Рішення № 45069646, 16.10.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/370/13-ц

Номер провадження 2/570/712/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: представника позивачки, адвокатаЖуковського О.В.

відповідачаОСОБА_2

представника відповідача, адвокатаСвітличного Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 09 листопада 2006 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину - дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно договору про визначення місця проживання дитини від 30.04.2013 року проживає з матірю в Норвегії і перебуває на її утриманні.

У звязку з тим, що відповідач не надає достатньої допомоги на утримання дитини, за останніх два роки на картковий рахунок переказав всього лише 6901 грн., що менше суми 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, хоча є здоровий, працездатний, є приватним підприємцем і має непоганий заробіток, має змогу надавати таку допомогу, крім того дочка навчалася на компютерних курсах, в школі танців, займалась у репетиторів, на що було витрачено 27000,60 грн., батько також не надавав допомоги на ці додаткові витрати, позивачка звернулася з позовом до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі по 4000 гривень щомісячно, несплачені ним аліменти на утримання неповнолітньої дочки за період з 2011 по 2012 рік в розмірі прожиткового мінімуму на дитину від 6 до 18 років, що становить 805 грн. 40 коп. і стягнути додаткові кошти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 за 2011 та 2012 роки в сумі 27000 грн. 60 коп.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, як пояснив її представник і відповідач, на даний час вона проживає в Норвегії і немає змоги прибути в судове засідання.

Представник позивачки, адвокат Жуковський О.В., позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що між позивачкою і відповідачем було досягнуто усної домовленості про те, що він добровільно сплачуватиме аліменти. Рішення суду з цього приводу не було. Відповідач частково виконував умови договору, але аліменти сплачував не в повному обсязі. За розрахунками позивачки за 2011 - 2012 роки ним не доплачено 805 грн. 40 коп., тому вона просить стягнути цю суму за рішенням суду. Дочка сторін займалася на компютерних курсах, в школі танців, з танцювальними колективами їздила в різні міста України, в Болгарію, оздоровлювалася в таборах, відповідач знав про це, але допомоги дитині не надавав. Всього позивачкою за 2011 - 2012 рік було витрачено 27000 грн. 60 коп. на додаткові заняття дочки, які позивачка просить стягнути з відповідача. Що стосується стягнення аліментів, то враховуючи, що відповідач є підприємцем, має кафе з магазином, то він цілком може сплачувати по 4000 гривень аліментів щомісячно і ця сума є реальною і обгрунтованою. Просить позов задоволити. Відповідач ОСОБА_2 і його представник, адвокат Світличний Р.В. в суді позов визнали частково. Відповідач суду пояснив, що згідний на стягнення з нього аліментів, але оскільки його прибутки не значні, він має лише кафетерій, а магазину у нього немає, то згідний платити по 300 гривень щомісячно. Ствердив, що дійсно вони з колишньою дружиною домовилися, що він добровільно надаватиме допомогу на утримання дитини і він виконував свою обіцянку, перераховував кошти на картковий рахунок. Про поїздки дитини знав, перед поїздками йому говорили скільки необхідно коштів і він давав половину. Так на поїздку в Болгарію дав дочці 1500 гривень, також давав гроші і на інші поїздки. При зустрічах з дочкою купував їй необхідні речі, взуття. Купив дочці ноутбук, за який заплатив понад 3000 гривень. В даний час у нього інша сімя, дочка теперішньої дружини навчається у ВУЗі, потребує допомоги сімї. У вересні цього року дочка за його згодою виїхала до Норвегії, він може з нею спілкуватись лише по електронній пошті. Просить врахувати всі наведені обставини і позов задоволити частково.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 09 листопада 2006 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину - дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з вересня 2013 року згідно договору про визначення місця проживання дитини від 30.04.2013 року проживає з матірю в Норвегії і перебуває на її утриманні. Відповідач є здоровим, працездатним, є приватним підприємцем, має іншу сімю, дочка його дружини навчається в Національному університеті "Острозька академія", відповідач разом з дружиною надають їй матеріальну допомогу, оплачують навчання. З 2011 року відповідач добровільно надавав кошти на утримання своєї дочки, переказував кошти на картковий рахунок, купував дитині необхідні речі, взуття, частково оплачував заняття дочки на компютерних курсах і в школі танців.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що відповідач є здоровим, працездатним, є приватним підприємцем і має прибуток, беручи до уваги обставини, наведені позивачкою в позові, її представником і відповідачем в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково і стягненню підлягають аліменти на утримання дитини в сумі по 500 гривень щомісячно. Встановлюючи вказаний розмір аліментів, суд враховує всі обставини справи у їх сукупності, а саме стан здоровя відповідача і дитини, його матеріальний стан і матеріальний стан позивачки і дитини, наявність у відповідача іншої сімї. Крім того, судом береться до уваги і вимога ст.182 СК України про мінімальний розмір аліментів. На думку суду, таке рішення буде законним і справедливим.

Суд не може погодитися з доводами позивачки в позові і її представника в суді про те, що відповідач в змозі виплачувати аліменти в сумі 4000 гривень щомісячно, ця сума є прийнятною і обгрунтованою, оскільки згідно декларації за 2011 рік сума чистого оподаткованого доходу становила 6270 грн., а в 2012 році ця сума становила - 8932 грн. Виходячи з цього, суд вважає, що для відповідача є нереальним сплачувати щомісяця аліменти в сумі 4000 гривень.

Що стосується стягнення недоплачених аліментів за 2011 - 2012 роки і додаткових витрат в сумі 27000,60 грн., то суд вважає ці вимоги безпідставними і не доведеними, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Дійсно ст.185 Сімейного кодексу України передбачає участь батьків у додаткових витратах на дитину. Згідно цієї статті, батьки зобовязанні брати участь у додаткових витратах на дитину. Але в судовому засіданні відповідач ствердив, що він оплачував навчання дочки на компютерних курсах, купив їй ноутбук, також надавав кошти при поїздках дочки у Болгарію, інші міста України з танцювальним ансамблем, давав гроші дочці на відпочинок. Ці доводи відповідача не спростовані наявними матеріалами справи. Вказуючи в позові, що сума додаткових витрат становить 27000,60 грн., позивачка не підтверджує цю суму належними доказами. А відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог і заперечень. Як вбачається з позову, вказана сума - це сума, яка була затрачена позивачкою на додаткові витрати, однак є не зрозумілим чому вона просить стягнути всю суму, адже обовязок утримувати дитину лежить як на батькові, так і на матері.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у звязку з ухиленням останнього від їх сплати.

Позивачкою не надано суду жодного доказу того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів. Навпаки судом встановлено, що між сторонами була домовленість про те, що відповідач добровільно надає допомогу на утримання дитини, сума цієї допомоги не оговорювалася. Відповідач на протязі 2011-2012 років переказував кошти на картковий рахунок, що підтверджується відповідною роздруківкою із рахунку банку, наданою самою позивачкою.

Оцінюючи всі наведені вище обставини справи в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення аліментів за минулий час і додаткових витрат на утримання дитини.

Відповідно до п.1 ч.1 і ч.2 ст.367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

В звязку з задоволенням позову з відповідача належить стягнути і судовий збір, як це передбачено ст.88 ЦПК України, від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.57, 59, 60, 88, 213-215, 223, 294, 295, 367 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 185, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Рівне, проживаючого в АДРЕСА_1, приватного підприємця, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29.10.1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь:

- ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини: дочки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі, а саме по 500 (пятсот) гривень щомісячно, починаючи з 31 січня 2013 року і до повноліття дитини;

- на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю і недоведеністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.