Вирок № 45052065, 17.06.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3743/15-к

1-кп/405/146/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:

головуючого судді Майданнікова О.І.,

при секретарях Сидоренко Ю.П., Волошиній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді кримінальне провадження № 12015120020001904 у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, який не має непрацездатних осіб на утриманні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: м. Кіровоград., вул. Кримська, буд. 58. кв. 4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурорів Мехеди В.Д., Юрко А.А.,

законного представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин:

10.03.2015 року близько 00 год. 45 хв. ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Далі - Правила дорожнього руху), відповідно до якого: «водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака…», керував не зареєстрованим в установленому порядку мотоциклом «VIPER» без номерного знаку, рухаючись по вул. Чорновола в м. Кіровоград, зі сторони вул. Дворцова в напрямку вул. Шевченка, грубо порушив вимоги п. 1.5, п. 2.3 «б», п. 2.3 «д» Правил дорожнього руху, згідно яких:

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху,

наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Чорновола та Шевченка, проїзд якого регулюється встановленим з правого боку по ходу його руху дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу» в порушення п. 12.1, п. 12.2, п. 12.3 та п. 16.11 Правил дорожнього руху, згідно яких:

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

під час руху в темну пору доби та перевозячи неповнолітнього пасажира ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не вибрав безпечну швидкість, щоб постійно контролювати напрямок свого руху, відволікся від керування транспортним засобом, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати мотоциклом, в момент виникнення небезпеки для подальшого руху не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух прямо виїхавши на перехрестя, не надавши рух автомобілю «DAEWOO-Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, котрий рухався з права па ліво відносно напрямку руху мотоцикла по головній дорозі вул. Шевченка, в наслідок чого допустив з ним зіткнення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоциклу «VIPER» без реєстраційного номера, неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, гематоми м'яких тканин потиличної ділянки, рани перенісся, саден лоба та обличчя, перелому правого стегна, перелому ліктьової кістки справа, рани правого променево-зап'ясного суглобу, рани правої гомілки, саден кінцівок, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що він 10.03.2015 року близько 00 год. 45 хв. керував мотоциклом «VIPER» та рухаючись по вул. Чорновола в м.Кіровограді зі сторони вул. Дворцова в напрямку вул. Шевченка, наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Чорновола та Шевченка, проїзд якого регулюється встановленим з правого боку по ходу його руху дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», перевозячи у якості пасажира потерпілу ОСОБА_4, відволікся від керування транспортним засобом та продовжив рух прямо виїхавши на перехрестя, не надавши рух автомобілю, в наслідок чого допустив з ним зіткнення. В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що визнає цивільний позов предявлений прокурором, та не визнає цивільний позов потерпілої, вважаючи його необґрунтованим в звязку з тим, що він не працює та відповідно не має коштів на сплату даної матеріальної шкоди. Крім того, зазначив, що не вважає, що потерпілій була завдана моральна шкода, а сума майнової шкоди ним була виплачена повністю.

Потерпіла в судові засідання не зявилась, надала суду заяву, в якій просила проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд у її відсутності, посилаючись на тяжкий стан здоровя, та задовольнити цивільний позов.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений на даний час відшкодував завдану майнову шкоду. Також в обґрунтування цивільного позову, представник зазначила, що її донька в наслідок ДТП, винним у якому є обвинувачений, зазнала тілесні ушкодження, які їй спричиняють моральні страждання та вона вимушена довгий час проводити лікування, вона не може вільно рухатись, що доставляє їх дискомфорт. Кошти, які потерпіла просить стягнути з обвинуваченого, підуть на продовження відновлення її фізичного та психологічного стану.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що прокурор та законний представник потерпілої, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та законний представник потерпілої, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, законного представника потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та обґрунтовують цивільні позови, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимогст. 65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, фактичні обставини справи, стан здоров'я обвинуваченого (т.2 а.к.п. 50), при цьому враховуючи доводи законного представника потерпілої, яка підтримала позицію прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, без додаткового покарання. Досліджуючи дані про особу, суд установив, що ОСОБА_1 частково добровільно відшкодував завдану шкоду (т.2 а.к.п. 47-49), є студентом 3-го курсу Кіровоградського вищого професійного училища № 9 (т.1 а.к.п.137), не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.1 а.к.п. 141, 143), не одружений, непрацездатних осіб на утриманні не має, має постійне місце мешкання, за яким проживає з бабкою та дідом (т.1 а.к.п.139), за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем навчання позитивно (т.1 а.к.п.137,138), раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (т.1 а.к.п.136).

Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 66 КК України визнає обставинами, що пом'якшують покарання. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачуваного, обставин, які помякшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді штрафу в межах наближених до середнього розміру санкції ч.1 ст.286 КК України. Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про застосування додаткового покарання, суд ураховує необережний характер злочину, те, що ОСОБА_1 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, при цьому враховуючи доводи законного представника потерпілої, яка підтримала позицію прокурора щодо призначення обвинуваченому основного покарання без додаткового покарання. Тому суд приходить до висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, заявлений під час судового провадження у кримінальному провадженні, про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000грн., заподіяної внаслідок вчинення злочину, суд приходить до такого висновку.

Згідно вимог ч.2 ст.23,ст.1167 ЦК України моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров'я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню на користь потерпілої на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість понесених потерпілою моральних страждань, що вона через травми (закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, гематоми м'яких тканин потиличної ділянки, рани перенісся, саден лоба та обличчя, перелому правого стегна, перелому ліктьової кістки справа, рани правого променево-зап'ясного суглобу, рани правої гомілки, саден кінцівок), які отримані внаслідок ДТП, вимушена тривалий час лікуватися, що безумовно доставляє їх дискомфорт і підтверджується відповідними довідками (т.1 а.к.п. 26, 46, 47), а також враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 10000 грн. Суд прийшов до переконання, що між винними діями обвинуваченого та негативними наслідками, які настали для потерпілої існує причинний зв'язок, а тому потерпіла могла переносити моральні страждання і має право на звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.

Крім того суд зазначає, що відсутність у обвинуваченого власного доходу не позбавляє його відповідно до чинного законодавства обовязку відшкодувати шкоду, завдану вчиненням злочину. Так, відповідно до ч.3 ст.1193 ЦК України суд не вправі зменшувати розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Старшим прокурором прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 у в інтересах Кіровоградської обласної лікарні та Кіровоградської дитячої обласної лікарні заявлено цивільний позов про стягнення вартості лікування потерпілої ОСОБА_4 у сумі 1313 грн. 93 коп. та 5708 грн. 67 коп. відповідно. Враховуючи, що позов прокурора визнаний обвинуваченим у повному обємі та підтверджується матеріалами справи (т.1 а.к.п. 26, 29, 30, 46-49, 74,75), базується на законі (ст.1206 ЦК України), суд вважає, що позов підлягає задоволенню на вказані суми.

Враховуючи те, що у відношенні обвинуваченого не обирався запобіжний захід в порядку глави18 КПК України та не заявлялось про це клопотань учасниками судового провадження, тому судом при ухваленні вироку питання щодо обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 не розглядалось.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України речові докази, а саме: компакт-диск CD-R диск Videx 700 MB/80min. та компакт-диск CD-RW esperanza 700 MB/80min. необхідно залишити у матеріалах кримінального провадження, мотоциклом «VIPER» без реєстраційного номера, який зберігається у ДП «Інформ Ресурси» при УМВС України в Кіровоградські області, повернути за належністю ОСОБА_1, автомобіль «DAEWOO-Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на зберігання під розписку власнику ОСОБА_5, залишити за належністю останньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути документально підтверджені витрати повязані із залученням експертів для проведення експертиз в сумі 429,66 грн.,429,66 грн., 1075, 20 грн., 1228,80 грн., а загалом в сумі 3163 грн. 32 коп. (згідно довідок та акту про витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні т.1, а.к.п. 84, 94, 106, 126).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128,129, 349, 366-368, 371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 КВК України сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Задовольнити частко цивільний позов ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10000 грн. завданої моральної шкоди, в іншій частині позову відмовити.

Задовольнити в повністю цивільний позов прокурора.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоровя державної адміністрації (індекс 25030, пр. Університетський, 2/5, м.Кіровоград, код ЄДРПОУ 01994942, р/р 35421301027932 в ГУДКУ Кіровоградської області, МФО 823016) 1313 грн. 93 коп. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської дитячої обласної лікарні (індекс 25006, вул. Преображенська, м.Кіровоград, код ЄДРПОУ 01994931, р/р 35413001030408 в ГУДКС України у Кіровоградській області, МФО 823016) 5708 грн. 67 коп. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням в кримінальному провадженні судових експертиз: №77 від 31.03.2015 року на суму 429,66 грн., №78 від 07.04.2015 року на суму 429,66 грн., №76 від 08.04.2015 року на суму 1075, 20 грн., №871 від 12.05.2015 року 1228,80 грн., а загалом на суму 3163 грн. 32 коп.

Речові докази, а саме: компакт-диск CD-R диск Videx 700 MB/80min. та компакт-диск CD-RW esperanza 700 MB/80min. залишити у матеріалах кримінального провадження, мотоциклом «VIPER» без реєстраційного номера, який зберігається у ДП «Інформ Ресурси» при УМВС України в Кіровоградські області, повернути за належністю ОСОБА_1, автомобіль «DAEWOO-Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на зберігання під розписку власнику ОСОБА_5, залишити за належністю останньому.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Ленінському районному суді м. Кіровограда копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя: О.І. Майданніков