Рішення № 45037740, 11.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 р. Справа№ 914/1170/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМЕДІКА УА» (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ»

(с. Давидів, Львівська обл.)

про: стягнення 225595,03 грн. суми основного боргу, 60164,99 грн. - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41757,64 грн. - інфляційних втрат

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМЕДІКА УА» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (с. Давидів, Львівська обл.) про стягнення 225595,03 грн. суми основного боргу, 60164,99 грн. - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41757,64 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.04.2015 року. Ухвалою суду від 21.04.2015 року розгляд справи відкладено до 28.04.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 28.04.2015 року розгляд справи відкладено до 07.05.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 07.05.2015 року розгляд справи відкладено до 19.05.2015 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою суду від 19.05.2015 року розгляд справи відкладено до 02.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 02.06.2015 року розгляд справи відкладено до 11.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.04.2015 року, про відкладення від 21.04.2015 року, від 28.04.2015 року, від 07.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 02.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 613 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 02.06.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

21.04.2015 року за вх. № 1639/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 60164,99 грн. - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41757,64 грн. - інфляційних втрат.

27.04.2015 року за вх. № 17304/15 позивач подав клопотання по справі.

02.06.2015 року за вх. № 2282/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 59854,25 грн - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6237,75 грн. - 3% річних, 41038,62 грн. - інфляційних втрат.

11.06.2015 року за вх. № 24096/15 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.04.2015 року, про відкладення від 21.04.2015 року, від 28.04.2015 року, від 07.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 02.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на бланку оголошення про відкладення розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

07.05.2015 року до суду надійшло електронною поштою клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

02.06.2015 року за вх. № 22456/15 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

02.06.2015 року за вх. № 22457/15 відповідач подав заперечення на позовну заяву.

02.06.2015 року за вх. № 2270/15 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

11.06.2015 року за вх. № 24124/15 відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.06.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 15.07.2013 р. між ТОВ «СИМЕДІКА УА» (надалі - позивач) та ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (надалі - відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 287 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався продати/передати ветеринарні препарати та засоби захисту тварин (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його повну вартість протягом 20-ти календарних днів з моменту передачі товару (згідно Додаткової угоди № 1 від 15.07.2013 р.)

Позивач наголошує, що передав відповідачу Товар, відповідно до видаткових накладних, на загальну суму 453 799, 73 грн.

Позивач звертає увагу на те, що Покупець невчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, лише частково оплативши його на суму 228204,70 грн., у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виник борг на суму 225 595,03 грн.

Позивач зазначає, що отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних, відтисками на цих видаткових накладних печатки відповідача, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у частині 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до пункту 7.1. Договору та ст.ст. 546, 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, за несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а за прострочення оплати понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує на користь Продавця штраф за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 10% від суми неоплаченого Товару.

Відтак, на думку позивача, крім суми боргу, з відповідача на користь позивача за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, має бути стягнута пеня в розмірі 60 164,99 грн., а за прострочення оплати понад 30 календарних днів штраф в розмірі 45 379,97 грн.

Позивач зазначає, що, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Покупець за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити Продавцю 3 (три) проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення, що на день складання позовної заяви складає 6275,10 грн. грн.,

Крім того, на думку позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума інфляційних збитків за Договором становить 41 757,64 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, ціна позову у сумі 379 172,73 грн. складається з 225 595,03 грн. основної заборгованості за Договором, 60 164,99 грн. - пені, 45 379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41 757,64 грн. - інфляційних збитків.

21.04.2015 року за вх. № 1639/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 60164,99 грн. - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41757,64 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з оплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 70000,00 грн.

02.06.2015 року за вх. № 2282/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 59854,25 грн - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6237,75 грн. - 3% річних, 41038,62 грн. - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з позовними вимогами відповідач не погоджується. Зокрема, до суду було подано платіжні доручення на суму 182 000,00 грн., які були сплачені на користь позивача. При цьому 70 000.00 грн. було сплачено до порушення провадження у справі.

Щодо наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій, то, на думку відповідача, вони здійсненні з численними порушеннями, зокрема:

- правил обчислення строків встановлених ст. 253 ЦК України. Позивач останній день строку оплати враховує в строк, за який нараховується пеня, 3% річних та інші нарахування. І це по всіх без винятку видаткових накладних. Дане, відповідно, має наслідком завищене нарахування усіх штрафних санкцій.

- при визначенні періоду за який здійснюється нарахування штрафних санкцій, позивач включає у нього і день здійснення оплати (часткової оплати), що є неприпустимим. Адже Пленум ВГС України у своїй постанові від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», прямо вказує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (п.1.9.).

-при розрахунку пені, позивач у разі зміни розміру облікової ставки НБУ, також в порушення вимог ст. 263 ЦК україни, двічі враховує один і той самий день, при нарахуванні пені. Це зокрема стосується наступних дат: 17.07.2014 р., 13.11.2014 р., 06.02.2015 р., 04.03.2015 р.

- при розрахунку інфляційних збитків, позивачем не враховано положень абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», який передбачає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, за твердженням відповідача, наведений позивачем розрахунок не містить самих формул по яким здійснювався розрахунок, а також вказівок чи обрахунків сукупних індексів інфляції при здійсненні інфляційних нарахувань більш як за один місяць. Таким чином, доданий до позовної заяви розрахунок інфляційних збитків не є ні належним, ні обґрунтованим.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 15.07.2013 р. між ТОВ «СИМЕДІКА УА» (надалі - позивач) та ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (надалі - відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 287 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався продати/передати ветеринарні препарати та засоби захисту тварин (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його повну вартість протягом 20-ти календарних днів з моменту передачі товару (згідно Додаткової угоди № 1 від 15.07.2013 р.)

Позивач передав відповідачу Товар, відповідно до видаткових накладних, на загальну суму 453 799, 73 грн., а саме:

№ 3213 від 09.07.2014 р., на суму 30 366,40 грн.;

№3267 від 11.07.2014 р., на суму 56 937,00 грн.;

№ 3332 від 16.07.2014 р., на суму 23 441, 33 грн.;

№ 3403 від 22.07.2014 р., на суму 7 808,50 грн.;

№ 3404 від 22.07.2014 р., на суму 37 958,00 грн.;

№ 3770 від 08.08.2014 р., на суму 19 519,00 грн.;

№ 3936 від 19.08.2014 р., на суму 21 000,00 грн.;

№ 4133 від 02.09.2014 р., на суму 21 250,00 грн.;

№ 4283 від 09.09.2014 р., на суму 33 040,00 грн.;

№4411 від 16.09.2014 р., на суму 38 160,00 грн.;

№ 4444 від 17.09.2014 р., на суму 17 000,00 грн.;

№ 4482 від 22.09.2014 р., на суму 35 800,00 грн.;

№ 4542 від 24.09.2014 р., на суму 46 000,00 грн.;

№ 4662 від 01.10.2014 р., на суму 41 800,00 грн.;

№4714 від 03.10.2014 р., на суму 23 719,50 грн.

Покупець невчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, лише частково, оплативши його на суму 228204,70 грн., у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виник борг на суму 225 595,03 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних, відтисками на цих видаткових накладних печатки відповідача, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 7.1. Договору та ст.ст. 546, 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, за несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а за прострочення оплати понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує на користь Продавця штраф за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 10% від суми неоплаченого Товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Покупець за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити Продавцю 3 (три) проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

21.04.2015 року за вх. № 1639/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 60164,99 грн. - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6275,10 грн. - 3% річних, 41757,64 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з оплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 70000,00 грн.

02.06.2015 року за вх. № 2282/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 155595,03 грн. суми основного боргу, 59854,25 грн - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6237,75 грн. - 3% річних, 41038,62 грн. - інфляційних втрат.

Отже, судом встановлено, що, виходячи з наданих суду доказів, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 155595,03 грн. суми основного боргу, 59854,25 грн - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6237,75 грн. - 3% річних, 41038,62 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМЕДІКА УА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» про стягнення 155595,03 грн. суми основного боргу, 59854,25 грн - пені, 45379,97 грн. - штрафу, 6237,75 грн. - 3% річних, 41038,62 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 169 від 27.02.2015 року на суму 7970,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2А, код ЄДРПОУ 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМЕДІКА УА» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 31032231, п/р 26007283798 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 155595 (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 03 коп. суми основного боргу, 59854 (п'ятдесят девять вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 25 коп. - пені, 45379 (сорок п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 97 коп. - штрафу, 6237 (шість тисяч двісті тридцять сім) грн. 75 коп. - 3% річних, 41038 (сорок одна тисяча тридцять вісім) грн. 62 коп. - інфляційних втрат та 6162 (шість тисяч сто шістедят дев'ять) грн. 11 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2015 року.