грн., яка підлягає стягненню в солідарному порядку з поручителем ОСОБА_7

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7, районний суд зазначив, що під час укладення кредитного договору та отримання позичальником кредиту в іноземній валюті між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, оспорювані договори укладені з додержанням встановлених чинним законодавством вимог.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з цим висновком суду першої інстанції , зважаючи на таке.

По справі встановлено, що 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11193306000, відповідно до умов якого банк зобовязувався надати позичальнику кредит в сумі 30000 доларів США що дорівнює еквіваленту 151 500 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, зі сплатою 12,5 % річних, зі строком повернення до 02 серпня 2022 року (а.с. 9-17).

В забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки (а.с. 18-19). Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного зобовязання 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, предметом якого була квартира № 8 по вїзду Опанасівському, 10 в м. Прилуки (а.с.145-147).

Банком умови кредитного договору виконано та надано позичальнику обумовлену кредитним договором суму коштів, проте позичальник своєчасно погашення кредиту та відсотків не здійснювала, у звязку з чим утворилась заборгованість на загальну суму 20047,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08 вересня 2014 року становить 257057,41 грн., що підтверджується відповідними довідками-розрахунками заборгованості ОСОБА_6. за кредитом на 08.09.2014 року (а.с. 31-35,86- 91).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення вимог про стягнення на користь ПАТ»УкрСиббанку» солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором №1119306000 від 03 серпня 2007 року у зв»язку з неналежним виконанням умов договору. Разом з тим, дійшовши такого висновку, районний суд безпідставно не врахував приписи ч. 2 ст. 192, ч. 2,3 ст. 533 ЦК України щодо валюти виконання зобов»язання.

Так відповідно до положень ч.2 ст.533 ЦК України як що у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом або іншим нормативно - правовим актом.

Відповідно до положень вищевказаних правових норм грошові зобовязання на території України повинні бути виконані в гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями можливе лише у разі дотримання порядку й умов, передбачених законом. Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказаний правовий висновок був зроблений Верховним Судом України в своїй постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, і яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт; Вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

У відповідності з Додатком до Дозволу №75-2 від 19 листопада 2002 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» має право здійснювати неторгівельні операції з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті(ас.221).Отже ПАТ»УкрСиббанк» як фінансова установа.,отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України»Про банки і банківську діяльність») банківську ліцензію на здійснення валютних операцій має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

Враховуючи зазначене є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про заборону укладати Договори споживчого кредиту у валюті, дані твердження апелянта також суперечать положенням частини 2 статті 524 ЦК України у відповідності із якими сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи право на захист і звертаючись до суду ПАТ»УкрСиббанк» з позовом та розпоряджаючись своїми правами у відповідності з правилами ст.11 ЦПК позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість із визначенням грошової заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту іноземної валюти у грошовій одиниці України - гривні, відповідно до курсу Національного банку України станом на 08.09.2014 року(ас.1-3).

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» про незастосування судом першої інстанції вимог ст. 533 ЦК України при вирішенні спору щодо стягнення коштів в іноземній валюті знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Всупереч зазначеному та положенням ч.4ст.215 ЦПК України задовольняючи позов ПАТ»УкрСибанку» суд в резолютивній частині не зазначив загальний розмір боргу відповідачів та всі його складові, які зазначалися Банком що підлягають сплаті.

Як встановлено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя.

У зв»язку з наведеним, що солідарні зобов»язання ОСОБА_6. та ОСОБА_7 випливають із договорів, необхідно задовольнити вимоги ПАТ»УкрСиббанку» та стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь останнього в солідарному порядку суму боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11193306000 для чого необхідно викласти абзац другий резолютивної частини зазначеного рішення в наступній редакції:

«Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 111933066000 від 03 серпня 2007 року в розмірі 19782 (девятнадцять тисяч сімсот вісімдесят два) долари США 58 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 253612 (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн. 68 коп., з яких: 17796 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) доларів США 49 центів, що за курсом НБУ становить 228151 (двісті двадцять вісім тисяч сто пятдесят одна) грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 1986 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) доларів США 09 центів, що за курсом НБУ становить 25461 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 67 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, та 1853 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн. 96 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1549 (одна тисяча пятсот сорок дев'ять) грн. 17 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами».

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України та розяснень п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені норми, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, оскільки зі змісту спірних правочинів вбачається, що всі їхні умови були врегульовані між сторонами. При укладенні договорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали вичерпну інформацію щодо умов та предмету договорів, їх правових наслідків, жодних застережень щодо викладених обставин у них не виникло, про що свідчать особисті підписи відповідачів. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, про згоду позичальника з умовами укладеного кредитного договору також свідчить і те, що з моменту укладення договору вона протягом певного часу, а саме з 29 серпня 2007 року по 04 листопада 2013 року, належним чином виконувала умови договору та сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, що підтверджується наданою представником ПАТ «УкрСиббанк» довідкою під час апеляційного розгляду справи, з якої вбачається що всього ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості за кредитом та погашення заборгованості по процентам за користування кредитом сплачено 28591,32 доларів США.

Не можуть бути взяти до уваги колегії суддів твердження апелянта ОСОБА_6, про незаконність вимоги банки про дострокове повернення кредиту, оскільки відповідно до приписів ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Крім того, у відповідності до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, виключно позивачеві належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, зокрема, дострокове стягнення кредиту(частина перша статті 20 ЦК. статті 3 і 4 ЦПК).

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо звільнення останньої від відповідальності останньої за порушення зобов»язання у згідно з ст.617 ЦК України тому що невиконання обов»язків за договором виникло не з її ( боржника) вини а внаслідок надзвичайних невідворотніх зовнішніх обставин. Оскільки саме по собі зростання / коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки змін курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в іноземній валюті. Також відповідно до положень зазначеної статті, не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм не беруться до уваги колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні апелянтом положень правових норм.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу ОСОБА_6 необхідно відхилити і рішення суду першої інстанції яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки нерухомого майна та поруки залишити без змін.

Відтак, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 642,92 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 525, 533, 553, 554, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, ч. 1 п. 4 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2015 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 111933066000 від 03 серпня 2007 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини зазначеного рішення в наступній редакції:

«Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 111933066000 від 03 серпня 2007 року в розмірі 19782 (девятнадцять тисяч сімсот вісімдесят два) долари США 58 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 253612 (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн. 68 коп., з яких: 17796 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) доларів США 49 центів, що за курсом НБУ становить 228151 (двісті двадцять вісім тисяч сто пятдесят одна) грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 1986 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) доларів США 09 центів, що за курсом НБУ становить 25461 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 67 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, та 1853 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн. 96 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1549 (одна тисяча пятсот сорок дев'ять) грн. 17 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами».

В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 642 (шістсот сорок дві) грн. 92 коп. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: