Вирок № 45052501, 13.11.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

В И Р О К 1 - КП/415/569/13

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 415/6041/13-к

13.11.2013 року м. Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області

під головуванням

судді Дядько Л.І.

за участю секретаря Соловйової А.І.

прокурора Шаммієва А.Ф.,

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську кримінальне провадження, про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого в ПП НВФ «Поиск», мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

встановив:

25 липня 2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, знаходячись біля магазину «Морозко», розташованому в будинку № 150 по проспекту Леніна міста Лисичанська, грубо порушивши вимоги п. 10.1., 10.9. Правил Дорожнього руху України, які визначають, що «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», не переконавшись в безпечності початку руху, почав рух заднім ходом, в наслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка знаходилась у краю проїзної частині проспекту Леніна міста Лисичанська.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми лівого колінного суглобу з некрозом мяких тканин, садна чола, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 388 від 20.09.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя більш ніж 3 тижня.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину за ч. 1 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, від надання показань відмовився. На питання суду пояснив, що обставини, зокрема: час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, зазначені вірно. Він їх підтверджує. Потерпілій він відшкодував шкоду і просить не позбавляти його водійських прав так як його робота звязана з керуванням транспортного засобу. У скоєному щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що 25 липня 2013 року вона приблизно в 10 годину пішла в магазин і коли переходила через дорогу, була збита автомобілем під керуванням ОСОБА_2. Обвинувачений відшкодував їй шкоду за лікування, приходив до лікарні. Претензій до ОСОБА_2 вона не має і просить його суворо не наказувати і не позбавляти водійських прав.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, потерпіла ОСОБА_1 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілу ОСОБА_1, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 в скоєнні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведено та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення , яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до правопорушень невеликої тяжкості, та обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який в побути і за місцем роботи характеризується задовільно, вину визнав, у скоєному щиро розкаявся, раніше не судиме, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини, добровільне відшкодування шкоди, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України. Разом з тим беручи до уваги, ряд обставин, що пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає недоцільним призначати Беседі додаткове покарання в вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами оскільки він провину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілої шкоду, ( а.с.31), позитивно характеризується в побути і за місцем роботи. Його робота звязана з керуванням транспортним засобом і є джерелом доходу в сімї. Потерпіла наполягає, щоб ОСОБА_2 суворо не наказували і не позбавляли водійських прав.

Позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на користь держави за лікування потерпілої у сумі 7330,50 коп. необхідно задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_1 цивільний позов не заявляє, претензій до обвинуваченого не має, так як шкода в частини матеріальних збитків за лікування їй відшкодована повністю.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення судової автотехничної експертизи у сумі 784 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_2 в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ч. 3 ст. 349 , ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину , передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 2 (два) роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обовязки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в інтересах Управління охорони здоровя Лисичанської міської ради р/р №31410544700051 в банку УДК у Луганській області, МФО 804013 , код 240603000 7330,50 грн. ( сім тисяч триста тридцять)

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 784 грн.(сімсот вісімдесят чотири ) на залучення експертів на проведення судової автотехничної експертизи , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 2406030, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Речові докази - ЗАЗ-110557-44, р.н. НОМЕР_2, який перебуває на зберіганні у ОСОБА_4, працюючого в ПП НВФ « Поиск», передати власнику ПП НВФ « Поиск».

Клапоть тканини зеленого кольору вилучений в ході огляду місця події, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяЛ.І. Дядько