Рішення № 45038408, 08.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2015 р.Справа № 916/1194/15-г

За позовом: Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт";

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

про внесення змін до договору

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Крот О.Д. - довіреність № 8/10-15від 13.01.15р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якій просить суд внести зміни до договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 30-В-РЕФ -13 від 16.06.2013 року в редакції додаткової угоди № 1, а саме змінити п. 2.1 договору, виклавши його в такій редакції: "одиницями площі оподаткувальної земельної ділянки є у межах населеного пункту 704 478,0 кв.м. та за межами населеного пункту 0 га. Визначити, що ці зміни діють з 28.10.2013 року та є невід'ємною частиною договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 16.06.2013 року, встановити дату 28.10.2013 року моментом у часі, з якого договір вважатиметься зміненим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідно до умов вищевказаного договору, площа оподатковуваної земельної ділянки складає 671000,0 кв. м.

Між тим, на виконання доручення заступника міністра інфраструктури України, 28.10.2013 року між сторонами було узгоджено та складено акт обстеження земельної ділянки, відповідно до якого її площа є більшою та складає 704 478,0 кв. м.

З урахуванням викладених обставин, позивач вважає, що відповідач в період з 28.10.2013 року по теперішній час відшкодовує витрати на сплату земельного податку за помилково визначену площу земельної ділянки - 671000,0 кв.м., тоді як повинен їх відшкодувати за площу, яка була узгоджена сторонами відповідним актом обстеження земельної ділянки.

Зазначене, на думку позивача, призвело до фактичного недоотримання ним грошових коштів за період з 28.10.2013 року по лютий 2015 року у сумі 163208,6 грн.

При цьому, позивач вказує на те, що відповідачем у відповідь на його пропозицію щодо внесення змін до договору в частині визначення площі земельної ділянки, було підписано додаткову угоду до договору з протоколом розбіжностей, в редакції якого зміни діють не з 28.10.2013 року, як вважає позивач, а з моменту отримання відповідачем додаткової угоди - з 26.02.2015 року.

З огляду на викладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом про внесення змін до договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. було порушено провадження у справі №916/1194/15-г із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 23.04.2015 року.

У засіданні суду 23.04.2015 року представник позивача надав суду відзив на позовну заяву (а.с.98-100), згідно якого наполягає на сумлінному виконанні ним умов договору та щомісячній сплаті земельного податку у розмірі 61957,33 грн.

Між тим, відповідач у поданому відзиві вказує на те, що він не може погодитися з пропозицію позивача щодо підписання додаткової угоди до договору стосовно зміни п. 2.1 договору, у якому вказано 671000,0 м, на іншу квадратуру - 704478,0 метрів.

На думку відповідача, відсутність технічної документації з встановленням межових знаків і земельної площі, яка відводиться у користування РФ ДП «АМПУ», не дає можливості встановити дійсну площу, яку займає РФ ДП «АМПУ» на території порту.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що акт обстеження земельної ділянки станом на 28.10.2013 року не затверджений Міністерством Інфраструктури.

Відповідач вважає, що оскільки фактичним і правильним є визначення площі користування тільки на основі технічної документації, якої на теперішній час немає, то розмір площі, яку займає відповідач на території порту, визначено, виключно, договором між сторонами від 16.06.2013 року.

За таких обставин, відповідач наполягає на тому, що площа земельної ділянки на території порту, яка встановлена договором № ЗО-В-РЕФ-13 від 16.06.2013 р. є правомірною і дійсною на протязі дії цього договору.

У судовому засіданні 23.04.2015 року було оголошено перерву до 18.05.2015 року.

У засіданні суду 18.05.2015 року представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача в свою чергу заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у поданому до суду відзиві на позов.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та з огляду на необхідність додаткового вивчення матеріалів справи, відкладено на 08.06.2015 року.

У судове засідання 08.05.2015 року з'явився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про місце та час її розгляду шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 25.05.2015 року, а також шляхом здійснення телефонограми від 05.06.2015 року (а.с.131).

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" направлені на внесення змін до договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 30-В-РЕФ -13 від 16.06.2013 року в редакції додаткової угоди № 1 від 12.02.2015 року з огляду на узгодження акту обстеження земельної ділянки від 28.10.2013 року, відповідно до якого її площа є більшою та складає 704 478,0 кв. м., а відтак і повинен відшкодовувати витрати на сплату земельного податку згідно площі, що була встановлена актом.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно ст. 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, об'єктами оподаткування згідно ст. 270 кодексу - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, ДП "Ренійський морський торговельний порт" відповідно до ст. 269 ПК України є платником земельного податку, а саме землекористувачем на підставі державного акту на право постійного користування землею (а.с.117).

Як свідчать матеріали справи, 16.06.2013 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" було укладено договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 30-В-РЕФ-13 (а.с.11-14), відповідно до умов якого ДП "АМПУ" в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» зобов'язується відшкодовувати ДП "Ренійський морський торговельний порт" витрати на сплату земельного податку.

Згідно п. 1.2 договору, ДП "Ренійський морський торговельний порт" підтверджує, що воно є платником земельного податку відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ДП "Ренійський морський торговельний порт" на підставі державного акту на право постійного користування землею (п.1.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 2.1 договору сторони погодили, що площа оподатковуваної земельної ділянки складає 671000,0 кв. м.

Відповідно до п. 2.2 договору, розмір відшкодування витрат ДП "Ренійський морський торговельний порт" розраховується пропорційно кількості одиниць площі оподаткування земельної ділянки, яка використовується ДП "АМПУ"в особі Ренійської філії ДП «АМПУ», відповідно до схеми користування земельною ділянкою, що наведена в додатку №1 та розрахунку у відповідності до виписки з технічної документації за нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок до цього договору та є його невід'ємною частиною та складає 61957,33 грн. щомісячно. Податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1.2 та 3.1.3 договору сторони погодили, що ДП "АМПУ" в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» має право здійснювати відшкодування земельного податку ДП "Ренійський морський торговельний порт" виключно за кількість одиниць площі оподаткування земельної ділянки, які використовуються ДП "АМПУ" в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» за ставками земельного податку, встановленими чинним законодавством; здійснювати перевірку правильності нарахування земельного податку портом, в тому числі шляхом перевірки відповідних податкових декларацій.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Відповідно, ч.1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до положень ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно до ч.3 - 6 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено додаткову угоду від 12.02.2015 року №1 до договору (а.с.16), в якій останній пропонував змінити п. 2.1 договору, виклавши його в такій редакції «Одиницями площі оподатковуваної земельної ділянки є у межах населеного пункту 704478,0 кв.м. та за межами населеного пункту 0 га».

Пунктом 2 додаткової угоди у редакції позивача визначено, що ці зміни діють з 28.10.2013 року та є невід'ємною та складовою частиною договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 16.06.2013 року.

На вказану угоду відповідачем листом від 04.03.2015 року (а.с.15) було направлено підписану додаткову угоду №1 від 12.02.2015р. разом із протокол розбіжностей від 03.03.2015 року (а.с.17), відповідно до якого відповідач виклав п.2 додаткової угоди у наступній редакції:ці зміни діють з моменту отримання додаткової угоди, тобто з 26.02.2015р. та є невід'ємною та складовою частиною договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 16.06.2013 року.

Таким чином, відповідач фактично, не заперечуючи проти визначення нової одиниці площі оподатковуваної земельної ділянки, заперечував лише щодо дати, з якої такі зміни мають діяти.

Відповідно до п. 6.1 договору внесення змін до цього договору здійснюється виключно шляхом укладання сторонами відповідно додаткової угоди у письмовій формі, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Таким чином, суд вважає, що оскільки сторонами в порядку ст.181, 188 ГК України не досягнуто у належній формі згоди щодо внесення змін до договору оренди, позивачем обґрунтовано передано спір на вирішення суду.

Як слідує з матеріалів справи, 28.10.2013 року сторонами було підписано узгоджений акт обстеження земельної ділянки, яка перейшла до відповідача на зальну площу у розмірі 704478,0 кв.м. (а.с.56-65).

Жодних заперечень щодо правомірності даного документу сторонами заявлено не було. Більш того, вказаний документ завірено департаментом державної власності Міністерства інфраструктура України, а відтак жодних сумнівів щодо його належності та допустимості у суду не виникає. Більш того, розмір вказаної земельної ділянки визначено сторонами з огляду на площу майна, що знаходиться на неї.

За таких обставин, суд, з огляду на зміст п.2.2 та 3.1.2 договору, приймаючи до уваги, що жодною із сторін не заперечується площа оподатковуваної земельної ділянки саме у тому розмірі, який було визначено актом обстеження земельної ділянки (704478,0 кв.м), вважає за можливе та необхідне внести зміни до п. 2.1 договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 30-В-РЕФ -13 від 16.06.2013 року, виклавши його в такій редакції «Одиницями площі оподатковуваної земельної ділянки є у межах населеного пункту 704478,0 кв.м. та за межами населеного пункту 0 га».

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги повністю відповідають положенням п.2.18. постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з якою, враховуючи, що договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору

Щодо вимоги про визначення судом, що внесені зміни діють з 28.10.2013р. та встановлення дати 28.10.2013 року моментом у часі, з якого договір вважатиметься зміненим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо можливості встановлення у даному випадку іншого строку набрання чинності вказаною угодою, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, згідно ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, оскільки розмір займаної земельної ділянки безпосередньо впливає на розмір відшкодування витрат, тобто на ціну договору, а договір виконувався сторонами, то суд зазначає, що внесення змін до договору саме з 28.10.2013 року не відповідає вимогам чинного законодавства і є необґрунтованим, у зв'язку із чим вказана вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд зазначає про те, що відшкодування недоотриманих позивачем зазначених у позовній заяві грошових коштів у сумі 163208,6 грн., що було спричинене обчисленням земельного податку, виходячи зі старого визначення площі земельної ділянки, може бути здійснено шляхом подачі відповідного позову, а не шляхом внесення змін до договору.

Враховуючи, водночас, що спір виник не внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 30-В-РЕФ -13 від 16.06.2013 року, укладеного між Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125809) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38728465), виклавши п.2.1 договору у наступній редакції: «Одиницями площі оподатковуваної земельної ділянки є у межах населеного пункту 704478,0 кв.м. та за межами населеного пункту 0 га».

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська