Рішення № 45037368, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/18021/13

За позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради,

2) Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва

до Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1) Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення

за зустрічним позовом Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО"

до 1) Київської міської ради,

2) Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання та встановлення господарських правовідносин

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури не зявились;

від позивача-1 (відповідач-1 за зустрічним позовом) від позивача-2 (відповідач-2 за зустрічним позовом) від відповідача (позивач за зустрічним позовом) від третьої особи-1 від третьої особи-2 Гриценюк А.С. представник за довіреністю № 225-КР-1737 від 25.05.15; Мусієнко А.В. керівник; не зявились; Баннікова М.В. представник за довіреністю № 061-3433/01 від 21.04.15; Гриценюк А.С. представник за довіреністю № 062/02/07-11627 від 29.12.14В судовому засіданні 10.06.15 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради, 2) Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва до Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" про усунення перешкоди в користуванні комунальним майном шляхом виселення відповідача з приміщення, площею 18,0 кв.м, хірургічного корпусу Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, корп. 3.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2013 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ПМП "Аптека КіАВО", яка містила вимоги установити та визнати продовженим на строк з 31.03.12 до 31.03.17 на тих самих умовах договір оренди від 05.03.2008 року, зареєстрований в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоровя та медичного забезпечення 08.09.08 № 3348/8.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.13 у справі № 910/18021/13 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, у зустрічному позові відмолено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14 апеляційну скаргу ПМП "Аптека КіАВО" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 25.11.13 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено зустрічний позов, визнано продовженим на строк до 31.03.17 спірний договір оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.14 касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14 та рішення господарського суду м. Києва від 25.11.13 у справі № 910/18021/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/18021/13 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2014 справу № 910/18021/13 прийнято до провадження судді Пукшин Л.Г. та призначено до розгляду на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.10.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.14 провадження у справі № 910/18021/13 було зупинено до набрання законної сили рішеннями суду у справі № 910/21795/14, що розглядається господарським судом м. Києва.

21.05.2015 через канцелярію суду від Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та повідомлено про результати розгляду справи № 910/21795/14 за позовом Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" до Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва про внесення змін до договору оренди про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, укладеного 05.03.2008 та визнання додаткової угоди укладеною. З наданих позивачем-2 за первісним позовом документів вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.15 та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.15 було залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/21795/14, яким в задоволенні позовних вимог ПМП "Аптека КіАВО" відмолено повністю.

Ухвалою суду від 22.05.2015 було поновлено провадження справі № 910/18021/13, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.06.15, запропоновано учасникам процесу надати свої пояснення по суті спору з урахуванням результатів розгляду господарським судом справи № 910/21795/14.

09.06.15 через канцелярію суду позивач-2 за первісним позовом надав пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що суд, розглядаючи справу № 910/21795/14 дійшов наступних висновків:

1) ПМП "Аптека КіАВО" помилково ототожнює рішення органу місцевого самоврядування із рішенням постійних комісій такого органу, оскільки постійні комісії можуть вносити рекомендації та пропозиції на розгляд міськради, а не приймати рішення замість останньої;

2) відповідно до умов п.5.4, 9.3 договору оренди від 05.03.08 після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради;

3) Дію договору було продовжено рішенням Київради від 14.07.11 № 402/5789 на строк лише до 31.03.12;

4) Після 31.03.12 рішення про продовження строку дії договору не приймалось, тому відсутні правові підстави для продовження користування позивачем комунальним майном згідно спірного договору оренди.

Враховуючи викладене, позивач-2 просить первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

10.06.15 від позивача-1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить первісний позов задовольнити, в зустрічному позові відмовити.

В судовому засіданні представники позивачів за первісним позовом та третіх осіб позовні вимоги підтримали, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач за первісним позовом не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 10.06.15, вимог ухвали суду не виконав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17.09.2013 заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного малого підприємства "Аптека "КіАВО" про усунення перешкод в користуванні комунальним майном шляхом виселення приватного малого підприємства "Аптека "КіАВО" з приміщення площею 18 кв.м хірургічного корпусу клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, корп. 3.

Позов мотивовано тим, що під час проведеної прокуратурою Подільського району м. Києва перевірки було встановлено, що наказом № 41 Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.02.2005 "Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва" за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва закріплено на праві оперативного управління, зокрема хірургічний корпус на вул. Г.Сковороди, 2. Згідно договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, укладеного між клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва та приватним малим підприємством "Аптека "КіАВО" 05.03.2008 на підставі рішення Київради № 526/583-1 від 21.12.2006, було передано в оренду останньому нерухоме майно (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, корп. 3, для розміщення аптеки, під реалізацію готових ліків, площею 18 кв.м. Строк дії даного договору - з 05.03.2008 до 04.03.2009. Враховуючи те, що згідно інформації клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва приватне мале підприємство "Аптека "КіАВО" продовжує використовувати орендоване приміщення після припинення дії договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 05.03.2008 (що зареєстрований в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення 08.09.2008 року № 3348/8), рішення щодо продовження дії договору оренди або укладення нового договору оренди Київська міська рада не приймала, заступник прокурора Подільського району м. Києва просить задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2013 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву приватного малого підприємства "Аптека "КіАВО", яке просило: установити та визнати продовженим на строк з 31.03.2012 року до 31.03.2017 року та на тих самих усіх інших, крім строку дії, умовах, договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, укладений 05.03.2008 між клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва та приватним малим підприємством "Аптека КіАВО", що зареєстрований в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення 08.09.2008 року № 3348/8.

Як на підставу зустрічних позовних вимог ПМП "Аптека КіАВО" посилається на те, що у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Строк дії договору оренди від 05.03.2008 продовжувався з 04.03.2009 до 03.03.2010 та з 03.03.2010 до 02.03.2011, з 02.03.2011 до 31.03.2012, а на даний час є продовженим до 31.03.2017, що випливає із рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленого витягом з протоколу № 100 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 08.11.2011, яким доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) провести роботу щодо передачі прав орендодавця по вказаному договору оренди та подати на погодження постійній комісії Київської міської ради з питань власності додаткову угоду до договору оренди, складену спільно з орендарем, щодо продовження терміну дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2008 р. між Клінічною лікарнею № 15 у Подільському районі м. Києва (орендодавець за договором, позивач-2 за первісним позовом) та відповідачем - Приватним малим підприємством «Аптека «КіАВО» (орендар) був укладений договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 № 526/583-1 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, корп. 3, площею 18, 0 кв.м. для розміщення аптеки, які реалізують готові ліки

Пунктом 2.4 договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва.

Пунктом 4.14 договору визначено, що після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди, орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендарю.

Пунктом 5.4 договору визначено, що орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійсненних орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання - передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно пункту 9.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 5 березня 2008 року до 4 березня 2009 року.

В п. 9.3 визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2014 р. у справі № 910/21795/14 за позовом Приватного малого підприємства «Аптека «КіАВО» до Клінічної лікарні №15 Подільського району м. Києва, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Київська міська рада, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору та про визнання додаткової угоди укладеною відмовлено в задоволені позовних вимог.

Вказане рішення у справі № 910/21795/14 було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.15 та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.15.

Предметом позову у справі № 910/21795/14 є внесення змін до договору оренди від 05.03.08 р. в частині терміну його дії (продовження до 31.03.17р) та визнання додаткової угоди укладеною (в частині внесення змін до терміну дії договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.03.08).

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Приватному малому підприємству «Аптека «КіАВО» Вищий господарський суд України у справі № 910/21795/14 встановив, що дію договору було продовжено рішенням Київради від 14.07.2011 №402/5789 на строк лише до 31.03.2012р. Після 31.03.2012р. рішення про продовження строку дії договору не приймалось, тому відсутні правові підстави як для внесення змін до договору оренди, строк дії якого закінчився, так і для продовження користування позивача комунальним майном згідно спірного договору оренди.

Вищий господарський суд України у постанові № 910/21795/14 від 12.05.15 дійшов висновку, що зважаючи на те, що після закінчення строку дії договору (31.03.2012р.), продовженого рішенням Київради від 14.07.2011 №402/5789, інше рішення Київради про подальше продовження його дії не приймалося, то спірний договір припинив свою дію станом на момент пред'явлення позову (09.10.2014р.) та відсутні підстави для внесення змін до нього.

Вищим господарським судом України встановлено факт недосягнення домовленості між орендарем та орендодавцем щодо умов договору в частині строку його дії. Отже підстава для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий (5-річний) термін відсутня, в зв'язку з чим, таке право слід вважати припиненим.

Крім того, з огляду на імперативні приписи п.5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та факт укладення до 30.12.2009р. договору оренди від 05.03.2008, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що спірний договір припинився не 31.03.2012р., а 05.03.2013р. у зв'язку із закінченням 5-річного строку дії, передбаченого законом.

Вказані факти в силу норм ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цього спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування та/або спростування наведених обставин (факту припинення строку дії спірного договору оренди 05.03.2013р, відсутності підстав для продовження користування ПМП «Аптека «КіАВО» орендованим комунальним майном, відсутності підстав для внесення змін до спірного договору оренди в частині продовження строку його дії), адже існування даних обставин підтверджують судові рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами з тих самих підстав (справи №9141302/14 та № 914/2282/14).

Переоцінка факту щодо припинення строку дії договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 05.03.08 буде свідчити про поставлення під сумнів судових рішень у справі № 910/21795/14, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Проте, як зазначають прокуратура та позивачі, відповідач до даного часу орендоване майно не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідачем за первісним позовом не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди, викладених прокуратурою у позовній заяві, так само відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним дій спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна орендодавцеві, таким чином позовні вимоги щодо усунення перешкод в користування комунальним майном шляхом виселення Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» з приміщення, площею 18,0 кв.м., хірургічного корпусу Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2 корп.3, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Отже, виходячи зі змісту ч.1 ст.777 ЦК України поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому набуття переважного права на укладення договору на новий термін не є беззаперечним в разі виконання орендарем належним чином своїх обов'язків та, не в останню чергу, залежить також від досягнення сторонами домовленості щодо умов договору.

У звязку з викладеним, суд відмовляє у зустрічних позовних вимогах про визнання продовженим на строк з 31.03.12 до 31.03.17 на тих самих умовах договору оренди від 05.03.2008 року.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, заступник прокурора Подільського району м. Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради та Клінічної лікарні № 15 Подільського району м .Києва.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним - на позивача (за зустрічним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди в користуванні комунальним майном шляхом виселення Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» (04072, м. Київ, вул. Межигірська, 56/60, кв. 41 ідентифікаційний код 21516771) з приміщення, площею 18,0 кв.м., вартістю станом на 05.03.2008р. 145600,00 грн., хірургічного корпусу Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2 корп. 3.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» (04072, м. Київ, вул. Межигірська, 56/60, кв. 41 ідентифікаційний код 21516771) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.