Ухвала суду № 45059684, 15.06.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/553/14-а

УХВАЛА 15 червня 2015 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Курочки В.М.

при секретарі Задеряки Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району, з участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12.02.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення та просила суд: визнати поважною причину пропуску нею встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 318-ІV від 23 березня 2004 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі громадянам у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в ж/масиві «Червоний хутір» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки по вул. Березова,15, на території жилмасиву «Червоний хутір», с. Мізікевича, Овідіопольського району; відновити їй строк позовної давності для звернення до суду із адміністративним позовом; визнати нечинним зазначене рішення Таїровської селищної ради в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки по вул. Березова,15, на території жилмасиву «Червоний хутір» с. Мізікевича Овідіопольського району; стягнути з відповідача на її користь відшкодування понесених судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а також просив суд визнати поважною причину пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом та відновити його, посилаючись, що про наявність оскаржуваного рішення Таїровської селищної ради позивачу стало відомо лише у травні 2011 року і з того часу позивач постійно звертається до суду за захистом свого права.

Представники третіх осіб заперечували проти визнання поважною причини пропуску позивачем строку позовної давності та його відновлення, а також щодо задоволення позову.

Представник відповідача Таїровської селищної ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. (а.с. 230-231)

Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2003 р. ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Червоний хутір», вул. Березова,15. (а.с. 9)

Договір купівлі-продажу земельної ділянки 15.05.2003 р. був зареєстрований Таїровською селищною радою і 12.06.2003 р. цією ж радою позивачці був в установленому законом порядку виданий державний акт на право приватної власності на землю. (а.с. 5-6 тома №1 справи №2/1521/3260/12 Овідіопольського райсуду)

Оскаржуваним ОСОБА_1 рішенням Таїровської селищної ради від 23.03.2004 р. №318-ХХІV про надання згоди на розроблення проекту відведення громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в ж/масиві «Червоний хутір» с. Мізікевича частина належної позивачці земельної ділянки площею 0,0967 га була включена до цього проекту відведення. В подальшому рішенням Таїровської селищної ради від 16.09.2004 р. №446-ІV зазначена частина належної позивачці земельної ділянки була передана у власність ОСОБА_4 (після шлюбу Марчук, а після зміни прізвища станом на цей час ОСОБА_2) С.І., яка отримала державний і 17.03.2006 р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частину земельної ділянки площею 0,05 га продала ОСОБА_3 з видачею їй державного акта на право власності на землю. (а.с. 8; а.с. 29-31,36,221,303 справи №2/1521/3260/12 Овідіопольського райсуду)

Відповідно до ст. 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 24.02.2015р. у справі №21-34а15 Верховний суд України зазначив:

«Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї може бути розглянуто за правилами КАС.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.»

Крім того Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розяснив, що судам слід мати на увазі, що спори, повязані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 6 постанови №3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» розяснив, що захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

По суті позов ОСОБА_1 зводиться до захисту її права власності на земельну ділянку, набуту нею на підставі ніким не оспореного та не визнаного недійсним договору купівлі-продажу.

Враховуючи зміст вищенаведених рішення Верховного суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд приходить до висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту першого частини першої статті 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

Заявлений ОСОБА_1 позов підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Більш того, у провадженні Овідіопольського районного суду з 16.10.2006 р. перебуває цивільна справа №2/1521/3260/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Таїровської селищної ради, за участі третьої особи ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення Таїровської селищної ради від 16.09.2004 р. №446- ІV в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради від 31.08.2006 р. №283 про відмову у наданні дозволу на будівництво житлового будинку, стягнення моральної шкоди і саме у цій справі мають бути розглянуті вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного нею в порядку адміністративного судочинства рішення Таїровської селищної ради № 318-ІV від 23 березня 2004 року. (а. с. 237-239)

Керуючись ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району, з участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення.

Розяснити ОСОБА_1, що вирішення заявленого нею позову, віднесено до цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд протягом 5 днів з дня оголошення.

Суддя ОСОБА_6