Рішення № 45073761, 10.06.2015, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 2/679/71/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Савіцького Л.П.,

при секретарі Сопронюк Л.А.,

за участю прокурорів - Косіка О.В., Руденької І.О., Максимчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИВ:

що 31.05.2011 року перший заступник прокурора Хмельницької області, діючи в інтересах держави в особі державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підстави якого згідно заяви від 11.12.2013 року в порядку ст.ст. 31, 73 ЦПК України були змінені, та просить на підставі ч. 1 ст. 130 КЗпП України солідарно стягнути з відповідачів 15 035 710 грн. та з ОСОБА_2 - 8 541 133 грн. 39 коп., що є матеріальною шкодою, заподіяною злочином.

Позов мотивовано обставинами, що встановлені вироком Нетішинського міського суду від 27.11.2009 року та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 03.02.2010 року, згідно яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України за зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, що спричинили тяжкі наслідки. Крім того, ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 367 КК України і відповідно до ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності із закінченням строків давності. За даними обставин зазначених судових рішень у кримінальній справі встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно вийшло із державної власності обладнання атомної станції, у зв'язку з чим державі в особі державного підприємства - ВП «Хмельницька АЕС» спричинено шкоду на загальну суму 15 035 710 грн. Крім цього, внаслідок службової недбалості ОСОБА_2, в порушення встановленого порядку ведення договірної роботи на підприємстві, без обґрунтування цін на товарно-матеріальні цінності, матеріали та послуги, було укладено договір з ВГЦ «Піраміда» в результаті чого на ВП «Хмельницька АЕС» були поставлені запчастини та матеріали по завищених цінах, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди інтересам держави в особі державного підприємства ВП «Хмельницька АЕС» на загальну суму 8 541 133 грн. 39 коп.

Підставою для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди позивач вважає ч. 1 ст. 130 КЗпП України, згідно якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При цьому, позивач просить поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду, мотивуючи поважність його пропуску неможливістю отримати документи та підготувати позов через знаходження матеріалів справи в суді касаційної інстанції.

В судовому засіданні прокурор Максимчук В.О. підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні. При цьому, остання клопоталася про поновлення строку позовної давності з підстав зазначених вище.

Представник ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Хмельницька АЕС» ОСОБА_4 в судовому засіданні не підтримав заявлений в інтересах підприємства позов прокурора, вказавши на те, що діями відповідачів підприємству збитки не спричинені. Крім цього зазначив, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом і підстав для його поновлення немає.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їх представник адвокат ОСОБА_5 позов не визнали та наполягали на застосуванні строку позовної давності щодо заявлених вимог прокурора в інтересах ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Хмельницька АЕС». Крім того, представник відповідачів вказав на неможливість звернення прокурора в інтересах державного підприємства, оскільки останньому діями відповідачів не заподіяно збитків і представник підприємства з цих підстав вказаного позову не підтримав.

Заслухавши доводи сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Вироком Нетішинського міського суду від 27 листопада 2009 року та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 лютого 2010 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України за зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, що спричинили тяжкі наслідки.

Як вбачається з зазначеного вироку та ухвали, внаслідок вчинення злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків заподіяли матеріальну шкоду ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в розмірі 15 035 710 грн., а ОСОБА_2 також в розмірі 8 541 133 грн. 39 коп.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

У відповідності до розяснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», з подальшими змінами та доповненнями, судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідачів про відсутність наявних збитків, та відповідно наслідків для стягнення з них шкоди, завданої установі, повністю спростовуються даними вироку суду, та є тим фактом, що доказуванню не підлягає. Вказаний вирок набрав законної сили і ним визначений розмір заподіяних збитків.

Разом з тим, згідно ч.ч. 3, 4 ст. 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», з подальшими змінами та доповненнями, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд із позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

З матеріалів справи вбачається, що факт заподіяння матеріальної шкоди підприємству було встановлено в акті документальної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ВП «Хмельницька АЕС» № 15/35 від 06.01.2001 року та довідці КРУ у Львівській області № 05-21 від 25.06.2004 року.

Проте, вказані документи не містять даних про винних осіб у заподіянні матеріальної шкоди ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а тому день їх підписання не може бути початком перебігу строку позовної давності.

Початком перебігу такого строку, на думку суду, є 03.02.2010 року день набрання чинності ухвали апеляційного суду Хмельницької області за результатами перегляду вироку у кримінальній справі № 1-6-09 по обвинуваченню відповідачів, яким встановлена наявність в діях останніх ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та їх винуватість у заподіянні матеріальної шкоди ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

А тому, суд вважає, що строк звернення до суду з даним позовом сплив 03.02.2011 року. Позов прокурором подано до суду 31.05.2011 року, тобто поза межами річного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених 233 цього кодексу, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з цим, прокурор, заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, які б заслуговували на увагу.

Неможливість отримати документи та підготувати даний позов до повернення кримінальної справи із суду касаційної інстанції, на що посилалась прокурор, як на поважну причину пропуску річного строку на звернення до суду, судом не може бути визнаною поважною, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви прокурора додані лише вирок Нетішинського міського суду від 27.11.2009 року та ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 03.02.2010 року, зі змістом яких прокуратура своєчасно була ознайомлена, так як підтримувала державне обвинувачення в суді першої та апеляційної інстанцій у кримінальній справі по обвинуваченню відповідачів. Будь-яких інших наявних в матеріалах кримінальної справи доказів при підготовці позову використано не було. Не додано таких і після повернення справи з касаційної інстанції.

До того ж, прокуратура, інкримінуючи відповідачам норму кримінального закону, кваліфікуючою ознакою якої є заподіяння тяжких наслідків, була наділена правом по закону на предявлення даного позову у кримінальній справі, чого не зробила також.

Наявною була можливість у прокуратури для підготовки позову і по поверненню кримінальної справи з суду апеляційної інстанції до Нетішинського міського суду, що мало місце 01.03.2010 року, оскільки остання лише за сплином пяти місяців 19.08.2010 року була направлена до Верховного суду України, про що в матеріалах кримінальної справи № 1-06-09 наявні відповідні супровідні листи (а.с. 264, 317 т. 33 кримінальної справи).

Обмірковуючи питання поновлення строку позовної давності, суд враховує також позицію ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», в інтересах якого прокурором заявлено позов. Представник підприємства ОСОБА_4 в судовому засіданні фактично не підтримав заявлений прокурором позов, зазначивши, що підприємству не було відомо про звернення прокурора в його інтересах до суду, клопотання підприємства про поновлення строку позовної давності суду не надав та вказав на відсутність поважних причин пропуску прокурором строку позовної давності.

Суд також враховує, що прокурор, ставлячи питання про поновленння строку, посилається лише на одну обставину - неможливість вчасно підготувати позов, не вказуючи на будь-які інші, які б суд міг за можливе врахувати згідно закону.

Зважаючи на вказані обставини та вимоги вищенаведених норм матеріального, процесуального права та відповідних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що прокурор здійснює представництво державного підприємства в інтересах якого він звертається до суду, а тому положення закону про наявність строку позовної давності розповсюджується і на звернення прокурора в суд з заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності при відсутності такого клопотання зі сторони самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, - в даному випадку ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

За наявності спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача, відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності та відповідного клопотання про його поновлення підприємства, в інтересах якого прокурором заявлено позов, суд, виходячи з вимог ч. 4 ст. 267 КЗпП України, вважає за необхідне в позові відмовити у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Тому, керуючись ст. ст. 215 -218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином - залишити без задоволення у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня отримання його повного тексту через Нетішинський міський суд.

Головуючий